ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРАСОВСЬКИЙ ОПАНАС ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. КРАСОВСЬКИЙ Опанас Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krasovskii_O_I (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРАСОВСЬКИЙ ОПАНАС ІВАНОВИЧ

КРАСОВСЬКИЙ Опанас (Афанасій) Іванович (28(17). 01. 1781, за ін. даними, 1780 – 30(18). 05.1843) – військ. діяч, генерал-ад'ютант (1831), чл. Військ. ради (1834), генерал від інфантерії (1841). Батько А. Красовського. Нащадок козац. роду, що набув дворянство (див. Красовські). Н. в Лебединській окрузі Харківського намісництва (до указу імп. Катерини II від 25 квіт. 1780 за ст. ст. ці землі входили до Сум. провінції Слобідсько-Української губернії). 4 лип. (23 черв.) 1795 вступив унтер-офіцером до 4-го батальйону Бузького єгерського корпусу. 1798 переведений до 13-го єгерського полку. На поч. 1800 – підпоручик, у січ. 1803 – поручик. Залучався до експедицій Чорноморського флоту: 1804 – на о-в Корфу (нині у складі Греції), 1805 – в Італію. Став кавалером ордена св. Анни 3-го ст. На російсько-турецькій війні 1806–1812 поранений. Від 1808 – штабс-капітан, 1809 – капітан, з трав. 1811 – майор. За мужність у боях нагороджений двома золотими шпагами (кожна з написом "За храбрость"), орденами св. Георгія 4-го ст., св. рівноапостольного кн. Володимира 4-го ст. і св. Анни 2-го ст. з алмазними знаками. 11 верес. (30 серп.) 1811 підвищений у чині до підполковника. 13 (1) січ. 1812 призначений командиром 14-го єгерського полку й того самого місяця утверджений полковником.

На Війні 1812 перебував у 3-й армії на Волині, воював під Кобрином, Борісовим (нині обидва міста в Білорусі), на р. Березина (прит. Дніпра). Зазнав поранення в живіт. Після одужання 1813 брав участь у блокаді фортець Кюстрин (нині м. Костшин, Республіка Польща) і Магдебург (нині місто у ФРН). За відвагу та вправність, виявлені в "Битві народів" під Лейпцигом, 18 (6) жовт. 1813 одержав чин генерал-майора, після чого командував гренадерською бригадою. 1819 через недугу пішов у відставку.

1823 повернувся на службу. Призначений начальником штабу 4-го піх. корпусу. Від 3 верес. (22 серпня) 1826 мав ранг генерал-лейтенанта. Надалі командував різними з'єднаннями. Брав участь у російсько-перській війні 1826–28 і російсько-турецькій війні 1828–1829. Знову був поранений. Від 3 верес. (22 серп.) 1830 до 27 (15) лют. 1831 виконував обов'язки нач. 3-го піх. корпусу та водночас – новоросійського й бессарабського генерал-губернатора (заступивши на цій посаді М.Воронцова). Опікувався прийнятими в рос. підданство запорожцями з-за р. Дунай (див. Задунайська Січ). Листувався з Й.Гладким. 25 (13) берез. 1831 очолив гол. штаб 1-ї армії. Придушував польське повстання 1830–1831. Від 1 черв. (20 трав.) 1834 – командир 6-го піх. корпусу. 23 (11) січ. 1835 узяв відпустку для лікування. 1842 вже як повний генерал прийняв 1-й піх. корпус. Нагороджений прикрашеною алмазами золотою шпагою "За храбрость", багатьма орденами, у т. ч. св. Георгія 3-го ст., св. рівноапостольного кн. Володимира 2-го ст. та 1-го ст., св. Анни 1-го ст. з діамантами, св. кн. Олександра Невського з діамантами, прусського Червоного Орла.

Складав нотатки про минулі бої, які частково опубліковано.

Похований у Києво-Печерській лаврі.

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Из записок. "Русский вестник", 1880, № 8
  2. Записка о боях при Ново-Свержне и Койданове в 1812 г. В кн.: Харкевич В. 1812 год в дневниках, записках и воспоминаниях современников, вып. 4. Вильно, 1907.
Література:
  1. [ Соболев М. ] Несколько дней. "Московский телеграф", 1828, № 9
  2. Глебов И.Н. Воспоминания армейского офицера. "Сын Отечества и Северный архив", 1834, т. 46
  3. Красовский. В кн.: Справочный энциклопедический словарь, т. 6. СПб., 1847
  4. Красовский. В кн.: Энциклопедия военных и морских наук, т. 4. СПб., 1889
  5. Е.В. Дневник генерала Красовского 1826–1828 гг. "Кавказский сборник", 1901, т. 22
  6. Красовский Афанасий Иванович. В кн.: Русский биографический словарь, [т. 9]. СПб., 1903
  7. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 2. К., 1910
  8. Красовский. В кн.: Военная энциклопедия, т. 13. СПб., 1913
  9. Сидорова М.В., Безотосный В.М. Записка К.Ф. Толя 1831 г. В кн.: Российский архив: История Отечества в свидетельствах и документах XVIII–XX вв., т. 6. М., 1995
  10. Малышкин С. Красовский. Там само, т. 7. М., 1996.

Посилання:
  • ЧОРНОМОРСЬКИЙ ФЛОТ
  • ДНІПРО
  • ГЛАДКИЙ ЙОСИП МИХАЙЛОВИЧ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • ХАРКІВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • КРАСОВСЬКІ
  • КРАСОВСЬКИЙ АНДРІЙ ОПАНАСОВИЧ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1806–1812
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
  • СЛОБІДСЬКО-УКРАЇНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВОЛИНЬ
  • ВОРОНЦОВ МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ
  • ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КРАСОВСЬКІ
  • КРАСОВСЬКИЙ АНДРІЙ ОПАНАСОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)