ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРАВЧЕНКО-КРЮКОВСЬКИЙ ІВАН ГРИГОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Лисенко І.М. КРАВЧЕНКО-КРЮКОВСЬКИЙ Іван Григорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kravchenko_Kryukovskii (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРАВЧЕНКО-КРЮКОВСЬКИЙ ІВАН ГРИГОРОВИЧ

КРАВЧЕНКО-КРЮКОВСЬКИЙ (справжнє прізв. – Кравченко) Іван Григорович (1820 – липень 1885) – кобзар (див. Кобзарі). Н. в передмісті м. Лохвиця. На третьому році життя був відданий до покоїв пана Крюковського (за прізвищем останнього його самого згодом прозвали Кравченком-Крюковським). Панське свавілля призвело до того, що в 10 років він осліп, після чого був відпущений на волю без хати і поля. Батько його на той час помер, і мати віддала його на навчання до кобзарів. Маючи від природи муз. здібності й неабияку пам'ять, швидко опанував техніку гри на кобзі, вивчив багато дум і пісень (за його власним свідченням, знав бл. 70 поетичних творів). Кобзарське мист-во вивчав у Івана Кравченка-Касьяна та Гаврила Зінківського (Вовка), а також у Клима Губи. Був талановитим імпровізатором. Створював нові варіанти дум і пісень, вносив до них зміни і доповнення. Володів чудовим голосом. Його виконавська майстерність відзначалася багатством супроводу на бандурі й глибокою виразністю співу. Грав на бандурі на 28 струн. У його репертуарі було 12 нар. дум, зокрема, "Три брати азовські", "Олексій Попович", "Федір Безрідний", "Сокіл і соколя", "Самійло Кішка", "Про козака Голоту", "Про трьох братів самарських", "Про Правду і Неправду", "Про сестру і брата", "Іван Коновченко". Обійшов майже всю Лівобережну Україну, Чорноморію, Донщину. Мав неабиякий вплив серед кобзарів. Був кер. (пан-майстром) кобзарсько-лірницької організації, добре знав і беріг її звичаї, турбувався про матеріальні умови кобзарів, про удосконалення їхньої худож. майстерності. Мав на Полтавщині багатьох учнів.

Думи й пісні від нього записували П.Мартинович (він же намалював і його портрет) та О.Сластіон (1876), а також В.Горленко (1882).

П. у м. Лохвиця.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Горленко В. Бандурист Иван Крюковский. "Киевская старина", 1882, т. 4
  2. Українські записи Порфирія Мартиновича. К., 1906
  3. Лавров Ф. Кобзарі. К., 1980
  4. Мішалов, В. і М. Українські кобзарі-бандуристи. Сідней, 1986
  5. Сайт "Харківський кобзарський цех" (http://kobzarstvo.org.ua/kobzari.htm).

Посилання:
  • ДУМИ
  • ГОРЛЕНКО ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ
  • КОБЗАРІ, БАНДУРИСТИ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • ЛОХВИЦЯ
  • СЛАСТІОН ОПАНАС ГЕОРГІЙОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • НАУКОВО-ДОСЛІДНА КАФЕДРА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ У КИЄВІ ПРИ ВУАН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)