ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ СВЯТО-БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ МОНАСТИР

  Бібліографічне посилання: Білокінь С.І. КРЕМЕНЕЦЬКИЙ СВЯТО-БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ МОНАСТИР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kremenetskii_Svyato-bogoyavlenskii_Monastir (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ СВЯТО-БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ МОНАСТИР

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ СВЯТО-БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ МОНАСТИР – правосл. монастир у м. Кременець. Заснований 1633 хорунжим Данилом Малиновським та чашником Лаврентієм Древинським. Спочатку це був чол. монастир, який звався Братським. При ньому діяло правосл. Богоявленське братство, яке мало школу, друкарню, шпиталь. 1701 за сприяння кременецького старости кн. Януша Вишневецького Богоявленським монастирем оволоділи уніати (див. Українська греко-католицька церква). Друкарня, де були випущені "Грамматика" (1638) та "Собор Луцкий" з передруком твору Сильвестра (Косова) "О седми таинствах", школа й шпиталь припинили своє існування. Оволодівши монастирем, ваcиліани 1725 розпочали в ньому буд-во кам'яних будівель. 1807 будівлі віддано під польс. ліцей, що його заснував Т.Чацький, а монастир переведено у будівлі Кременецького реформатського монастиря. 1839 терени монастиря повернули православним, церкву перетворено на парафіяльну, а б-ку (1607 назв), за розпорядженням Синоду, передано до Волинської духовної семінарії. 1865 при Богоявленській церкві відновлено Свято-Богоявленський монастир (спочатку прирахований до Загаєцького Святого Іоанна Милостивого монастиря, з 1873 – до Дерманського Свято-Троїцького монастиря, з 1906 – самостійний 1 класу). На поч. 20 ст. храмів бу-ло три: соборний Свято-Богоявленський (збудований 1760), Микільський (перебудований 1841) та Іоанна Хрестителя. Існувала братська Свято-Миколаївська церковно-парафіяльна школа. 1934 в обителі містилась резиденція архієпископа Олексія Громадського (убитий 1943, похований на монастирському кладовищі). 1953 монастир перетворений на жіночий (сюди були переведені монахині зі Свято-Миколаївського монастиря, с. Обич Шумського р-ну Терноп. обл.). 1959 монастир був закритий (налічував 65 сестер), сестри оселилися здебільшого в Корецькому Свято-Троїцькому монастирі. Монастирське майно, зокрема б-ку, пограбовано. Гол. святиню – чудотворну ікону Божої Матері – врятовано і збережено в Почаївській Свято-Успенській лаврі. Монастир відновлено в серп. 1990. Належить до УПЦ (МП). Ігуменія Херувима (Бенещук; п. 1996) відновила ризницю, б-ку, золотошвейну майстерню. Повернуто Свято-Миколаївський храм і корпус келій. Нині тут понад 80 монахинь і послушниць.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Барановский С. Краткие исторические сведения о бывших на Волыни православных типографиях. "Волынские Епархские Ведомости", 1877, № 18
  2. Зверинский В.В. Материал для историко-топографического исследования о православных монастырях в Российской империи, вып. 1. СПб., 1890
  3. Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, т. 3. Почаев, 1893
  4. Денисов Л.И. Православные монастыри Российской империи. М., 1908
  5. Християнські церкви в Крем'янці. "Літопис Волині" (Winnipeg), 1988, ч. 15.

Посилання:
  • ЧАЦЬКИЙ ТАДЕУШ
  • ДЕРМАНСЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР
  • ДРЕВИНСЬКИЙ ЛАВРЕНТІЙ
  • ГРОМАДСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ
  • КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР
  • КОСІВ
  • КРЕМЕНЕЦЬ
  • КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РЕФОРМАТСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ПОЧАЇВСЬКА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА
  • СИНОД
  • УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
  • ВАСИЛІАНИ
  • ЗАГАЄЦЬКИЙ СВЯТОГО ІОАННА МИЛОСТИВОГО МОНАСТИР

  • Пов'язані терміни:
  • КРЕМЕНЕЦЬ
  • КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ
  • КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РЕФОРМАТСЬКИЙ МОНАСТИР
  • КРЕМЕНЕЦЬКО-ПОЧАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК
  • МАЛИНСЬКИЙ (ЄЛО-МАЛИНСЬКИЙ) ДАНИЛО МАТВІЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)