ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРИЧЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Дмитрієнко М.Ф., Грузін Д.В. КРИЧЕВСЬКИЙ Василь Григорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krichevskiy_V (останній перегляд: 20.11.2017)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРИЧЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ

КРИЧЕВСЬКИЙ Василь Григорович (12.01.1873(31.12.1872)–15. 11.1952) – архітектор, мистецтвознавець, маляр, графік, декоратор театральних вистав та кіноф-мів, майстер декоративно-вжиткового мист-ва. Засл. діяч мист-в УРСР (1940). Почесний чл. Вільної української академії наук у США (1945). Брат Ф.Кричевського. Батько М.Кричевського. Н. в с. Ворожба (нині село Лебединського р-ну Сум. обл.) в родині міщанина м. Лебедин, земського фельдшера Григорія Якимовича Кричевського. Найстарший з 8-ми дітей. З дитячих літ робив замальовки окремих хат, інтер'єрів, орнаментів. В юнацькі роки слухав у Харків. ун-ті окремі курси лекцій (з історії України, етнографії, нар. мист-ва, історії мист-ва), які в той час там викладали Д.Багалій, Є.Рєдін, М.Сумцов. Закінчив Харків. технічно-залізничне уч-ще. Архіт. та худож. освіту здобув під кер-вом архіт. С.Загоскіна (три роки жив у нього вдома, був його помічником і учнем) та О.Бекетова (працюючи в його майстерні, зробив проект будинку Т-ва гірничопромисловців у Харкові, який згодом – 1899 – одержав першу нагороду на конкурсі). Від 1892 був пом. харків. міськ. архіт. А.Шпігеля, з 1893 (і до 1898) – проектувальником у Службі шляхів і будівель місц. залізниці. Згодом працював як незалежний архітектор, маляр та графік. Одружився з Варварою Марченко (зберігся її портрет, намальований на поч. 1910-х рр. братом К. – Федором). Як художник дебютував 1897 на виставці Харків. малярів. Подорожував з В.Горленком Полтавщиною, збирав там етногр. матеріали. 1902 був чл. підготовчої комісії до 11-го Археол. з'їзду, збудував для його етногр. виставки типову сел. хату Слобідської України з усіма її деталями. 1903–06 жив у Полтаві. Підготував проект нового будинку Полтав. губернського земства, форми, пропорції, деталі й конструкції якого були виконані в дусі традицій нар. арх-ри, 1903 цей проект виграв конкурс (1908 буд-во було закінчено; нині – Полтавський краєзнавчий музей). 1904 за його проектом був зведений Нар. дім у Лохвиці. Від 1907 почав виготовляти декорації та костюми для київ. театру М.К.Садовського. 1908 виконав проект надгробного пам'ятника М.Милорадовичу в Києві. Від 1910 оселився в домі М.Грушевського, перевіз туди свої колекції, зокрема вироби укр. нар. мист-ва та старовинні укр. килими. 1911 разом із М.Грушевським подорожував Італією. Працював над оформленням низки книжок, у т. ч. й праць М.Грушевського ("Ілюстрована історія України", побачила світ 1912–13, "Культурно-національний рух на Україні в ХVI–ХVII століттях", надрукована 1912). Цього ж року познайомився і потоваришував з Д.Щербаківським, а також почав співпрацювати із школою килимарства, яку відкрила Варвара Ханенко (у дівоцтві – Терещенко; див. Б. і В. Ханенки). Фактично до 1913 він був керівником цієї килимарні, сам зробив чимало композиційних рисунків до килимів. 1913 оформив книжку В.Винниченка "Краса і сила". Після Лютневої революції 1917 став одним з організаторів Української академії мистецтв. Після створення академії був обраний її ректором, однак відмовився від посади, і першим ректором академії став його молодший брат Федір, а він сам керував у ній майстернею арх-ри та орнаментики. Водночас брав участь у роботі підготовчої комісії зі створення герба України, підготував свої проекти Великого і Малого Державних Гербів України. Розробив також проекти Великої та Малої держ. Печаток УНР, прапор для Богданівського полку. У січ. 1918 почав працювати над проектами паперових грошей і поштових марок Української Народної Республіки (згодом у грошовий обіг була випущена виготовлена за його проектом банкнота 2 гривні). У лют. 1918 під час наступу на Київ військ М.А.Муравйова було обстріляно будинок М.Грушевського, там почалася пожежа і тоді загинула більшість колекцій як М.Грушевського, так і К., зокрема й значна частина проектів паперових грошей і поштових марок. Під час пожежі ледь не загинули друга дружина К. – Євгенія – та донька, якій на той час ще не виповнилося й місяця. За часів правління гетьмана П.Скоропадського К. перебрався до м. Миргород, керував там керамічною школою. Невдовзі створив на її базі керамічний ін-т. Його двічі арештовували, взимку 1919 він був ув'язнений, однак після втручання студентських та громад. делегацій звільнений. Влітку цього ж року повернувся до Києва і продовжив свою пед. діяльність в Акад. мист-в, проте невдовзі рад. власті закрили акад. (на її базі був створений Ін-т пластичних мист-в). Від 1922 – проф. Архіт. ін-ту (1924 ін-т був об'єднаний з Ін-том пластичних мист-в і на їхній базі створено Київ. худож. ін-т). 1923 оформив книжку М.Грушевського "Історія української літератури". Від 1925 був консультантом кінофабрики ВУФКу в Одесі. Співпрацював там з Ю.Яновським та О.Довженком. Оформив низку істор. фільмів, зокрема, "Тарас Трясило" і "Тарас Шевченко" (обидва 1926). Був ініціатором і учасником реставрації в Києві будинку, в якому свого часу жив Т.Шевченко (нині філіал музею Т.Шевченка). 1928 оформив книжку Ю.Яновського "Майстер корабля", 1929 – книжку В.Винниченка "Намисто", а також книжку Д.Щербаківського "Українське мистецтво". 1931 виконав проект надгробного пам'ятника М.Коцюбинському в Чернігові, 1936 – М.Грушевському в Києві. Цього ж року завершив проект музею на могилі Т.Шевченка в Каневі (буд-во здійснювалося як його спільний проект з П.Костирком, проте дещо не так, як задумував К., фасад був оголений, без укр. орнаментації). 1937–38 був мистецьким консультантом кінофільмів "Назар Стодоля" та першого кольорового кінофільму в УРСР "Сорочинський ярмарок". 1939 йому присвоїли звання д-ра мистецтвознавчих наук, а 1940 – засл. діяча мист-в УРСР. З цієї нагоди була влаштована виставка його робіт. До початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 був керівником каф-ри малярства Київ. худож. ін-ту. Його учнями стали, зокрема, А.Петрицький та В.Заболотний. Після окупації військами вермахту укр. земель жив у Києві. Восени 1943 разом з дружиною та донькою емігрував спочатку до Чехословаччини, потім до Австрії, пізніше до Німеччини, згодом до Франції. У лип. 1945 з родиною оселився у свого сина від першого шлюбу Миколи, який жив у Франції ще з 1929. На поч. 1948 в 75-літньому віці переїхав до доньки Галини, яка з чоловіком мешкала у Венесуелі, в м. Каракас. Продовжував малювати, з натури – переважно місц. природу, з пам'яті – рідне село Ворожбу на Сумщині, дідове обійстя в Лебедині, працював над альбомом українських селянських хат. У Каракасі його твори експонувалися на трьох оглядових виставках.

П. у м. Каракас, там був і похований.

1975 могилу К. в Каракасі від-відав митрополит УАПЦ Мстислав (Скрипник), якому доповіли, що останки К. планують перепоховати в одній із спільних могил. За розпорядженням патріарха прах К. та прах його дружини Євгенії перенесли до укр. цвинтаря св. Андрія в Бавнд-Бруку (поблизу Нью-Йорка, шт. Нью-Джерсі, США).

На думку істориків арх-ри, К. є одним з основоположників нового стилю в арх-рі – неоукр. стилю, або укр. модерну. В різні роки його малярські твори виставлялися як на Батьківщині, так і за кордоном (зокрема у Німеччині, Франції, Бельгії, Чехії, Польщі, Великій Британії, США, Канаді). Тематичні виставки його творів організовуються й сьогодні. Найвідомішими його роботами стали: "Гребля Квітки-Основ'яненка" (1899), "На Дніпрі" (1900), "Крим" (1901), "Ярмарок" (1913), "Кам'яна баба" (1925), "Пейзаж" (1934) та ін.

2005 праці К. було внесено до нац. енциклопедії Венесуели.

В Україні його картини зберігаються в музеях у Києві, Львові, Сумах, Полтаві, Каневі.


Література:
  1. Персональна виставка творів заслуженого діяча мистецтв, д-ра мистецтвознавчих наук, проф. В.Г. Кричевського: (період творчості 1892–1940): Каталог. К., 1940
  2. Радіонов Г. В.Г. Кричевський: До характеристики творчого шляху. "Образотворче мистецтво" (К.), 1940, № 7
  3. Трембіцький В. Державницька творчість Василя Кричевського. "Крила" (Нью-Йорк), 1953, № 6
  4. Щербаківський В. Пам'яті Василя Григоровича Кричевського. "Визвольний шлях" (Лондон), 1954, кн. 1–2, 4
  5. Павловський В. Василь Григорович Кричевський: Життя і творчість. Нью-Йорк, 1974
  6. Ясієвич В. Василь Кричевський – співець українського народного стилю. В кн.: Українське мистецтвознавство: Міжвідомчий збірник наукових праць, вип. 1. К., 1993
  7. Гроші в Україні: факти і документи. К., 1998
  8. Блакитний Є. Василь Кричевський. "Образотворче мистецтво", 1999, № 3–4
  9. Рубан-Кравченко В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття: Василь Кричевський. К., 2004
  10. Кіндрась К. Венесуельське сонце українського генія. Заокеанські береги художника Василя Кричевського. "Дзеркало тижня", 2007, № 14 (643), 14–20 квіт.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БАГАЛІЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • БЕКЕТОВ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • БОГДАНІВСЬКИЙ ПОЛК, ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ КОЗАЧИЙ ІМЕНІ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ПОЛК
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ДОВЖЕНКО ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
  • ГЕРБ
  • ГОРЛЕНКО ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ГРИВНЯ
  • ХАНЕНКИ БОГДАН І ВАРВАРА
  • ХАРКІВ
  • КОЦЮБИНСЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
  • КРИЧЕВСЬКИЙ ФЕДІР ГРИГОРОВИЧ
  • КРИЧЕВСЬКИЙ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • КИЇВ
  • ЛЕБЕДИН
  • ЛОХВИЦЯ
  • ЛЬВІВ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МСТИСЛАВ
  • МУРАВЙОВ МИКИТА МИХАЙЛОВИЧ
  • МИРГОРОД
  • ОДЕСА
  • ПЕТРИЦЬКИЙ АНАТОЛІЙ ГАЛАКТІОНОВИЧ
  • ПОЛТАВА
  • ПОЛТАВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • РЄДІН ЄГОР КУЗЬМИЧ
  • САДОВСЬКИЙ МИКОЛА КАРПОВИЧ
  • ЩЕРБАКІВСЬКИЙ ДАНИЛО МИХАЙЛОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • СУМЦОВ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ
  • СУМИ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК (США)
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВЕРМАХТ
  • ВИННИЧЕНКО ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ
  • ЯНОВСЬКИЙ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЗАБОЛОТНИЙ ВОЛОДИМИР ГНАТОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АСОЦІАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНИХ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ
  • БЕКЕТОВ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ГОНЧАРА ІВАНА МУЗЕЙ
  • ГРОШОВИЙ ОБІГ В УКРАЇНІ 1917–1920
  • ГРУШЕВСЬКОМУ МИХАЙЛОВІ ПАМ'ЯТНИКИ
  • ГРИВНЯ
  • КАНІВ
  • КРИЧЕВСЬКИЙ ФЕДІР ГРИГОРОВИЧ
  • КРИЧЕВСЬКИЙ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • КИЇВСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВИЙ І НАУКОВИЙ МУЗЕЙ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛОХВИЦЯ
  • ЛОЗОВСЬКИЙ ЛЕСЬ
  • ЛУКОМСЬКИЙ ГЕОРГІЙ КРИСКЕНТІЙОВИЧ
  • МУЗЕЙ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • МИРГОРОД
  • НАРБУТ ГЕОРГІЙ (ЮРІЙ) ІВАНОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК УКРАЇНСЬКОГО ГОНЧАРСТВА В ОПІШНОМУ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА І АРХІТЕКТУРИ
  • ПОЛТАВА
  • ПОЛТАВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ТРИЗУБ, ОСН. ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖ. ГЕРБА УКРАЇНИ
  • ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК СТАРОВИНИ І МИСТЕЦТВА НА УКРАЇНІ (ЦКОПСІМУ)
  • ВЕРБИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МАТВІЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)