ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРИСТЕР АРНОЛЬД ЕДМУНДОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко І.Б. КРИСТЕР Арнольд Едмундович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krister_A (останній перегляд: 24.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРИСТЕР АРНОЛЬД ЕДМУНДОВИЧ

КРИСТЕР Арнольд Едмундович (Арнольд-Едуард Германович-Едмундович; 11.11(30.10).1886–24.10.1937) – правознавець, професор (1920). Н. в м. Київ у сім'ї садовода-підприємця нім. походження; онук Вільгельма Кристера (доброго знайомого Т.Шевченка), засн. садівницької фірми і садівницького госп-ва (нині відомі як квітково-декоративне госп-во "Троянда" і ландшафт-ний парк "Кристерова гірка"). Після здобуття серед. освіти у 3-й Київ. г-зії (1904) навч. 2 роки на фіз.-мат. ф-ті, а згодом – на юрид. ф-ті Київ. ун-ту, який закінчив 1912. Із верес. 1913 – професорський стипендіат каф-ри рос. цивільного права і судочинства Київ. ун-ту. Чл. Київ. юрид. т-ва. 1913–14 слухав лекції у Бернському (Швейцарія) та Тюбінгенському (Німеччина) ун-тах, працював під кер-вом відомого швейцарського правника Є.Губера. Від черв. 1917 – приват-доцент юрид. ф-ту Київ. ун-ту, 1919 – секретар ф-ту. Водночас 1918–19 викладав у Київ. юрид. ін-ті, Київ. комерційному ін-ті та на Вищих жін. курсах у Києві. Від 2-ї пол. 1919 жив на Кавказі та Дону (за власним свідченням, не зміг повернутися з відпустки через обставини воєн. часу). Із весни 1920 – проф. каф-ри енциклопедії та історії філософії права Донського (Ростовського) ун-ту. Після повернення в серп. 1921 до Києва працював у ВУАН (нині Національна академія наук України) заст. кер., а з 1922 – кер. Комісії ВУАН для виучування звичаєвого права України. 1926 очолив секцію приватного права цієї комісії, а з жовтня 1927 – також створену за його ініціативою Комісію для виучування рад. права. Був заст. голови Правничого т-ва при ВУАН (1922–29), керівником Семінару з виучування цивільного та звичаєвого права (заснований у трав. 1921 для молодих науковців ВУАН), головою, а згодом – секретарем заснованої 1928 Статутної ("Статутарної") комісії ВУАН, дійсним чл. Всеукр. наук. асоціації сходознавства (з 1928). До сфери його наук. інтересів входили проблеми речового права, а в пореволюц. час – теор. питання звичаєвого права, правові відносини в сел. дворі, проблеми заставного права, заг. питання госп. (торг.-пром.) права. За його редакцією вийшли друком "Програми до збирання матеріалів звичаєвого права" (1925); 2 перші випуски академічного вид. "Праці Комісії для виучування звичаєвого права України" (1925, 1928); зб. "Наукові досліди та розвідки Комісії радянського права" (1929). Крім того, у наук. вид. ВУАН "Записки Соціально-економічного відділу" він опублікував біографічні нариси, присвячені творчості проф. Є.Губера, акад. О.Гуляєва і акад. В.Гордона; в ж. "Україна" (1927–29) – кілька бібліографічних оглядів нової цивілістичної літ.; у виданнях "Наукові записки Київського інституту народного господарства. Техніка, економіка і право", "Право и жизнь" та ін. – низку статей. Водночас працював у Київ. ін-ті нар. госп-ва: проф. (1921–30), зав. правничим семінаром (1923–24), декан правничого ф-ту (1925–28), проректор з навч. частини (1925–27). Викладав курси цивільного права, цивільного процесу, міжнар. приватного права. У лип. 1933 звільнений з ВУАН "за саботаж у науковій роботі" і з Київ. ін-ту нар. госп-ва у зв'язку з ліквідацією юрид. ф-ту. Від 1934 працював юрисконсультом "Укрцивільбуду" Наркомату комунального госп-ва УСРР, а з 1936 – ст. консультантом Держ. арбітражу при РНК УСРР. Водночас з 1934 – наук. співробітник сектору мед. законодавства Ін-ту охорони здоров'я.

Заарештований у лютому 1937 і 23 жовтня 1937 виїзною сесією Військ. колегії Верховного суду СРСР (після попереднього схвалення "розстрільного списку" Й.Сталіним, В.Молотовим, Л.Кагановичем, К.Ворошиловим і А.Мікояном) засуджений за сфабрикованим звинуваченням в участі в антирад. націоналістичній терористичній орг-ції та шпигунстві на користь Німеччини до вищої міри покарання. Страчений у Києві наступного дня. Реабілітований у лют. 1959.

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Главные имущества и принадлежности. Учение о вещах с точки зрения догмы и истории гражданского права. К., 1912
  2. Задача изучения истории римского права. Вступительная лекция. К., 1917
  3. Спадкування за звичаєм у Кролевецькому повіті на Чернігівщині. К., 1925
  4. Три ступені правоутворення. К., 1925
  5. Приналежності та складові частини речей в історії російського та українського права. К., 1926
  6. Духівниці ХVI–ХVII віку. К., 1927
  7. До питання про виучування народного права України. К., 1928.
Література:
  1. Усенко І.Б. Юридична академічна наука у 1918–1941 роках. В кн.: Академічна юридична думка. К., 1998.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • КАГАНОВИЧ ЛАЗАР МОЙСЕЙОВИЧ
  • КИЇВ
  • МОЛОТОВ (СКРЯБІН) В'ЯЧЕСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • УКРАЇНА -ЖУРНАЛ (1914-1918, 1924-1932)
  • ВОРОШИЛОВ КЛИМЕНТ ЄФРЕМОВИЧ
  • ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО

  • Пов'язані терміни:
  • КОМІСІЯ ВУАН ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ РАДЯНСЬКОГО ПРАВА
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)