ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРИВЕЦЬ ЮХИМ ХОМИЧ

  Бібліографічне посилання: Кокін С.А. КРИВЕЦЬ Юхим Хомич [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krivets_Yu (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРИВЕЦЬ ЮХИМ ХОМИЧ

КРИВЕЦЬ Юхим Хомич (10.03. 1897–26.01.1940) – один із керівників органів держ. безпеки в 1920–30-х рр. в УСРР–УРСР. Н. в с. Кривець Лідського пов. Віленської губ. в родині робітника. Закінчив Двінське вище початкове уч-ще. 1912–16 – канцелярист Двінського повітового з'їзду, окружного суду, Брянської міськ. управи, Арсеналу. Від трав. 1916 – у рос. армії: рядовий запасного та 97-го Ліфляндського стрілец. полків, від травня 1917 – писар Управління військ. начальника (Брянськ; нині місто в РФ), від жовт. 1917 – пом. секретаря заводського к-ту Арсеналу; з серп. цього ж року став чл. РСДРП(б)–ВКП(б). 1918 – начальник 2-го р-ну Ржевської міської міліції. Від жовт. 1918 – слідчий, чл. колегії, зав. юрид. від. Брянської повітової, згодом – губернської ЧК (див. ВЧК). На поч. 1920 направлений на роботу в УСРР: від січ. 1920 – слідчий, заст. зав. юрид. від., уповноважений, секретар колегії Полтав. губернської ЧК; від лип. 1921 – уповноважений з контррозвідки, заст. нач. політ. від., нач. секретного від., заст. нач. секретно-оперативного від., нач., заст. нач. контррозвідувального від., уповноважений Київ. губернської ЧК (губернського від. ДПУ УСРР); від серп. 1923 – уповноважений, заст. нач., нач. контррозвідувального від. ДПУ УСРР; від груд. 1925 – пом. нач. Київ., від жовт. 1927 – Одес. окружних від. ДПУ УСРР; від трав. 1930 – нач. інформаційного від. ДПУ УСРР; від берез. 1931 – пом. нач. Київ. оперативного сектору ДПУ УСРР; від верес. 1931 – нач. секретно-політ. від. ДПУ УСРР; від лют. 1933 – заст. нач. Дніпроп. обласного від. ДПУ УСРР; від берез. 1934 – заст. нач. екон. управління ДПУ (екон. від. Управління держ. безпеки НКВС) УСРР, у листоп.–груд. 1936 – нач. екон. від. Управління держ. безпеки НКВС УСРР; від груд. 1936 – нач. Управління НКВС УСРР/УРСР по Черніг., від січ. 1937 – по Дніпроп. обл., від березня 1938 – нач. Управління НКВС РРФСР по Орджонікідзевському краю (нині Ставропольський край, РФ).

Майор держ. безпеки (1935), ст. майор держ. безпеки (1936).

Нагороджений орденом Червоного Прапора (1924), знаком "Почетный работник ВЧК–ГПУ" (1927), орденом Леніна (1937).

28 січ. 1939 звільнений з посади, згодом заарештований; 25 січ. 1940 Військ. колегією Верховного суду СРСР йому винесений смертний вирок, наступного дня страчений.

Не реабілітований.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Шаповал Ю. та ін. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: особи, факти, документи. К., 1997
  2. Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД, 1934–1941: Справочник. М., 1999.

Посилання:
  • ВЧК (ВСЕРОСІЙСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)