ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРИВЕЦЬКИЙ МИХАЙЛО ЄРЕМІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Дмитрієнко М.Ф. КРИВЕЦЬКИЙ Михайло Єремійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krivetskiy_M_E (останній перегляд: 15.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРИВЕЦЬКИЙ МИХАЙЛО ЄРЕМІЙОВИЧ

КРИВЕЦЬКИЙ Михайло Єремійович (р. н. невід. – п. 27.08. 1929) – політ. і громад. діяч, економіст. До Лютневої революції 1917 працював у мін-ві фінансів Російської імперії в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург), потім переїхав до Києва. Після утворення Української Центральної Ради і уряду України спочатку був обраний радником ген. секретаря фінансів, потім дир. департ. Держ. скарбниці, а 18 груд. 1917 – дир. Держ. банку УНР. Тоді ж підготував доповідь "Экономико-финансовые перспективы Украинской Республики и ближайшие экономические, финансовые и политические задачи Генерального секретариата: Краткие соображения М.И. Кривецкого" (належні обрахунки йому допоміг виконати проф. А.Вольський). У документі аналізувалися екон. показники розвитку укр. земель за 1908–12 та йшлося про можливі перспективи подальшого поступу України як у складі майбутньої Всерос. Федерації, так і в статусі незалежної д-ви. К. дійшов висновку, що за умов, які склалися у сфері держ. фінансів на кін. 1917, найкращим виходом для України є проголошення на її тер. самостійної соціаліст. д-ви, монополізація, націоналізація і соціалізація пром-сті, цін, банків тощо. 9 берез. 1918 Рада міністрів УНР звільнила його з посади дир. Держ. банку УНР. Після цього він разом з М.Гаврилівим, І.Ганіцьким, А.Вольським, В.Ковалем, Х.Барановським, Ф.Королевим, К.Мацієвичем, П.Линниченком, І.Фещенко-Чопівським та В.Тимошенком зосередився на роботі в україно-німецько-австро-угор. комісії з підготовки проектів торг. договорів між Українською Народною Республікою та Центр. д-вами. За доби Української Держави відійшов від держ. справ, однак саме в цей час почали реалізовуватися запропоновані ним 1917 практичні рекомендації щодо обмеження ввозу і заборони обігу окремих рубльових номіналів, штемпелювання рублів, а також підготовки до обміну всієї маси рос. грошових знаків в Україні на українські. Після приходу до влади Директорії УНР і запровадження нових укр. грошей в обігу з'явилася банкнота номіналом у 100 карбованців з його підписом (виготовлена на поч. 1918). У берез. 1919 під час відступу Директорії з Києва і перебування уряду УНР у Вінниці К., як представник Української партії соціалістів-самостійників, був призначений виконуючим обов'язки нар. міністра фінансів УНР у коаліційному кабінеті проф. С.Остапенка. Однак він не прибув до Рівного, де діяли в той час держ. установи УНР, і на початку квітня замість нього обов'язки міністра фінансів було доручено виконувати Б.Мартосу. Після відступу військ УНР зі Жмеринки перебрався до Галичини, де став на бік Є.Петрушевича та О.М.Андрієвського й був призначений керуючим міністерством фінансів (у Станіславі; нині м. Івано-Франківськ). У квіт. 1920 під час реорганізації уряду в м. Кам'янець-Подільськ (нині м. Кам'янець-Подільський) А.Лівицький призначив його на посаду міністра. Після створення в трав. цього ж року нової Ради міністрів УНР з лівих партій К. емігрував до Австрії, зупинився у Відні. Згодом перебрався до Франції.

П. у м. Клемарт (Франція).

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914–1920). Мюнхен, 1969
  2. Гнатишак М. Державні гроші України 1917–1920 років: ілюстрований історико-іконографічний нарис. Клівленд, 1974
  3. Дмитрієнко М.та ін. Гроші в Україні: факти і документи. К., 1998
  4. Гай-Нижник П.П. Інтелігент, політик, державний діяч УНР (М.Є. Кривецький – забутий патріот України). В кн.: Література та культура Полісся, вип. 27. Ніжин, 2004.

Посилання:
  • АНДРІЄВСЬКИЙ ОПАНАС МИХАЙЛОВИЧ
  • БАРАНОВСЬКИЙ ХРИСТОФОР АНТОНОВИЧ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ФЕЩЕНКО-ЧОПІВСЬКИЙ ІВАН АНДРІАНОВИЧ
  • ГАЛИЧИНА
  • ГАВРИЛІВ МИРОСЛАВ СТЕПАНОВИЧ
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КАРБОВАНЕЦЬ
  • КИЇВ
  • ЛІВИЦЬКИЙ (ЛЕВИЦЬКИЙ) АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МАРТОС БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ
  • МАЦІЄВИЧ КОСТЯНТИН АНДРІАНОВИЧ
  • ОСТАПЕНКО СЕРГІЙ СТЕПАНОВИЧ
  • ПЕТРУШЕВИЧ ЄВГЕН ОМЕЛЯНОВИЧ
  • РІВНЕ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУБЛЬ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ САМОСТІЙНИКІВ-СОЦІАЛІСТІВ (УПСС)
  • ВІДЕНЬ
  • ВІННИЦЯ
  • ЖМЕРИНКА

  • Пов'язані терміни:
  • ФЕДАК СТЕПАН
  • РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (РНМ УНР)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)