ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРИВІЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Скрипник П.І., Грузін Д.В. КРИВІЦЬКИЙ Олександр Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krivitskiy_O (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРИВІЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ

КРИВІЦЬКИЙ Олександр Олексійович (30.03.1886–09.12.1946) – педагог і краєзнавець. Н. в с. Дзигівка (нині село Ямпільського р-ну Він. обл.) в учительській родині. 1907 закінчив вищі 4-річні пед. курси Черняєва в Санкт-Петербурзі. Володів, окрім укр. та рос., також нім. і польс. мовами, знав франц. й англійську. Був обізнаний із світовою літературою, фізикою, археологією, біологією, геологією, історією. Наприкінці 1910 переїхав у містечко Озаринці (нині село Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл.), розташоване на р. Немія (прит. Дністра) за10 кмвід Могилева (нині м. Могилів-Подільський). 1 січ. 1911 став учителем Озаринецької початкової (2-річної) шк., з якою в подальшому переплелося все його життя. На громад. засадах займався археол., етногр. й геол. дослідженнями, організував краєзнавчу роботу серед учнів, опублікував низку праць у галузі геології. Був знайомий із М.Старицьким, М.Л.Кропивницьким, К.Квіткою (останній двічі приїздив до нього в Озаринці, вивчав тут місц. звичаї й традиції, у містечку жили переважно українці, поляки та євреї). 1921, по завершенні української революції 1917–1921, влаштувався працювати зав. курсів соціального виховання в Могилеві-Подільському. Деякий час на цих курсах читала дитячу літ. Олена Пчілка. 1923–24 був зав. райнаросвіти. Організував в Озаринцях хоровий і драматичний гуртки. Підтримував відкриту 1922 в Озаринцях еврейс. трудову школу, рекомендував на посаду її завідувача Н.Хандроса. 1925 повернувся в Озаринці й працював тут (до 1931) завідуючим Озаринецької 7-річної школи. У цей час за його участю було створено місц. геол. музей. 1926 передав зібрану археол. колекцію Всеукр. істор. музеєві ім. Т.Шевченка. 1927 був обраний чл. ради Всеукраїнського етнографічного товариства. Від 1931 – дир. Могилів-Подільського гірничого технікуму. 1933, щоб уникнути переслідувань з боку спецслужб (місц. регіон сильно постраждав у роки голодомору 1932–1933 років в УСРР), переїхав до м. Сталіно (нині м. Донецьк), де працював учителем семирічки. Наприкінці 1930-х рр. був заарештований у зв'язку з висунутою вінницькими слідчими НКВС УРСР (див. також Вінницька трагедія) проти нього і його "групи" з 28 осіб, у т. ч. і його рідного брата Миколи (також учителя), сфабрикованою справою про участь в антирад. укр. націоналістичній орг-ції. Визнав себе винним, і суд засудив його до позбавлення волі строком на 3 роки з відбуванням покарання у віддалених місцевостях і пораженням у правах іще на 2 роки. Він оскаржив це рішення, мотивуючи це тим, що визнав свою провину, оскільки був важко хворим і не міг відстоювати себе, а також тим, що за своїми політ. переконаннями ніколи не був націоналістом, а до жовтневих подій 1917 тричі (1905, 1906, 1907) був заарештований. У лют. 1940 суд задовольнив скаргу К., справу проти нього було закрито, а його самого звільнено. Його брат після засудження був відправлений відбувати покарання, помер у таборах.

1944, після визволення окупованих на початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 румун. військами укр. земель (с. Озаринці за часів окупації належало до Трансністрії), знову повернувся працювати вчителем в Озаринецьку серед. школу (перехід до статусу середньої – 10-річної – школа завершила 1937).

П. у с. Озаринці. За бажанням удови – Марії – був похований біля церкви. У жовт. 1969 на вимогу властей його син – Іполит – перепоховав прах свого батька на сільс. кладовищі.

На честь К. названа його іменем одна з вулиць с. Озаринці.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Рябий М.В. О.О. Кривіцький (до 80-річчя з дня народження). "Народна творчість та етнографія", 1956, № 2
  2. Парасунько О. Хвала тобі, вчителю! "Соціалістична культура", 1970, № 10
  3. Хандрос Б. Винницкая трагедия. "2000", 2005, № 3 (253) 21–27 января
  4. Те саме. Web: http://news2000. org.ua/print?a=/paper/6552
  5. Історія школи. Web: Озаринці (http:// www.ozarinci.narod.ru/index.htm).

Посилання:
  • ДОНЕЦЬК
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • КРОПИВНИЦЬКИЙ МАРКО ЛУКИЧ
  • КВІТКА КЛИМЕНТІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • ПЧІЛКА ОЛЕНА
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СТАРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ТРАНСНІСТРІЯ
  • УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (1917-1920)
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВІННИЦЬКА ТРАГЕДІЯ 1937-1938 РР.
  • ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ЕТНОГРАФІЧНЕ ТОВАРИСТВО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)