ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРИВИЦЬКИЙ ВАЛЬТЕР ГЕРМАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В., Трутовський Г.Й. КРИВИЦЬКИЙ Вальтер Германович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krivitskiy_V (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРИВИЦЬКИЙ ВАЛЬТЕР ГЕРМАНОВИЧ

КРИВИЦЬКИЙ Вальтер Германович (справжні прізв., ім'я та по батькові – Гінзберг (Гінзбург) Самуїл Гершович; 28.06.1899–10.02.1941) – рад. розвідник, перебіжчик (1937). Н. в родині торг. службовця в м-ку Підволочиськ. Учився в г-зії в м. Львів. Від 13 років – у робітн. русі. 1919 вступив до РКП(б). Займався підривною діяльністю в тилу Добровольчої армії на території України. Відтоді його партійний псевд. "Вальтер Кривицький" став для нього другим прізвищем. 1920 направлений на Зх. фронт у тил польс. армії (див. Польсько-радянська війна 1920) із завданням здійснювати диверсії та саботаж на транспорті, забезпечувати командування Червоної армії (див. Радянська армія) військово-політ. інформацією. Нагороджений орденом Червоного Прапора та почесною зброєю. Після громадян. війни 1917–22 закінчив спец. курси Військ. академії РСЧА. Від 1921 – співробітник розвідувального управління штабу РСЧА. Знав кілька мов, зокрема, франц., італ., голл., нім. й польс. 1923 разом з контингентом партпрацівників і військ. службовців відбув до Німеччини для навчання там нім. комуністів методам саботажу, військ. справи й підривної роботи. Діяв у франц. окупаційній зоні. Після провалу "німецького Жовтня" (спроба частини керівництва РКП(б) – у першу чергу Л.Троцького та Г.Зінов'єва – ініціювати в Німеччині восени 1923 комуніст. революцію; див. Експорт революції) повернувся до СРСР. Під час перебування на нім. території створив там базу для майбутньої розвідувальної мережі. Будучи провідним фахівцем Розвідувального управління РСЧА, працював у Швейцарії, Італії, Австрії, Франції, Бельгії, Нідерландах. Від 1925 викладав у Москві у Вищій школі підготовки розвідників, займав там посаду, що відповідала званню командира бригади РСЧА. У черв. 1926 направлений до Німеччини. Після повернення в СРСР служив у центр. апараті Генштабу РСЧА; його безпосереднім начальником був Я.Берзін – гол. організатор рад. розвідки. Від 1931 – в Іноз. відділі ОДПУ СРСР. 1934 – заст. дир. Ін-ту воєн. пром-сті. Цього ж року відряджений до Австрії. У жовт. 1935 направлений до Німеччини керувати нелегальною резидентурою Іноз. відділу ОДПУ СРСР. Викупив у одного з високоурядовців креслення нового італ. підводного човна, а також, перебуваючи в Берліні, роздобув код япон. дипломатичних шифрів. Виявив факт надсекретних переговорів між представником Німеччини Й. фон Ріббентропом і япон. атташе Хіросі Осіма щодо координації дій Берліна й Токіо в Європі й на Далекому Сх. та розподілу між ними сфер впливу у світ. політиці. У груд. 1936 отримав наказ центру надати компрометуючі дані на політ. діячів СРСР, які на той час потрапили до розряду "ворогів народу", а також "заморозити" агентурну мережу в Німеччині. З перевірених джерел йому стало відомо про таємні переговори Й.Сталіна (в обхід офіц. каналів НКВС СРСР) з А.Гітлером (переговори велися зі сторони Й.Сталіна через торг. представника СРСР у Берліні Д.Канделакі, а зі сторони А.Гітлера – через імперського міністра Я.Шахта). У берез. 1937, у самий розпал "Великого терору" (див. "Єжовщина"), був відкликаний до Москви. Будучи добре поінформованим, вирішив не повертатися до СРСР. Спочатку нелегально жив у Франції, а 1938, пересвідчившись, що за ним полюють агенти НКВС СРСР, переїхав до США. Почав співробітничати з англ. розвідкою. Виказав бл. 100 прізвищ рад. розвідників у країнах Європи, у т. ч. К.Філбі. Підготував і оприлюднив низку статей і спогадів, у яких розповів, зокрема, про здійснювані в СРСР великомасштабні підробки амер. грошових купюр, про фінансування спецслужбами СРСР підривних операцій за кордоном, а також про вчинені ОДПУ–НКВС СРСР політ. вбивства й фальсифікації як в СРСР, так і в ін. країнах.

У груд. 1939 – жовт. 1940 жив у Канаді, співробітничав з Королів. канад. кінною поліцією.

У лют. 1941 знайдений мертвим в одному з готелів у м. Вашингтон (США). Версія про самогубство була відкинута його вдовою. За неофіц. даними – убитий агентами Кремля.

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. In Stalin's Secret Servise. New York, 1939
  2. Я был агентом Сталина. М., 1995.
Література:
  1. Филби К. Моя тайная война. М., 1980
  2. Судьбы советских перебежчиков. Нью-Йорк–Иерусалим–Париж, 1983
  3. Лурьев М., Кочик В. ГРУ: дела и люди. СПб., 2002
  4. Разведка и контрразведка в лицах: Энциклопедический словарь российских спецслужб. М., 2002
  5. Рамов В. Евреи в КГБ: Палачи и жертвы. М., 2005.

Посилання:
  • ДОБРОВОЛЬЧА АРМІЯ
  • ЕКСПОРТ РЕВОЛЮЦІЇ
  • ЄЖОВЩИНА
  • ГІТЛЕР АДОЛЬФ
  • ЛЬВІВ
  • МОСКВА
  • ПІДВОЛОЧИСЬК
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ТРОЦЬКИЙ ЛЕВ ДАВИДОВИЧ
  • ЗІНОВ'ЄВ ГРИГОРІЙ ОВСІЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)