ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРИЖАНОВСЬКИЙ МАКСИМ КОСТЯНТИНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. КРИЖАНОВСЬКИЙ Максим Костянтинович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krizhanovskiy_M (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРИЖАНОВСЬКИЙ МАКСИМ КОСТЯНТИНОВИЧ

КРИЖАНОВСЬКИЙ (Крижанівський) Максим Костянтинович (20(09).08.1777–18(06).05. 1839) – укр. шляхтич козац. походження, дворянин Полтав. губ., військ. діяч, чл. Військ. ради Рос. імперії (1837). Генерал-лейтенант (1826). Службу розпочав каптенармусом флотського екіпажу 5 лип. (26 черв.) 1792, від 17 (6) жовт. – сержант. 1794 плавав на кораблі "Двенадцать апостолов", 1795–96 брав участь у поході до берегів Великої Британії на 84-гарматному судні "Европа". 28(17) квіт. 1797 номінований підпоручиком. 1798 перебував на кораблі "Победоносец", 1799–1800 з судном "Мстислав" відвідував Англію. 22(11) груд. 1800 отримав чин поручика. 16 (4) черв. 1803 переведений до 2-го Мор. полку, 26 (14) жовт. того ж року став штабс-капітаном, 12 лют. (31 січ.) 1804 – капітаном, 26 (14) черв. 1806 – майором. 22 (10) жовт. 1806 направлений до 1-го Мор. полку, 5 черв. (24 трав.) наступного року зайняв там посаду батальйонного командира, а 25 (13) груд. був призначений командиром батальйону імператорської міліції (невдовзі перейменований на лейб-гвардії Фінляндський батальйон). Від 14 (2) лют. 1808 – підполковник, від 7 серп. (26 лип.) 1809 – полковник. 1811 реорганізував очолений ним підрозділ у лейб-гвардії Фінляндський полк. Герой Війни 1812. У Бородінській битві 1812, відбиваючи атаки ворога поблизу Семеновського яру, зазнав контузії. Удостоєний ордена св. Георгія 4-го ст. Вправно діяв у ін. тогорічних боях, у т. ч. під с. Красне (за що відзначений орденом св. рівноапостольного кн. Володимира 3-го ст.). Зі своїм полком здобув Вільно (нині м. Вільнюс). 27 (15) верес. 1813 утверджений генерал-майором. Був учасником битв проти наполеонівських військ при містах Люцен, Бауцен, Дрезден, Лейпциг. В останній з цих битв 16 (4) жовт. чотири рази поранений у плече та ноги, а також контужений артилер. ядром у груди. За виявлену мужність удостоєний ордена св. Анни 1-го ст. Тривалий час лікувався, формально залишався в лавах своєї частини.

Від 20 (8) лип. 1817 – скарбник Капітулу рос. імператорських і царських орденів (своїм підписом скріплював іменні грамоти про надання нагородних регалій). 3 верес. (22 серп.) 1826 підвищений до генерал-лейтенанта. Від 23(11) черв. 1832 – чл. Генерал-аудиторіату, від 13 (1) лип. 1836 – директор Чесменської військової богадільні, з 14(2) черв. 1837 – комендант Санкт-Петербурзької фортеці (див. Петропавловська фортеця). Виконував особливі доручення імп. Миколи I.

Кавалер орденів св. рівноапостольного кн. Володимира 2-го ст. (1830), Білого Орла (1833) та св. кн. Олександра Невського (1836), до якого 7 квіт. (26 берез.) 1839 одержав алмазні прикраси.

Похований у м. Санкт-Петербург, в огорожі собору святих Петра і Павла.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Крыжановский. В кн.: Справочный энциклопедический словарь, т. 6. СПб., 1847
  2. Затворницкий Н.М. Память о членах Военного совета. СПб., 1907
  3. Военная галлерея 1812 года. СПб., 1912
  4. Крыжановские. В кн.: Военная энциклопедия, т. 13. СПб., 1913
  5. Безотосный В. Крыжановский. В кн.: Российский архив: История Отечества в свидетельствах и документах XVIII–XX вв., т. 7. М., 1996.

Посилання:
  • БОРОДІНСЬКА БИТВА 1812 Р.
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ПЕТРОПАВЛОВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВІЛЬНЮС


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)