ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРОХМАЛЬ НАХМАН

  Бібліографічне посилання: Гриневич В.А. КРОХМАЛЬ Нахман [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krohmal_N (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРОХМАЛЬ НАХМАН

КРОХМАЛЬ Нахман (Krochmal Nachman; акронім – Ранак – від початкових літер: Раббі Нахман Крохмаль; 1785–1840) – філософ, історик, один із фундаторів юдаїки (науки про єврейство), провідний мислитель єврейс. просвітницького руху – гаскали (га-скала – просвіта). Цей рух розвинувся в колі європ. єврейс. інтелектуалів у 2-й пол. 18 ст. Його послідовники – маскілім (освічені) – виступали проти культурно-реліг. окремішності єврейства й обґрунтовували тезу про те, що для подальшого розвитку єврейства євреї повинні опановувати світську європ. освіту. Основоположником цього руху став Мойсей Мендельсон (1729–86), а найвидатнішими його лідерами були: Нафталі Херц Весселі (1725–1805) – у Гамбурзі, К. – у Сх. Європі, Самуель Давид Луццатто (1800–1865) – в Італії. К. народився в м. Броди. Деякий час мешкав у Львові. Переважну частину свого життя провів у м. Жовква. 1820 тут у нього народився син Абрагам (п. 1888; став письменником і публіцистом). За роки перебування К. у Жовкві це місто стало одним з гол. центрів східноєвроп. гаскали (характерною рисою представників цього центру було те, що вони писали не нім. мовою, а на івриті). Для поширення серед єврейства своїх ідей маскілім за сприяння доброчинців у різних місцевостях краю засновували т-ва з навчання ремесел, вивчення нім. і польс. мов. К. мав значний вплив на формування поглядів багатьох своїх сучасників, товаришував і співпрацював, зокрема, з Ш.Рапопортом, Й.Ертером, Ш. га-Леві Блохом, Х.Пінелесом, Й.Шором, М.Летерісом, Ц.Хаосом.

Його власні погляди сфор-мувалися під впливом праць єврейс. середньовічних мислителів Маймоніда (Моше бен Маймон, н. 1136, за ін. даними, 1138 – п. 1204) і Абрагама ібн Езри (Аврахам бен Меїр ібн Езра, н. 1089, за ін. даними, 1092 або 1093, – п. 1164, за ін. даними, 1167), а також нім. філософів І.Канта, Ф.Шелінга, Г.-В. Геґеля. З метою пізнання духовної сутності й природи єврейства він звернувся до історії єврейс. народу, яку осмислював з позицій істор. концепції Г.-В. Геґеля та єврейс. реліг. книг. На його думку, релігія і філософія є різними способами пізнання абсолютного духу, перша пізнає його за допомогою образів, друга – за допомогою понять. Однак, оскільки мова філософії має більш заг. характер, то саме філософія розкриває кінцеву мету історії. К. постулював, що кожен народ втілює в істор. життя те чи ін. притаманне лише йому духовне начало, яке, по суті, визначає місце і роль цього народу в історії людства. Історію кожного народу він ділив на 3 періоди: зростання, сили й занепаду. Разом з тим він шукав аргументи для обґрунтовування вічного повторювання цих періодів у нац. житті єврейства. Сутнісною ідеєю єврейського народу він вважав ідею єдності, що збігається з абсолютною ідеєю Г.-В. Геґеля.

Конфлікт між послідовниками гаскали і хасидами (див. Хасидизм) привів наприкінці 1830-х рр. до того, що рабини виключали маскілім, а в їхньому числі й К., з місц. общин і накладали на них прокляття. Все це істотно загальмувало поширення ідей К. серед євреїв в Україні.

1836 в К. померла дружина, і цього ж року він переїхав у Броди, а невдовзі, 1838, оселився в м. Тернопіль, де й помер.

1851 Л.Цунц (1794–1866) посмертно видрукував його працю "Море невухей га-зман" ("Наставник для тих, хто сумнівається в наш час"). Саме ця праця згодом була визнана істориками як осн. праця К. Вона містить 4 розділи, в яких викладаються: філософія релігії і філософія історії (глави 1–7); єврейс. історія (глави 8–11); єврейс. літературна спадщина (глави 12–15); основи його власної (К.) філософії (глави 16 і 17).

Аналізуючи більше ніж через 140 років після смерті К., у 1980-х рр., його (К.) творчість у контексті розвитку єврейс. політ. думки, Ш.Авінері у книзі "Основні напрями в єврейській політичній думці" відзначив, що "Крохмаль указав народові Ізраїлю його місце в ланцюзі національних історій, включив єврейський народ у загальний історичний процес і разом з тим розгадав таємницю існування єврейського народу далеко за межами строків існування інших історичних народів, які зійшли зі світової сцени".

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Авинери Ш. Основные направления в еврейской политической мысли. Б/м, 1983
  2. Видатні особистості гебрейського Львова. "Незалежний культурологічний часопис "Ї"", 2008, № 51
  3. Те саме. Web: http://www.ji.lviv. ua/n51texts/51-zmist.htm
  4. Монолатій І. Галицькі євреї в австрійський період (1772–1918 рр.). Там само.

Посилання:
  • БРОДИ
  • ГЕҐЕЛЬ ГЕОРГ ВІЛЬГЕЛЬМ ФРІДРІХ
  • КАНТ ІММАНУЇЛ
  • ХАСИДИЗМ
  • ЛЬВІВ
  • ТЕРНОПІЛЬ
  • ЖОВКВА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)