ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ АНТІН ВЛАДИСЛАВОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Антін Владиславович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krushelnitskii_A_V (останній перегляд: 16.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ АНТІН ВЛАДИСЛАВОВИЧ

КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Антін Владиславович (псевдоніми і криптоніми – Антін Володиславич, Л.Журбенко, Педагог, Непедагог, Спокійненький, А.К., С-й, Кр. та ін.; 04.08.1878–03.11. 1937) – письменник, критик, редактор, видавець, перекладач, громад. та політ. діяч. Чоловік М.С.Крушельницької, батько В.Крушельницької, І.Крушельницького, Б.Крушельницького, Т.Крушельницького та О.Крушельницького. Дід Л.Крушельницької і М.Т.Крушельницької. Н. в м. Ланцут (нині місто в Польщі) в сім'ї юриста, суд. урядовця шляхетського роду. Закінчив г-зію в Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща). 1898 вступив на філос. ф-т Львів. ун-ту. Наступного року видав першу збірку оповідань "Пролетарі", почав писати статті на пед. теми. Познайомився з І.Франком, став активним діячем самостійницької групи "Молода Україна" (видавав однойменний журнал 1900–03) та Української радикальної партії. Друкувався в "Літературно-науковому вістнику" (1900–13) і газ. "Буковина" (1901). За політ. діяльність зазнав переслідувань властями. 1901 закінчив ун-т, у жовт. цього ж року одружився з актрисою, письменницею Марією Слободою. У наступні роки мешкав у різних містах Зх. України, працював викл. г-зій, зокрема, у Ярославі (1901), Коломиї (1902–05, 1908, 1926), Станіславі (нині м. Івано-Франківськ; 1905, 1908), Долині (1914), Ужгороді (1923), Рогатині (1925–26). Деякий час був дир. приватних г-зій: укр. в м. Городенка (1912–18, з перервами) та єврейс. в Коломиї (з осені 1926). Прагнув виховувати національно свідому молодь, боровся за вдосконалення шкільних програм і методів навчання, видавав підручники, редагував учительську газ. "Прапор". Ініціював заснування в краї осередків "Просвіти" (див. Просвіти), філій товариств "Січ" (див. "Січі") та "Сокіл", т-ва "Учительська громада" (у Коломиї). 1915 був обраний бургомістром м. Городенка. У роки української революції 1917–1921 став 1918 чл. Української національної ради ЗУНР, від квіт. 1919 очолював мін-во освіти Української Народної Республіки, з 27 жовт. 1919 був головою пед. місії УНР у Відні, заснував там вид-во "Чайка". Наприкінці 1928 повернувся до Львова. Польс. власті заборонили йому займатися пед. діяльністю, і тому 15 січ. 1929 він заснував видавничу спілку "Нові шляхи" й однойменний журнал "Нові шляхи", надав їхній діяльності прорад. характеру. 1932 журнал було закрито, а К. 28 верес. цього ж року ув'язнено в тюрмі "Бригідки". Після звільнення 1933 заснував ж. "Критика", однак і цей журнал уже після виходу 4-го номера було заборонено. На цей час К. став "своєю людиною" в рад. консульстві у Львові; його твори (романи "Рубають ліс", "Гомін Галицької землі, 1918–1919") було видано в УСРР. 8 трав. 1934, незважаючи на події, що в той період відбувалися в УСРР (див. "Спілки визволення України" справа 1929–1930, Голодомор 1932–1933 років в УСРР), разом з родиною і майном на запрошення уряду УСРР виїхав до Харкова, де на той час уже жили його донька і син Іван. Прийняв рад. громадянство, отримав посаду в редакції "Української радянської енциклопедії".

Невдовзі, після арешту його синів Тараса й Івана наприкінці цього ж року, був заарештований разом з ін. двома синами й донькою за звинуваченням у контрреволюційно-терористичній діяльності (у груд. 1937 Івана й Тараса було засуджено до смерті й страчено). Під час допитів визнав себе винним і дав свідчення, які від нього вимагали слідчі, зокрема щодо власної керівної участі та участі ін. звинувачуваних у цій справі осіб в антирад. діяльності "центру ОУН на території УСРР". Підтвердив той факт, що його син Тарас був чл. Організації українських націоналістів. 15 груд. 1934 звернувся із заявою до суду при НКВС УСРР з проханням дати йому змогу присвятити решту своїх сил "будуванню соціалізму й безкласового громадянства". 28 берез. 1935 виїзна сесія Військ. колегії Верховного суду СРСР під головуванням В.Ульріха визнала К. винним і встановила для нього міру покарання – 10 років позбавлення волі в таборах суворого режиму з конфіскацією майна.

Покарання відбував на Соловках.

Улітку 1937 особлива трійка Управління НКВС Ленінгр. обл. РРФСР засудила його (хоча на той час він був уже психічно хворим) у числі 1825 в'язнів Соловецької тюрми особливого призначення (у т. ч. двох його синів Богдана і Остапа й доньку – Володимиру) до смерті. Страчений в урочищі Сандормох (поблизу м. Медвеж'єгорськ, Карелія, РФ).

Літ. спадщина К. (десятки прозових творів і збірок, п'єс, перекладів, літературно-критичні та науково-пед. праці, публіцистика і рецензії) і саме ім'я були на довгі роки вилучені з укр. літ. процесу.

Реабілітований 19 жовт. 1957 за відсутністю складу злочину.

Архів К. зберігається в Центр. держ. істор. архіві України в м. Львів (ф. 361).

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Літературно-критичні нариси. Станіслав, 1908
  2. Ірена Оленська: Оповідання. К.–Відень–Львів, 1921
  3. Буденний хліб. Рубають ліс: [Повісті]. Львів, 1960
  4. Дужим помахом крил: Роман із часів визвольних змагань 1918–1920 рр., т. 1–2. Львів, 1992.
Література:
  1. Трофимук С. Листи Івана Франка до Антона Крушельницького. "Жовтень", 1958, № 12
  2. Рудницький М. Доля одного таланту. "Вітчизна", 1961, № 7
  3. Трофимук С. Творчі зв'язки І.Франка та А.Крушельницького (на матеріалах листування). "Радянське літературознавство", 1963, № 5
  4. Боднарук І. Одна з жертв проклятих років. "Визвольний шлях", 1965, № 1
  5. Трофимук С. З листування Антона Крушельницького. "Радянське літературознавство", 1968, № 9
  6. Гава М.В. Антін Крушельницький. В кн.: Городенщина. Нью-Йорк, 1978
  7. Романчук Б. Літературна Коломия. В кн.: Коломия й Коломийщина. Філадельфія, 1988
  8. Погребенник Ф. В кн.: ...З порога смерті... К., 1991
  9. Голинський М. Спогади. К., 1993
  10. Дубина М.І. Антін Крушельницький: Літературно-критичний нарис. К., 1993
  11. Юсип Д. "...І час каміння збирати". "Дзвін", 1994, № 7; Качкан В. Крушельницький Антін Володимирович. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 4. Львів, 1997
  12. Сухорський С. Рубали ліс...: Освітнє подвижництво Антіна Крушельницького. "Рідна школа", 1997, № 5
  13. Качкан В. Згаслі крила натужного лету (Нове прочитання Антона Крушельницького). В кн.: Качкан В. Хай святиться ім'я твоє. Львів, 1998
  14. Чаграк Н. Антін Крушельницький – педагог, просвітитель, громадський діяч. "Джерела", 1999, № 4 (20)
  15. Антін Крушельницький – письменник, публіцист, педагог: Матеріали до бібліографії та епістолярної спадщини. Львів, 2002
  16. Боровик А. Діяльність педагогічної місії за кордоном по забезпеченню шкіл українськими підручниками. "Сіверянський літопис", 2002, № 2
  17. Піддубняк О. Листи Миколи Чайковського до Антона Крушельницького. "Записки Львівської наукової бібліотеки імені В.Стефаника" (Львів), 2002, вип. 9/10
  18. Чаграк Н. Науково-педагогічна і громадська діяльність А.Крушельницького. Там само
  19. Справа А.Крушельницького [№ П-5186]. В кн.: Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937–1938 роках, т. 1. К., 2003
  20. Тарасюк П.М., Тарасюк Т.П. Слово – на вагу кулі. Житомир, 2006
  21. "Винним себе не визнаю…" (Невідомі сторінки з біографії Юліана Бачинського). Web: Меморіал (http://memori
  22. Тріумф і трагедія. В кн.: Знаменні дати: Календар-2008. К., 2008.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БРИГІДКИ
  • БУКОВИНА
  • ДОЛИНА
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • ГОРОДЕНКА
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
  • ХАРКІВ
  • КОЛОМИЯ
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА ЛАРИСА ІВАНІВНА
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА МАРІЯ СТЕПАНІВНА
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА МАРІЯ ТАРАСІВНА
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА ВОЛОДИМИРА АНТОНІВНА
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН АНТОНОВИЧ
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ ІВАН АНТОНОВИЧ
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ ТАРАС АНТОНОВИЧ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛЬВІВ
  • НОВІ ШЛЯХИ - ЖУРНАЛ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • ПРОСВІТА, ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • РОГАТИН
  • СІЧ, ЯК ТЕРМІН
  • СОКІЛ
  • СОЛОВКИ
  • СПІЛКА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ- СПРАВА (1929-1930)
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКА РАДИКАЛЬНА ПАРТІЯ
  • УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (1917-1920)
  • УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА ЗУНР
  • УЖГОРОД
  • ВІДЕНЬ

  • Пов'язані терміни:
  • АКАДЕМІЧНА ГРОМАДА
  • АВСТРІЯ
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА ЛАРИСА ІВАНІВНА
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА МАРІЯ СТЕПАНІВНА
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА МАРІЯ ТАРАСІВНА
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА ВОЛОДИМИРА АНТОНІВНА
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКІ
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН АНТОНОВИЧ
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ ІВАН АНТОНОВИЧ
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ ТАРАС АНТОНОВИЧ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛОБОДОВСЬКИЙ ЮЗЕФ
  • ЛЬВІВ
  • ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ В.СТЕФАНИКА НАН УКРАЇНИ (ЛННБУ)
  • ЛЬВІВСЬКИЙ ПРОЦЕС ОУН 1936
  • ОРЕНШТАЙН ЯКІВ
  • РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (РНМ УНР)
  • РОГАТИН
  • САНДАРМОХ
  • СОЛОВЕЦЬКІ РОЗСТРІЛИ 1937–1938
  • СТАРОСОЛЬСЬКИЙ ВОЛОДИМИР
  • ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УКРАЇНИ У ЛЬВОВІ
  • ВОЛЯ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ В УСРР 1920–1930-Х РОКІВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)