ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КУХАРЕНКО ЯКІВ ГЕРАСИМОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Чумаченко В.К. КУХАРЕНКО Яків Герасимович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kuharenko_Ya (останній перегляд: 19.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КУХАРЕНКО ЯКІВ ГЕРАСИМОВИЧ

КУХАРЕНКО Яків Герасимович (1799–08.10(26.09).1862) – письменник, історик і етнограф, військ. та громад. діяч Кубані. Син полковника Чорноморського козацького війська Г.Кухаренка. Освіту здобув у Єкатеринодарському повітовому уч-щі (1811–14), дир. якого був козац. просвітитель, учений і письменник укр. походження К.Росинський. З 15 років – на військ. службі: хорунжий (1823), сотник (1827), осавул (1833), військ. старшина (1836), підполковник (1838), полковник (1846), генерал-майор (1853). Брав участь у походах проти шапсугів (1822, 1826) і абадзехів (1823, 1825), у боях під турецькою фортецею Анапа (нині місто Краснодарського краю, РФ; 1828–29), у походах і боях під командою М.Заводовського та М.І.Раєвського (1830, 1838, 1839), у подіях Кримської війни 1853–1856 і походах за Кубань на заключному етапі Кавказької війни 1817–64. Успішним було просування К. по військ.-адм. лінії: 1831 він призначений командиром піх. артилер. роти, 1834 – команд. 9-го кінного полку; служив асесором військ. канцелярії і в. о. військ. прокурора (1833–36), неодмінним чином екон. експедиції військ. канцелярії (1838–42), окружним штаб-офіцером Єйського військ. округу (1842–51), чином заг. присутствія Департаменту військ. поселень у справах козац. військ у С.-Петербурзі з правом голосу (1851), в. о. наказного отамана Азовського козацького війська (1851–52), нач. штабу (1852–56) і в. о. наказного отамана Чорномор. козац. війська (1852–55). Одночасно 1852–56 командував "незалежним" Єкатеринодарським загоном. 1861 К. призначили нач. Нижньокубанської кордонної лінії з покладанням на нього завдань по заселенню передгір'їв зх. частини Кавказ. хребта чорномор. козаками.

П. у полоні в горців, похований на заміськ. цвинтарі Єкатеринодара (нині м. Краснодар). 1895 за бажанням родичів перепохований на тер. колиш. військ. фортеці біля стін Воскресенського собору (собор зруйнований 1932).

Перші (з відомих дослідникам) літ. спроби К. зробив наприкінці 1820-х – на поч. 1830-х рр. 1833–36 він очолив роботу з написання на основі матеріалів військ. архіву і спогадів старожилів "Огляду історичних фактів про Військо Чорноморське" (опубл. посмертно 1887 в "Киевской старине" під заголовком "Исторические записки про Войско Черноморское" за підписом пом. К. осавула О.Туренка). Одночасно працював над завершенням етногр. драми "Чорноморський побит на Кубані між 1794–1796 роками" (опубл. 1861 з передмовою П.Куліша в ж. "Основа"; 1878 М.Старицький створив за нею оперету під назвою "Чорноморці", музика М.В.Лисенка; відтоді ця оперета входить до класичного репертуару укр. муз. театру).

На поч. 1840-х рр. К. познайомився й почав активно листуватися з членами Харків. гуртка романтиків (І.Срезневський, М.Костомаров, К.Сементовський, А.Метлинський, О.Корсун; див. Харківська школа романтиків), фактично ставши їхнім представником у Чорноморії. За завданням харків'ян збирав різні істор. факти, записував чорномор. фольклор, надсилав для майбутніх укр. збірників свої етногр. оповідання (видрукувані в останні роки його життя під назвами: "Вороний кінь", "Пластуни", "Вівці і чабани в Чорноморії"). Написав нариси "Запорозький аркуш (Козак Мамай)" та "Сиротлива мова", а також віршоване послання І.Срезневському "До Глоби" (опубліковані 1992–93 у газ. "Кубанські новини"; упорядник В.Чумаченко). У січ. 1841 в Санкт-Петербурзі познайомився з Т.Шевченком й до самої смерті останнього підтримував з ним дружні стосунки та листувався. Т.Шевченко сприяв просуванню його драми "Чорноморський побит…" через цензуру, а потім її публікації та постановці (1861) силами студентського драм. гуртка мед. акад. у С.-Петербурзі.

Його перший "Збірник творів", скомпонований Ф.Піскуновим, побачив світ 1880 у київ. вид-ві книготорговця Ф.Іогансона (надрукований "ярижним письмом" за кошти старшого сина К. – Степана). 1928 у Празі (Чехословаччина) за ініціативою Громади українців з Кубані видано повне ілюстроване видання його праць "Твори" (за редакцією Г.Омельченка).

У колиш. будинку К. в Краснодарі з 1989 розташовано Літ. музей Кубані.

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Переписка с современниками. "Родная Кубань", 1999, № 3.
Література:
  1. Омельченко Г.В. Я.Г. Кухаренко. Наказний отаман Війська Чорноморського. Коломия, 1928
  2. Кухаренковские чтения. Краснодар, 1993
  3. Вторые кухаренковские чтения. Краснодар, 1996
  4. Третьи кухаренковские чтения. Краснодар, 1999
  5. Чумаченко В.К. Я.Г. Кухаренко – писатель, историк и этнограф. "Кубань: проблемы культуры и информатизации", 1999, № 4.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ХАРКІВСЬКА ШКОЛА РОМАНТИКІВ
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КРАСНОДАР
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • КУБАНЬ
  • КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • МЕТЛИНСЬКИЙ А.
  • ОСНОВА - ЧАСОПИС
  • РАЄВСЬКИЙ М МОЛОДШИЙ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕМЕНТОВСЬКИЙ КОСТЯНТИН МАКСИМОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СРЕЗНЕВСЬКИЙ ІЗМАЇЛ ІВАНОВИЧ
  • СТАРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ТУРЕНКО ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • ЗАВОДОВСЬКИЙ МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КРАСНОДАР
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • МЕНЧИЦЬ ВОЛОДИМИР АМВРОСІЙОВИЧ
  • МОВА-ЛИМАНСЬКИЙ ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ
  • ОСНОВА - ЧАСОПИС
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СТАРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)