Бібліографічне посилання: Гурбик А.О. КУЛИКОВСЬКА БИТВА 1380 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kulikovska_Bitva_1380 (останній перегляд: 16.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КУЛИКОВСЬКА БИТВА 1380 – битва військ, зібраних вел. кн. моск. Дмитрієм Івановичем (див. Дмитрій Донськой) на підвладних йому рус. землях, і прибулих йому на допомогу підрозділів з білорус. та укр. земель (загони Ольгердовичів із Чернігово-Сіверщини, князя Дмитра Коріятовича Боброка-Волинського та ін.) проти армії правителя Золотої Орди темника Мамая. Дві великі армії (загалом бл. 100 тис.) зійшлися у вирішальній битві 8 верес. на Куликовому полі при впадінні р. Непрядва в р. Дон (нині в Тульській обл.). Вел. кн. Дмитрій Іванович попереду своїх військ поставив Передовий полк, за ним стояли Великокнязівський (Великий) та Резервний полки, а по боках – полки Правої та Лівої руки. Крім того, в Зеленій Діброві між ріками Смолка і Дон укрився Засадний полк Дмитра Коріятовича Боброка-Волинського та Володимира Андрійовича Хороброго, кн. Серпуховського. Перед початком К.б. відбувся традиційний поєдинок витязів – рус. монаха-воїна Олександра Пересвєта та ординця Темір-Мурзи (Челубея), які, простромивши списами один одного, загинули. З початком битви ординська кіннота та генуезька піхота вдарили на Передовий та Великий полки. Цей натиск було відбито, і тоді Мамай переніс центр удару на лівий фланг рус. армії й почав його тіснити. Резервний полк рус. війська не зміг стримати наступ ординців. Проте стрімкий удар Засадного полку в тил та фланг військ Мамая виявився повною несподіванкою і фактично вирішив долю битви на користь рус. армії. Війську ординців було завдано нищівної поразки (загинуло бл. 2/3 його складу). Втрати військ Дмитрія Івановича також були значними – трохи більше половини особового складу.

Перемога Русі в К.б. не ліквідувала її залежності від Золотої Орди, проте змусила ординців відсунути свої кочів'я й поселення від рус. земель. Золотій Орді було завдано відчутного удару, і це прискорило процес її розпаду.