ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОНГРЕС УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (КУН)

  Бібліографічне посилання: Пахарєв А.Д. КОНГРЕС УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (КУН) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kun (останній перегляд: 23.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОНГРЕС УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (КУН)

КОНГРЕС УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (КУН) – політ. партія. Зареєстрована Мін-вом юстиції України в січ. 1993. Виникла після серпневих подій у СРСР 1991 (див. Акт проголошення незалежності України) в результаті перенесення на терени України діяльності Організації українських націоналістів (С.Бандери), котра через переслідування з боку рад. влади змушена була, починаючи від 1950-х рр., діяти за кордоном.

28–29 берез. 1992 в м. Київ ОУН(б) провела конф., на ній були ухвалені вимоги про відставку КМ України, вихід України зі Співдружності Незалежних Держав, про розпуск ВР України 12-го (1-го) скликання й проведення нових виборів на багатопарт. основі, а також Маніфест про створення політ. орг-ції.

17–18 жовт. цього ж року в Києві відбувся Установчий з'їзд КУНу. Як партія політична КУН пройшов певну ідейно-політ. еволюцію. Спочатку його провідною суспільно-політ. ідеєю була ідея християн. демократії, яка відкидала традиційну для ОУН(б) елітарну теорію, замінивши її теорією народовладдя зх. демократії, а його гол. екон. ідеєю – ідея "народного капіталізму" – соціально орієнтованої ринкової економіки, що забезпечує соціальні та політ. права всім громадянам д-ви. Автором цих ідей був Р.Зварич, представник т. зв. детройтського центру ОУН. Після усунення Р.Зварича з посади заст. голови КУНу програма партії змінилася: нові ідейно-теор. розробки наблизили програмні документи партії до ідей С.Бандери та Я.Стецька, зорієнтували їх на побудову в Україні нац. унітарної д-ви на засадах укр. націоналізму.

Структурно партія побудована за територіальним принципом: а) первинний осередок; б) районні, міські, міськрайонні (р-нів у містах) орг-ції; в) обласні орг-ції. Її керівними та орг. структурами є: збір, голова конгресу, політ. рада, провід, голова секретаріату, референти секретаріату. Між зборами найвищим органом є політ. рада, вона складається з представників голів обласних орг-цій. Статут КУНу передбачає індивідуальне, асоційоване і колективне членство.

На виборах до ВР України 1994 КУН одержав 5 депутатських мандатів, дещо пізніше було обрано ще 3 нар. депутати. Усіх депутатів парламенту України від КУНу обрано в Галичині. На виборах до ВР України 1998 партія провела до ВР 3 своїх чл. (2 – від Івано-Франк. і 1 – від Терноп. областей). У парламентських виборах 2002 КУН здобув 3 депутатських мандати: 2 – у блоці "Наша Україна" і 1 – в одномандатному окрузі на Івано-Франківщині. У виборах до парламенту 2006 КУН брав участь у складі блоку "Наша Україна" і отримав 2 мандати.

Тривалий час головою КУНу була Ярослава Стецько, вдова Я.Стецька, від 1997 – нар. депутат України. Після її смерті лідером КУНу 3 квіт. 2003 обрано О.Івченка (нар. депутат України 4-го та 5-го скликань, випускник Львів. політех. ін-ту, за фахом інженер-будівельник, канд. екон. наук. Під час Помаранчевої революції 2004 – командувач "Народної гвардії". Від берез. 2005 до трав. 2006 – голова правління НАК "Нафтогаз України". У ВР 5-го скликання входив до фракції блоку "Наша Україна", чл. парламентського к-ту з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки).

2006 КУН налічував бл. 24 тис. чл., мав свої осередки в усіх областях України, а також бл. 600 районних і міських та понад 1500 селищних орг-цій. Найбільші його орг-ції діють у Львові, Івано-Франк. та Терноп. областях.

Партія видає газети "Гроно" і "Шлях перемоги".

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Політичні партії України. К., 1996
  2. Яблонський В. Сучасні політичні партії України: Довідник. К., 1996
  3. Парламент України: вибори'98, ч. 1–2. К., 1998
  4. Політична система сучасної України. К., 1998
  5. Довідник з історії України. К., 2001
  6. Малярчук В. Міжнародна політика: простір партійного змагання і співробітництва. К., 2005
  7. Хімченко О.Г. Політичні партії і виборчий процес в умовах розбудови демократичного суспільства. К., 2006.

Посилання:
  • АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
  • БАНДЕРА СТЕПАН АНДРІЙОВИЧ
  • ГАЛИЧИНА
  • КИЇВ
  • НАЦІОНАЛІЗМ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • ПАРТІЯ ПОЛІТИЧНА
  • ШЛЯХ ПЕРЕМОГИ, ТИЖНЕВИК
  • СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД)
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТЕЦЬКО ЯРОСЛАВА ЙОСИПІВНА
  • СТЕЦЬКО ЯРОСЛАВ СЕМЕНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ГУБКА ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
  • СТЕЦЬКО ЯРОСЛАВА ЙОСИПІВНА
  • ВОЛЯ І БАТЬКІВЩИНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)