ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КУНИЦЬКИЙ СТЕФАН

  Бібліографічне посилання: Чухліб Т.В. КУНИЦЬКИЙ Стефан [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kunitskii_S (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КУНИЦЬКИЙ СТЕФАН

КУНИЦЬКИЙ Стефан (Степан; р. н. невід. – п. у берез. 1684) – держ. та військ. діяч, гетьман Правобережної України (1683–84). Походив з укр. шляхетської родини, що проживала на Брацлавщині. Виконував дипломатичні доручення гетьманів І.Виговського, П.Дорошенка та І.Самойловича. 1672 був військовим товаришем Війська Запорозького. Під час перебування 1673 у Варшаві таємно нобілітувався (див. Нобілітація) у шляхетський стан сеймом Речі Посполитої, за що після повернення до Батурина був заарештований і певний час перебував у в'язниці. Після звільнення переїхав на Правобережжя, де з 1677 займав посаду немирівського старости (див. Староство). Не раз передавав лівобереж. гетьману І.Самойловичу важливу інформацію, яка об'єктивно характеризувала міжнародно-політ. та військ. становище у Центр.-Сх. та Пд.-Сх. Європі. 1681, згідно з універсалом наказного гетьмана Я.Драгинича, призначений полковником Білоцерківського полку, але через два роки взяв активну участь у вигнанні цього турец.-молдов. ставленика з Правобережжя. У лип. 1683 зібрав козац. раду, яка ухвалила рішення: визнати протекторат короля Яна III Собеського над Військом Запороз. на Правобережжі, підтримати війну Речі Посполитої з Османською імперією і здійснити похід на турецько-татар. володіння в Молдові та Пн. Причорномор'ї.

24 серп. 1683 К. королів. універсалом призначений гетьманом Війська Запороз. у Правобереж. Україні. Пізніше йому були вручені клейноди – булава, корогва, печать із "старожитнім гербом України". У листоп. того ж року на чолі 5–6-тис. укр. війська здійснив похід до Молдавського князівства та Буджаку, відволікаючи тим самим частину осман. сил від участі у боях з Австрією та Річчю Посполитою після Віденської битви 1683. 4 груд. (за ін. даними – 5 груд.) 1683 К. здобув перемогу над турецько-татар. військами Яли-паші під м. Кіцкани (нині село в Молдові), після чого рушив углиб володінь Ногайської орди. Знищив поселення навколо Акермана (нині м. Білгород-Дністровський) і дійшов до берегів Чорного м., де розорив передмістя Ізмаїла та Килії. Ці бої досить детально висвітлювали тогочасні європ. газети – польс., італ., нім., франц. та швейцарські "летючі листки". Зважаючи на гучний резонанс цих подій, король Ян III Собеський намагався використати інформацію про оволодіння правобереж. гетьманом татар. територіями на польсько-рос. переговорах у Москві, змусивши останню поступитися в окремих питаннях майбутнього "Вічного миру" (див. "Вічний мир" 1686). Перемога українців у Пн. Причорномор'ї була відзначена святковою літургією в гол. соборі Відня за участю герм. імп. Леопольда I Габсбурга та рим. папи Інокентія ХI. 30 груд. біля с. Тобак (нині с. Табаки Болградського р-ну Одес. обл.), що на пн. сх. від м. Рені, війська крим. хана Хаджи-Гірея II (12 тис.) протягом п'яти діб атакували козаків в оборонному військ. таборі (див. Ваґенбург). Не витримавши ворожого натиску, К. разом з кінними полками (бл. 2 тис.) зумів переправитися через річку й покинути табір, у якому залишалися піх. полки на чолі з полковником А.Могилою (бл. 4 тис.), вони через деякий час також вирвалися з оточення.

У лют. 1684 до Варшави прибуло посольство К. на чолі з генеральним писарем Пяйковським і полк. Я.Дуніним-Раєцьким. Його вимоги сприяли появі наступних сеймових та королів. актів 1684–85, які в межах законодавства Речі Посполитої надавали певного правового оформлення козац. устроєві Правобереж. України. К. під час свого гетьманування у Правобереж. Україні від імені короля зумів відродити в цьому регіоні окремі інститути козац. державності, які були знищені тут у попередні роки під тиском Речі Посполитої, Осман. імперії та Рос. держави. Цьому сприяла й українсько-польс. військ. взаємодія, яка протидіяла спробам проникнення Осман. імперії до Центр. та Сх. Європи. Розпочавши колонізаційні заходи на правобереж. землях України, гетьман зміг підготувати ґрунт для своїх наступників у справі відтворення ними держ. інститутів правобереж. частини Українського гетьманату.

У берез. 1684 під час проведення козац. ради в м. Могилів (нині м. Могилів-Подільський) убитий козаками, невдоволеними його діями в битві поблизу с. Тобак.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Крупницький Б. З історії Правобережжя 1683–1688 рр. В кн.: Праці історико-філологічного товариства в Празі, т. 4. Прага, 1942
  2. Чухліб Т. Гетьман С.Куницький у боротьбі Правобережної України та Речі Посполитої проти Османської імперії (1683–1684). В кн.: Україна в Центрально-Східній Європі. Студії з історії ХI–ХVIII ст. К., 2000
  3. Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663–1713). К., 2004.

Посилання:
  • БАТУРИН
  • БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ
  • БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ПОЛК
  • БУДЖАК
  • БУЛАВА
  • ДОРОШЕНКО ПЕТРО ЯКОВИЧ
  • ДРАГИНИЧ (ДРЕШНИЧ, ГРЕДІНОВИЧ) ЯН
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПИСАР
  • ІЗМАЇЛ
  • КІЛІЯ
  • КОРОГВА
  • МОГИЛА (МОГИЛЕНКО, МИГУЛА) АНДРІЙ
  • МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • МОСКВА
  • НОБІЛІТАЦІЯ
  • НОГАЙСЬКА ОРДА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • ПРОТЕКТОРАТ
  • РЕНІ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • СТАРОСТВО
  • ВАҐЕНБУРГ
  • ВАРШАВА
  • ВІЧНИЙ МИР 1686 Р.
  • ВІДЕНЬ
  • ВІДЕНСЬКА БИТВА 1683 Р.
  • ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ
  • ВІЙСЬКОВІ ТОВАРИШІ
  • ВИГОВСЬКИЙ ІВАН ОСТАПОВИЧ
  • ЯН ІІІ СОБЄСЬКИЙ

  • Пов'язані терміни:
  • КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ
  • МОГИЛА (МОГИЛЕНКО, МИГУЛА) АНДРІЙ
  • НЕМИРІВ, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ВІДЕНСЬКА БИТВА 1683 Р.
  • ЯБЛОНОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ-ЯН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)