ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КУЗНЕЦОВ АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П., Шаповал Ю.І. КУЗНЕЦОВ Анатолій Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kuznetsov_A_V (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КУЗНЕЦОВ АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

КУЗНЕЦОВ Анатолій Васильович (псевд. – А.Анатолій; 18.08.1929– 14.06.1979) – письменник. Н. в м. Київ у сім'ї українки – учительки молодших класів Марії Федорівни Семерик та росіянина – міліціонера, згодом – інженера-ливарника; 1937 батьки розлучилися, і К. ріс під наглядом діда й бабусі Семериків на Куренівці, біля Бабиного Яру. Приголомшений подіями, що відбувалися в Бабиному Яру після окупації Києва військами вермахту в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945, тоді ж почав занотовувати все, що бачив або чув з приводу трагедії Бабиного Яру. Навчаючись у школі, одночасно вступив до балетної студії Київ. театру опери і балету (1945). 1946 отримав на конкурсі 1-шу премію за оповідання, надруковані в "Пионерской правде". Залишивши 1948 театр, зобразив його життя (і своє власне) в повісті "Володимир Шубін" (груд. 1948), рукопис якої подарував балерині Валентині Мікхельсон (опубл. вперше 1994). 1952 працював на буд-ві Каховської ГЕС теслярем, бульдозеристом, співробітником багатотиражки. 1955 вступив до Літ. ін-ту ім. Максима Горького (Москва). 1956, будучи студентом, працював бетонувальником Іркутської ГЕС. 1957 опублікував повість "Продолжение легенды. Записки молодого человека" ("Юность", 1957, № 7; окреме вид. – 1958), що започаткувала т. зв. сповідальну прозу, витримала більш як 30 перевидань у країнах Європи, Азії та Америки. На франц. перекладача повісті Спілка письменників СРСР подала позов до суду за допущені ним антирад. вільності і 1960 виграла процес (винний мав сплатити штраф за порушення авторського права). 1960 К. закінчив навчання в Літ. ін-ті, став чл. Спілки письменників і Літфонду СРСР та переїхав для зміцнення місц. письменницької орг-ції до м. Тула (нині місто в РФ), де його дружина Ірина Марченко (теж літератор) народила сина Олексія. Одна за одною виходили нові книги К.; у театрі "Современник" ішов спектакль "Продолжение легенды" реж. О.Єфремова; за його оповіданням "Юрка – бесштанная команда" було знято кінофільм "Мы, двое мужчин" з В.Шукшиним у головній ролі. Поданий К. до редакції ж. "Юность" рукопис роману-документа "Бабий Яр" (1965) було піддано суворій цензурі; незважаючи на шалені протести автора і сутичку з ред. Б.Полєвим, твір було опубліковано і в журналі (1966, № 8–10), і окремим виданням (Москва, вид-во "Молода гвардія") у спотвореному вигляді: з нього було вилучено цілі глави ("Людоеды", "Горели книги" та ін.), що кидали тінь на рад. сусп. лад. З антитоталітарного роман став антифашистським, і все одно мав приголомшливий успіх в СРСР і за кордоном. Твір було засуджено на вищому рівні як "проєврейський", вилучено з б-к і заборонено перевидавати. Доведений до розпачу відсутністю в країні свободи слова, зневірений у можливості будь-яких змін, К. влітку 1969 домігся творчого відрядження до Великої Британії начебто для збирання матеріалів для книги про II з'їзд РСДРП. В Лондоні він попросив про надання політ. притулку і в інтерв'ю для газ. "Дейлі телеграф" зізнався у вимушеному співробітництві з КДБ при РМ СРСР, на яке він пішов лише заради шансу вибратися за кордон. Рад. преса розпочала широку кампанію проти "зрадника Батьківщини". 26 листопада 1969 в Лондоні відбувся перший публічний виступ К. укр. мовою про причини виїзду з СРСР (русифікація, укр. рух спротиву, переслідування укр. діячів тощо). 5 січ. 1970 К. взяв участь у роботі наук. конференції про цензуру в СРСР і цього ж року здійснив гол. справу свого життя: на основі вивезених з собою фотоплівок видав повний ("справжній") текст "Бабиного Яру", який різко засуджував як гітлерівську, так і рад. політику щодо України. К. працював у редакції радіо "Свобода", подорожував, виступав у пресі, зокре-ма, вів дискусію з істориком А.Амальриком.

П. у м. Лондон від другого інфаркту, будучи біля колиски народженої в травні 1979 доньки Маші від громадян. дружини, польс. емігрантки Іолани.

1991 посмертно було видано повний варіант роману "Бабин Яр" у Києві, Запоріжжі та Москві. 25 верес. 1991 в Києві відбувся вечір пам'яті К., на який приїхав син Олексій, журналіст із Москви; він передав до Укр. держ. музею історії Великої вітчизн. війни 1941–45 (див. Великої вітчизняної війни 1941–1945 років національний музей) друкарську машинку батька, на каретці якої рукою К. було надряпано фразу: "Вона написала “Бабин Яр”". Восени 1992 пам'ять К. було вшановано в Москві. На матеріалі роману "Бабин Яр" продюсер В.Приходько разом з реж. Г.Бейкером запланував розпочати у верес. 2007 в Києві та Чернівцях зйомки укр.-амер. кінофільму з Меріл Стріп у ролі бабусі, який вийде у прокат трьома мовами (укр., англ. та ідиш).

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Продолжение легенды: Записки молодого человека. М., 1958
  2. Солнечный день. М., 1960
  3. Августовский день. М., 1961
  4. Биение жизни. М., 1961
  5. Селенга. М., 1962
  6. Внутрішній цензор. "Вісник: Орган організації оборони чотирьох свобод України", 1970, № 11
  7. Артист миманса: Рассказ. "Новый мир", 1963 (Передрук – "Огонек", 1990, № 30)
  8. Владимир Шубин, или Когда нам было по семнадцать: Повесть. К., 1994
  9. Между Гринвичем и Куреневкой: Письма Анатолия Кузнецова из эмиграции. М., 2002.
Література:
  1. З розмови про ситуацію в СРСР. "Український самостійник", 1969, № 9
  2. Добрянський М. Анатолій Кузнецов. Там само, № 11
  3. А.Анатолій про актуальні проблеми тюрми народів. "Українське слово", 1970, 8 берез.
  4. Анатолій Кузнецов про совєтські фальшивки. "Вісник Організації оборони чотирьох свобод України", 1970, № 5
  5. Зеленко К. Анатолій Кузнецов. "Український самостійник", 1970, № 1
  6. Михайловський М. Лондонський щоденник. Там само
  7. Сарнов Б. Анатолий Кузнецов. "Огонек", 1990, № 30
  8. Петрашевич Ю. Кто же он, Анатолий Кузнецов? Вместо предисловия. В кн.: Кузнецов А. Владимир Шубин, или Когда нам было по семнадцать: Повесть. К., 1994
  9. Минутко И. Возвращение Анатолия Кузнецова. "Вопросы литературы", 1995, вып. 4
  10. Владимиров Л. Бегство: [Воспоминания]. "Грани" (Франкфурт-на-Майне), 1999, № 189
  11. Лучников А. Пропавший шестидесятник. "Независимая газета", 1999, 13 ноября ("Кулиса", приложение к "НГ", № 18)
  12. Фролов Ю. Отступники от власти, кн. 1. Донецк, 1999
  13. Васильева С. Невозвращенец Кузнецов. "2000", 2001, 19–25 октября
  14. Джурабаева Т. Война и мир Анатолия Кузнецова. "Деловые новости", 2002, 30 мая – 6 июня, 13 июня
  15. Гришин-Грищук І. Втеча на лоно природи. "Українське слово", 2002, 26 груд. – 2003, 1 січ.
  16. Санін С. Українське кіно в очікуванні Стріп. "Дзеркало тижня", 2007, 24 берез., № 11 (640).

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БАБИН ЯР
  • ЧЕРНІВЦІ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • КИЇВ
  • МОСКВА
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВЕРМАХТ
  • ЗАПОРІЖЖЯ

  • Пов'язані терміни:
  • РОМИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)