ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КИБАЛЬЧИЧ ВІКТОР ЛЬВОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В. КИБАЛЬЧИЧ Віктор Львович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kybalchych_V (останній перегляд: 20.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КИБАЛЬЧИЧ ВІКТОР ЛЬВОВИЧ

КИБАЛЬЧИЧ Віктор Львович (псевдонім – Віктор Серж; 30.12. 1890–17.11.1949) – революціонер, політ. діяч, публіцист, письменник. Н. в м. Брюссель (Бельгія) у родині емігранта-народовольця Льва Кибальчича (1861–1935), родича М.Кибальчича, повішеного царською владою у зв'язку із замахом на рос. імп. Олександра II. Мати – Віра Подеревська, польська дворянка. З юних років захоплювався анархізмом. Був членом орг-ції "Супутники анархії", яка взимку 1911/12 здійснила напад на паризьке від. банку "Сосьєте женераль". Весною 1912 арештований франц. поліцією разом з нападниками на банк. Після відбуття 5-річного ув'язнення виїхав до Іспанії, там брав участь у політ. страйку. Після повернення до Франції знову був арештований за підозрою в більшовизмі. 1918 уряд рад. Росії обміняв його на франц. офіцера, затриманого ВЧК. Вступив до РКП(б), від 1919 працював в Інтернаціоналі Комуністичному, відповідав за публікацію пропагандистської літератури іноз. мовами, сам займався перекладацькою роботою, зокрема перекладав статті В.Леніна. 1920 опублікував брошуру "Анархісти та досвід російської революції", що ставила за мету дати закордонним анархістам комінтернівське тлумачення суті жовтневого перевороту (див. Жовтневий переворот у Петрограді 1917) й зняти контроверсійні питання, пов'язані з диктатурою пролетаріату, що традиційно заперечувалась ідейними анархістами. Разом з тим брошура містила розділ, в якому йшлося про можливу трансформацію диктатури пролетаріату в диктатуру партії. 1922–26 за завданням Комінтерну разом із дружиною Л.Русаковою перебував у Німеччині та Австрії. В цей час зближується з троцькізмом (див. Л.Троцький), а повернувшись до Ленінграда (нині м. Санкт-Петербург), стає чл. ленінгр. опозиції (див. "Нова опозиція"). 1928 заарештований як троцькіст, але невдовзі звільнений, 1932 повторно ув'язнений, наступного року звільнений на короткий термін і того ж року знову арештований і засланий разом із дружиною і сином до Оренбурга (нині місто в РФ). У квіт. 1936 разом зі смертельно хворою дружиною та сином висланий з СРСР (цій події передувало прохання про звільнення К., передане Й.Сталіну від учасників 1-го Всесвітнього конгресу із захисту к-ри від фашист. загрози, це ж саме прохання повторив Р.Роллан, відвідуючи СРСР в черв.–лип. того ж року). Оселився в Бельгії. У Брюсселі зближується з лівими католиками, які гуртувались навколо редагованого Є.Муньє ж. "Еспрі", і підпадає під їхній вплив. На порозі Другої світової війни, у квіт. 1939, в одній зі своїх статей в ж. "Еспрі" він попереджає політиків Заходу про можливе об'єднання зусиль Й.Сталіна і А.Гітлера проти демократ. країн Європи. Після вторгнення гітлерівців на тер. Франції переїздить до Мексики. Зіткнувшись там із середовищем лівої інтернаціональної еміграції, яке не вбачало в сталінізмі загрози для демократії, він стає для цього середовища "єретиком". З цього приводу він занотував (запис від 18 лют. 1944): "Більшість бачить лише надто спрощену альтернативу “соціалізм–капіталізм” і мислить тільки категоріями застарілого історичного матеріалізму". Саме в цей час, як вважає один із дослідників його творчості В.Бабінцев, він "впритул підійшов до синтезу ідей ліберальних цінностей з ідеями соціальної справедливості".

Опублікував 7 романів, багато оповідань, віршів, кілька історико-політ. праць, теор. та публіцистичних статей, мемуари. Був першим з літераторів, хто написав правду про сталінський Гулаг.

П. у м. Мехіко, похований на франц. цвинтарі цього міста.

Його син Володимир Кибальчич (1920–2005) – Владі – став відомим мексиканським художником.

дата публікації: 2007 р.

Праці:
  1. Memoires d'un revolutionnaire. 1901–1941. Paris, 1951
  2. Дело Тулаева. Роман "Урал", 1989, № 1–3
  3. Научный социализм и психология. "Родина", 1991, № 4 (Из записных книжек)
  4. Сила и пределы марксизма. "Альтернативы", 1995, № 4
  5. От революции к тоталитаризму. Воспоминания революционера, М.–Оренбург, 2001.
Література:
  1. Бондаренко В. Рукописи не горят. "Урал", 1989, № 3
  2. Ролан Р. Наше путешествие с женой в СССР. "Вопросы литературы", 1989, № 3–5
  3. Бабинцев В., Иваницкий В. Из полночи века. "Родина", 1991, № 4.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АНАРХІЗМ
  • БІЛЬШОВИЗМ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ
  • ГУЛАГ
  • ІНТЕРНАЦІОНАЛ КОМУНІСТИЧНИЙ, ТРЕТІЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛ, КОМІНТЕРН
  • КИБАЛЬЧИЧ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • НОВА ОПОЗИЦЯ
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ТРОЦЬКИЙ ЛЕВ ДАВИДОВИЧ
  • ВЧК (ВСЕРОСІЙСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)
  • ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПЕТРОГРАДІ 1917


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)