Бібліографічне посилання: Шип Н.А. КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ 1819–1919 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kyivska_dukh_akademiya (останній перегляд: 17.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ 1819–1919 (КДА) – вищий духовний правосл. освітньо-наук. заклад, відкритий 28 верес. 1819 у Київському Братському Богоявленському монастирі. КДА постала на базі закритої 1817 Києво-Могилянської академії. Діяла на підставі загальноросійських статутів духовних академій (1814, 1869, 1884, 1910 зі змінами в питаннях регламентації внутр. розпорядку, системи управління, кількості навч. дисциплін та ін., що були внесені до них 1904, 1907, 1911, 1917; 1906–09 керувалася "Тимчасовими правилами"), а з 1918 – Тимчасового статуту, ухваленого Радою міністрів Української Держави і затвердженого гетьманом П.Скоропадським. До 1839 вищий нагляд за акад. здійснювала Комісія духовних уч-щ, потім – Найсвятіший Синод (див. Синод). Готувала церк. ієрархів, виконувала релігійно-просвітницьку місію, видавала навч. і наук. літ., контролювала діяльність духовних семінарій і забезпечувала їх кадрами. У ній здобували освіту українці, росіяни, білоруси, серби, болгари та представники ін. правосл. країн. Тут функціонували богословське та церк.-практичне від-ня, а з 1869 – ще й церк.-істор.; за статутом 1884 поділ на відділення було ліквідовано. Навчання тривало 4 роки, число студентів складало бл. 200 осіб (за статутом 1884 – "казеннокоштних" 120 осіб, решта – "власнокоштні"). Освіту в акад. здобували переважно діти духовенства (у статуті це, однак, не зазначалося), які закінчили духовну семінарію. Згідно з указом Синоду (1876), без вступних іспитів зараховувалися особи з університетською освітою. За правилами 1886 в акад. могли навчатися вихідці з будь-якого стану, які сповідували православ'я й закінчили духовну семінарію чи класичну г-зію. По завершенні навчання випускникам залежно від успішності присуджувалися наук. ступені та звання: дійсного студента, канд. або магістра; за рівнем освіти вони прирівнювалися до випускників гуманітарних ф-тів ун-тів. Ступінь д-ра богослов'я міг пізніше отримати магістр або канд. за ґрунтовну наук. працю.

Викладачі акад. здійснювали наук. дослідження в різних галузях знань, зокрема в галузі богослов'я (Мойсей (Антипов–Богданов–Платонов), Метелій (Леонтович), Інокентій (Борисов), Сильвестр (Малеванський), М.Олесницький, Василій (Богдашевський), О.Глаголєв), церк. та громад. історії, церк. археології (В.Аскоченський, С.Голубєв, В.Завітневич, П.Лашкарьов, І.Малишевський, М.Петров, Ф.Тітов), філософії (С.Гогоцький, О.Новицький, І.Скворцов, П.Юркевич, П.Кудрявцев, П.Ліницький). 1837–1912 акад. видавала тижневик "Воскресное чтение", 1860–1917 – щомісячний ж. "Труды Киевской духовной академии", 1904–15 та 1917 – річник "Учено-богословские и церковно-проповеднические опыты студентов Киевской духовной академии", 1883–1916 – "Чтения в Церковно-историческом и археологическом обществе при Киевской духовной академии". При акад. функціонували: з 1872 – Церк.-археол. т-во (перейм. 1901 на Церк.-істор. та археол. т-во; див. Церковно-історичні товариства) та Церковно-археологічний музей; з 1894 – Реліг.-просвітницьке т-во, з 1907 – Реліг.-філос. т-во. Акад. мала велику б-ку, започатковану П.Могилою, яка зараз входить до фондів Нац. б-ки України ім. В.І.Вернадського.

Вихованці акад. займали високі посади в церк. ієрархії, працювали викл. у багатьох духовних і світських навчальних закладах (як на тер. Російської імперії, так і за її межами: (П.Юркевич – у Моск. ун-ті, І.Скворцов, Ф.Авсенєв (архімандрит Феофан), С.Гогоцький, В.Чехович – у Київ. ун-ті тощо). У КДА здобули освіту майбутні акад. УАН М.Петров і акад. АН УРСР К.Воблий; композитори П.Козицький і О.Кошиць; письменник І.Нечуй-Левицький, діячі укр. нац.-реліг. відродження В.Липківський і В.Чехівський та ін. КДА офіційно припинила існування в квіт. 1919, однак її викладачі ще деякий час проводили приватні заняття. З лют. 1920 існувала під назвою Київ. правосл. богословська акад. Копія її статуту 1921 свідчить про певну корекцію її завдань та навч. програми. Після арешту в квітні 1923 ректора, архієпископа Василія (Богдашевського) акад. упродовж року очолював проф., протоієрей О.Глаголєв.

В суверенній Україні акад. відновила свою діяльність як КДА УПЦ (МП) та КДА Української православної церкви Київського патріархату (остання від 2006 – Київ. правосл. богословська академія).