ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КИЇВСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО

  Бібліографічне посилання: Шандра В.С. КИЇВСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kyivske_general_gubern (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КИЇВСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО

КИЇВСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО – адм.-тер. і політ. одиниця Російської імперії (1832–1914). Мало особливий статус, створений для поетапної політ. і екон. інтеграції та асиміляції нерос. нас. Правобережної України (українців, поляків, євреїв) у складі Рос. імперії. До К.г-г. входили Київська губернія, Подільська губернія і Волинська губернія. Офіц. причиною його заснування названо Листопадове повстання 1830 (див. Польське повстання 1830–1831). Очолював К.г-г. генерал-губернатор – довірений сановник верховної влади, якому імператор делегував частину своїх владних повноважень. Призначався і звільнявся з посади особисто імператором. Повноваження здійснював на основі особливих законоположень, "Инструкции генерал-губернаторам" від 29 трав. 1853 та особистих розпоряджень імператора. Крім царя, частково підпорядковувався Правительствуючому Сенатові, Комітету міністрів Російської імперії, МВС, військ. мін-ву та мін-ву юстиції, на поч. 20 ст. – РМ і Держ. думі (див. Державна дума Російської імперії). У своєму прямому підпорядкуванні генерал-губернатор мав губернаторський корпус, установи поліції. За штатними розписами Канцелярія генерал-губернатора складалася з управління в складі чиновників для особливих доручень і канцелярії як виконавчої структури з функціональними відділеннями. Генерал-губернатор здійснював управління краєм одноосібно, зосереджуючи в своїх руках усю повноту влади на принципах централізму і єдиноначальності: зміцнював рос. державність шляхом поширення рос. адм. установ, мав право законодавчої ініціативи, зокрема в польс. питанні, визначав ступінь поширення в генерал-губернаторстві загальнорос. законодавства, контролював діяльність установ і посадових осіб, у т. ч. судових; призначав чиновників на перші посади в губернських присутственних місцях. Центр. уряд передав йому частину своїх зовнішньополіт. функцій, зокрема право надання рос. підданства, нагляд за діяльністю іноз. представництв та громадян у краї. Дбав про включення іноз. колоністів у загальноімперську систему. Водночас виконував обов'язки попечителя Київ. навчального округу 1848–52. Поєднував цивільне й військ. управління генерал-губернаторством – від 1862 – головнокоманд. військ Київського військового округу. Брав безпосередню участь як генерал-губернатор у придушенні польського повстання 1863–1864. Здійснював нагляд і контроль за проведенням ліберальних реформ 1860–70 (із урахуванням особливостей пд.-зх. регіону імперії), а то й управління ним. У період наростання радикального та революц. руху й оголошення надзвичайного стану київ. генерал-губернаторові тимчасово підпорядковувалися Чернігівська губернія і Полтавська губернія. К.г.-г. ліквідоване спец. урядовим указом після окупації Галичини в ході Першої світової війни. Посаду київ., подільського і волин. генерал-губернатора завжди обіймали значні рос. сановники: В.Левашов (22 січ. 1832 – 9 черв. 1835), О.Гур'єв (9 черв. 1835 – 15 листоп. 1837), Д.Бібіков (29 груд. 1837 – 30 серп. 1852), кн. І.Васильчиков (30 серп. 1852 – 12 листоп. 1862), М.Анненков (6 груд. 1862 – 19 січ. 1865), О.Безак (19 січ. 1865 – 16 січ. 1869), кн. О.Дондуков-Корсаков (16 січ. 1869 – 16 квіт. 1878), М.Чертков (16 квіт. 1878 – 13 січ. 1881), О.Дрентельн (7 берез. 1881 – 15 лип. 1888), О.Ігнатьєв (12 серп. 1889 – 7 груд. 1897), М.Драгомиров (1 січ. 1898 – 10 верес. 1903), М.Клейгельс (24 груд. 1903 – 19 жовт. 1905), В.Сухомлинов (19 жовт. 1905 – 2 груд. 1908), Ф.Трепов (18 груд. 1908 – 11 верес. 1914).

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Шандра В. Київське генерал-губернаторство (1832–1914). К., 1999
  2. Лысенко Л.М. Губернаторы и генерал-губернаторы Российской империи (ХVIII – начала ХХ века). М., 2001
  3. Шандра В.С. Генерал-губернаторства в Україні: XIX – початок XX ст. К., 2005.

Посилання:
  • БЕЗАК ОЛЕКСАНДР ПАВЛОВИЧ
  • БІБІКОВ ДМИТРО ГАВРИЛОВИЧ
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ДЕРЖАВНА ДУМА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
  • ДОНДУКОВ-КОРСАКОВ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • ДРАГОМИРОВ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • ДРЕНТЕЛЬН ОЛЕКСАНДР РОМАНОВИЧ
  • ГАЛИЧИНА
  • ІГНАТЬЄВ ОЛЕКСІЙ ПАВЛОВИЧ
  • КОМІТЕТ МІНІСТРІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
  • КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КИЇВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПОДІЛЬСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863 –1864
  • ПОЛТАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СУХОМЛИНОВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ВАСИЛЬЧИКОВ ІЛАРІОН ІЛАРІОНОВИЧ
  • ВОЛИНСЬКА ГУБЕРНІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА
  • ХЛОПОМАНСТВО, НАРОДНИЦЬКО-КУЛЬТ. ТЕЧІЯ
  • ХОЛМСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • ПОДІЛЬСЬКА ГУБЕРНІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)