Бібліографічне посилання: Путро О.І. КИЇВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kyivske_namisnyctvo (останній перегляд: 16.01.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КИЇВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО – адм.-тер. одиниця у 80–90-х рр. 18 ст. на тер. України. К.н. було утворене за указом імп. Катерини II від 27(16) листоп. 1781, що остаточно скасував залишки автономії Гетьманщини та її полково-сотенний адм.-політ. і військ. устрій (див. Полковий устрій, Сотенний устрій). До складу К.н. була включена тер. Київського полку, Переяславського полку, Лубенського полку і Миргородського полку. Поділялося на 11 повітів: Київ., Острозький, Козелецький, Переяслав., Пирятинський, Лубенський, Миргород., Хорольський, Градизький, Золотоніський, Голтвянський. До К.н. 1796 було приєднано міста Канів, Корсунь (нині м. Корсунь-Шевченківський), Богуслав і Димер, які стали повітовими. Вищою ланкою царської адміністрації на тер. К.н. було намісницьке правління в м. Київ на чолі з намісником, що призначався безпосередньо імператрицею. Разом із Чернігівським намісництвом і Новгород-Сіверським намісництвом К.н. складало Малоросійське генерал-губернаторство, на чолі якого було поставлено ген.-фельдмаршала П.Румянцева-Задунайського. За указом імп. Павла I від 23(12) груд. 1796 К.н. та ін. намісництва ліквідовано. Його тер. увійшла переважно до відновленої Київської губернії та новоств. Малоросійської губернії.