ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КИЇВСЬКИЙ МЕЖИГІРСЬКИЙ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР

  Бібліографічне посилання: Герасименко Н.О. КИЇВСЬКИЙ МЕЖИГІРСЬКИЙ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kyivsky_Myzhygirsky_monastyr (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КИЇВСЬКИЙ МЕЖИГІРСЬКИЙ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР

КИЇВСЬКИЙ МЕЖИГІРСЬКИЙ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР – правосл. чол. монастир, що знаходився неподалік від Вишгорода в мальовничій долині, що виходить до правого берега Дніпра. Перші документальні свідчення належать до поч. 16 ст. У 2-й пол. 16 ст. в монастирі діяли Спасо-Преображенська, Свято-Микільська та Петропавлівська церкви, була закладена печерна церква на Пекарницькій горі. З поширенням наприкінці 16 ст. унійства (див. Берестейська церковна унія 1596) монастир став одним із осередків антиунійної боротьби. 1610 одержав ставропігію з підпорядкуванням константиноп. патріарху (див. Константинопольський патріархат).

У роки національної революції 1648–1676 та становлення Укр. козац. д-ви монастир отримав значні маєтності за універсалами гетьманів, а з входженням Лівобережної України як автономії до складу Рос. д-ви – і за грамотами царів. Значну підтримку надав монастиреві моск. патріарх Іоакім (Савєлов; 1674–90), колиш. межигірський чернець, який прийняв тут чернечий постриг (1652, за ін. даними 1655). 1687 була підтверджена ставропігія монастиря з підпорядкуванням моск. патріарху (див. Московський патріархат). 1690 коштом Іоакіма в обителі була зведена кам'яна Спасо-Преображенська церква.

У 2-й пол. 17 ст. (після зруйнування Трахтемирівського монастиря) стає "військовим" монастирем Запорозької Січі (1672–1709; та 1734–75); його ченці направляли церковнослужителів до січових церков і Самарського пустинного Свято-Миколаївського монастиря, які поширювали серед козаків реліг. мораль, духовну к-ру; утримували шпиталь для старих і немічних січовиків; приймали запорожців, які приходили на прощу, покаяння, послушництво і постриження в ченці; щорічно збирали милостиню на монастир; виконували різні доручення січової старшини та товариства.

У 18 ст. монастир мав розгалужене госп-во з млинами, озерами, гутами, шинками, володів селами і слободами, де проживало більше 3 тис. селян, які виконували дводенну панщину на монастир.

Монастир став пантеоном відомих діячів Гетьманщини (тут були поховані, зокрема, білоцерківський і фастівський полк. С.Палій і подільський полк., згодом наказний гетьман О.Гоголь), а також, вірогідно, місцем укладання т. зв. Межигірського козацького літопису (1608–1700), що належав межигірському уставнику Іллі Кощаківському.

За указом імп. Катерини II від 10 квіт. 1786 про секуляризацію церк. і монастирських земельних володінь К.-М.С.-П.м. було закрито, а маєтки відібрані в царську казну. 1798–1884 на тер. колиш. монастиря була розміщена Києво-Межигірська фаянсова ф-ка. 1885 монастир було відновлено. 26 берез. 1894 його перетворено на жін. та підпорядковано Києво-Покровському монастиреві. При ньому діяли церк.-парафіяльна та с.-г. школи. Проіснував до 1919.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Максимович М.А. Сказание о Межигорском монастыре. В кн.: Максимович М.А. Собрание сочинений, т. 2. К., 1865
  2. Герасименко Н.О. Межигір'я: Сторінки історії. Заснування Межигірського монастиря. "Київська старовина", 1996, № 4/5
  3. Історія Межигір'я. К., 2005.

Посилання:
  • БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1596 Р.
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ГОГОЛЬ ОСТАП
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • КОЗАК, СЛОВО
  • КИЄВО-ПОКРОВСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • МЕЖИГІРСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ЛІТОПИС
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • ПАЛІЙ (ГУРКО) СЕМЕН ПИЛИПОВИЧ
  • ПАНЩИНА
  • САМАРСЬКИЙ ПУСТИННО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР
  • СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ
  • ТРАХТЕМИРІВСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ВИШГОРОД
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ

  • Пов'язані терміни:
  • БАЛАБАНОВ МИХАЙЛО СОЛОМОНОВИЧ
  • БЕРЛИ
  • БІБЛІОТЕКИ
  • ЧЕТВЕРТИНСЬКИЙ ГЕДЕОН
  • ФЕОФАНА III МІСІЯ В УКРАЇНІ 1620
  • ГОГОЛЬ ОСТАП
  • ЛІТОПИСЦЫ ВОЛЫНИ И УКРАИНЫ
  • МЕЖИГІРСЬКИЙ СКАРБ
  • МЕЖИГІРСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ЛІТОПИС
  • МОКІЄВСЬКИЙ КОСТЯНТИН
  • НОВА СІЧ
  • ПАЛІЙ (ГУРКО) СЕМЕН ПИЛИПОВИЧ
  • ПОМ'ЯНИКИ
  • САМАРСЬКИЙ ПУСТИННО-МИКІЛЬСЬКИЙ МОНАСТИР
  • САМУСЬ (САМІЙЛО ІВАНОВИЧ)
  • СБОРНИКИ ИМПЕРАТОРСКОГО РУССКОГО ИСТОРИЧЕСКОГО ОБЩЕСТВА (1867-1916)
  • ШЕРЕМЕТЄВ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ
  • СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МЕЖИГІРСЬКИЙ МОНАСТИР
  • СТАВРОПІГІЯ
  • ТЕТЕРЯ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • ВЕСТЕРФЕЛЬД АБРАГАМ
  • ВОЛЬНОСТІ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО НИЗОВОГО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)