ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ПОКРОВСЬКИЙ МОНАСТИР

  Бібліографічне посилання: Кальницький М.Б. КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ПОКРОВСЬКИЙ МОНАСТИР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kyivsky_Pokrovsky_monastyr (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ПОКРОВСЬКИЙ МОНАСТИР

КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ПОКРОВСЬКИЙ МОНАСТИР – правосл. жін. монастир, заснований 1889 вел. кн. Олександрою Петрівною (1838–1900), уродженою принцесою Ольденбурзькою, яка провадила в Києві філантропічну діяльність (після таємного постриження останні роки свого життя вона провела в цій обителі під ім'ям черниці Анастасії). Розташов. біля Лук'янівки, вхід до гол. брами – з Бехтерівського (колиш. Діонісіївського) провулка. Буд-во монастирських споруд (у т. ч. п'ятибаневої Покровської церкви) розпочалося 1889 на спеціально придбаній для цього садибі за проектом архіт. В.Ніколаєва. Від 1893 на тер. монастиря почали створювати безплатні мед. заклади, утримувані монастирем (багатопрофільна лікарня, амбулаторія, аптека), тут діяли і домові церкви.

Від 1894 у підпорядкуванні обителі перебував жін. Києво-Межигірський Спасо-Преображенський монастир.

1896–1911 на тер. монастиря зведено 13-баневий Свято-Миколаївський собор (архіт. В.Ніколаєв, за ескізом вел. кн. Петра Миколайовича) – найбільший за об'ємом храм у Києві, з трьома вівтарями та цокольною церквою; для перекриття центр. частини собору використано унікальну конструкцію з двох перехрещених цегляних арок (у її проектуванні брав участь архіт. О.Вербицький). Споруди монастиря та лікарні оздоблювалися в т. зв. рос. стилі (з використанням мотивів моск.-ярославльського зодчества 16–17 ст.). У мед. закладах працювали черниці й послушниці, втілюючи в такий спосіб у життя ідею засновниці монастиря про "живе чернецтво" (у своєму заповіті Олександра Петрівна писала: "Смиреннейше прошу и заповедую, чтобы в моей Киевской Покровской Обители непрестанно памятовали, что вера без дел мертва, что разум кичит, а только любовь созидает, и что посему во всем и во всех случаях надлежит руководствоваться любовью и милосердием").

1896 значну пожертву на монастирські медичні заклади зробив імп. Микола II, після чого монастирська лікарня була названа його ім'ям (1917 назву змінено), а кількість ліжок у ній збільшено (1893 їх було 40, 1911–200). Співробітниками лікарні та амбулаторії були відомі медики М.Волкович, Д.Заболотний, М.Лапинський, І.Сікорський, М.Соломка, О.Шимановський; тут уперше в Києві було встановлено рентгенівський апарат (1896). Під час Першої світової війни в лікарняних корпусах містився шпиталь на 225 місць. У жовт. 1918 будинок амбулаторії (не зберігся) було передано 1-й Укр. г-зії ім. Т.Шевченка (дир. В.Дурдуківський); у 1920–30-х рр. тут розташувалася Трудова укр. школа № 1 ім. Т.Шевченка.

1922 рад. влада закрила монастир, а його житлові приміщення (останні черниці були виселені з них у груд. 1929) перетворила на робітн. містечко; мед. заклади використовувалися як лікарня транспортників.

До поч. 1930-х рр. монастирські храми діяли як парафіяльні церкви різних правосл. конфесій; дещо пізніше в Свято-Миколаївському соборі влаштували друкарню, а в Покровській церкві – клуб, при цьому були знищені завершення храмів.

Після окупації Києва в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 (восени 1941) обитель відновила свою діяльність і з того часу її не припиняла. Нинішня тер. монастиря – це лише частина тих земель, що були в його власності раніше.

1989–93 реставровано Покровську церкву (архітектори Я.Діхтяр, Ю.Лосицький), 2006 розпочато відновлення завершень Свято-Миколаївського собору.

Сьогодні К.-П.м. належить УПЦ (МП). У колиш. терапевтичному корпусі лікарні діють монастирські шпиталь та притулок. Святинею обителі є чудотворний Почаївський образ Божої Матері. 1993–2002 у підпорядкуванні обителі перебував Феофанівський скит.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Обзор деятельности больничных учреждений Императора Николая II при Киевском Покровском женском общежительном монастыре за 1-е десятилетие. К., 1905
  2. Царственная инокиня. Одесса, 1995
  3. Кандий А. Монастыри и храмы Киева: Справочник-путеводитель. К., 2000.

Посилання:
  • ДУРДУКІВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ФЕДОРОВИЧ
  • КИЄВО-МЕЖИГІРСЬКИЙ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • КИЇВ
  • МИКОЛА II
  • НІКОЛАЄВ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВЕРБИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МАТВІЙОВИЧ
  • ЗАБОЛОТНИЙ ДАНИЛО КИРИЛОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КУЛЬЖЕНКО СТЕФАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛУК'ЯНІВСЬКА ТЮРМА
  • ЛУК'ЯНІВСЬКИЙ НЕКРОПОЛЬ
  • НІКОЛАЄВ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)