ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-МИКІЛЬСЬКИЙ ПУСТИННИЙ МОНАСТИР

  Бібліографічне посилання: Вортман Д.Я. КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-МИКІЛЬСЬКИЙ ПУСТИННИЙ МОНАСТИР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kyivsky_Pustynny_monastyr (останній перегляд: 17.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-МИКІЛЬСЬКИЙ ПУСТИННИЙ МОНАСТИР

КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-МИКІЛЬСЬКИЙ ПУСТИННИЙ МОНАСТИР – правосл. чол. монастир на Печерську в Києві. Відомий з серед. 15 ст. Спочатку був розташов. на схилах Дніпра, у вкритій лісом місцевості (звідси його тогочасна назва Києво-Микільський Пустинний монастир – "пустинний", тобто "усамітнений"), що з 17 ст. знана як Аскольдова могила (див. Аскольдова могила). Наприкінці 17 ст. на плато, в урочищі Довга Нива (нині район пл. Слави), збудували новий монастирський бароковий ансамбль: він складався зі Свято-Микільського собору ("Великий Микола", зведений 1690–94 коштом гетьмана І.Мазепи, архіт. Осип Старцев), дзвіниці (спочатку дерев'яна, 1750 замінена мурованою), трапезної зі Свято-Покровською церквою (бл. 1695–96) і келій. 1715 окремо від цього комплексу, на місці стовпа ("слупа"; нині район Арсенальної пл.), що був дороговказом до старого монастиря, коштом кн. Д.Голіцина збудовано Свято-Микільську Слупську церкву ("Малий Микола", храм належав монастиреві, але використовувався як парафіяльний). Після того, як ченці перейшли до Великого Миколи, стара дерев'яна церква на Аскольдовій Могилі стала кладовищенською; 1810 за проектом А.Меленського на її місці збудовано ампірову церкву-ротонду; монастирське кладовище згодом перетворилося на місце поховання міськ. еліти.

1831 тер. навколо Великого Миколи відвели для потреб Київської фортеці, Свято-Микільський собор зробили гарнізонним (відтоді його називали військовим), у келіях розмістили казарми, а монастир переїхав до Малого Миколи, навколо якого було збудовано нові келії та дзвіницю. Від 1844 настоятелями обителі ставали за сумісництвом ректори Київ. духовної семінарії.

1919–30 Свято-Микільський собор належав Українській автокефальній православній церкві (1919 В.Липківський тут уперше відправив літургію укр. мовою).

За рад. влади 1934 монастир було закрито, майже всі монастирські будівлі знищено. Трапезну розібрано на поч. 1960-х рр.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Закревский Н. Описание Киева. М., 1868
  2. Геврик Т. Втрачені архітектурні пам'ятки Києва. Нью-Йорк–К., 1991
  3. Немировський О., Реутов А. Микільсько-Пустинний монастир. У вид.: Храми Києва (енциклопедія на компакт-диску). К., 2001.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АСКОЛЬДОВА МОГИЛА
  • ЕЛІТА
  • ГОЛІЦИН ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • ЛИПКІВСЬКИЙ ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МЕЛЕНСЬКИЙ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УАПУ)

  • Пов'язані терміни:
  • ФАЛЬКОВСЬКИЙ ІВАН ЯКИМОВИЧ
  • КРОКОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (ЙОСАФ)
  • КРУТНЕВИЧ ГАВРИЛО
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК, НАЦІОНАЛЬНИЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК
  • ЛИПКІВСЬКИЙ ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • МИСЛАВСЬКИЙ САМУЇЛ
  • СОЛОНИНИ, РІД
  • ЯСИНСЬКИЙ ВАРЛААМ
  • ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)