ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КИТАЇВСЬКА ПУСТИНЬ, СВЯТО-ТРОЇЦЬКА КИТАЄВА ПУСТИНЬ

  Бібліографічне посилання: Білокінь С.І., Вортман Д.Я. КИТАЇВСЬКА ПУСТИНЬ, Свято-Троїцька Китаєва пустинь [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kytaivska_pustyn (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КИТАЇВСЬКА ПУСТИНЬ, СВЯТО-ТРОЇЦЬКА КИТАЄВА ПУСТИНЬ

КИТАЇВСЬКА ПУСТИНЬ, Свято-Троїцька Китаєва пустинь – правосл. чол. монастир. Розташов. на пд. околиці Києва, в урочищі Китаї. Виник, за легендою церк. традиції, на місці скиту ченців Києво-Печерської лаври у 16 або 17 ст., за даними писемних джерел, 1716 – тобто тоді, коли в Китаєві було споруджено (на кошти кн. Д.Голіцина) дерев'яну церкву в ім'я преподобного Сергія Радонезького (пізніше її замінено мурованою Свято-Троїцькою церквою з бічними вівтарями на честь преподобних Сергія Радонезького та Димитрія Ростовського.; буд-вом керував С.Ковнір; освячена 1767). 1786 пустинь приписано до Києво-Печерської лаври. Вона виконувала роль с.-г. "економії" та місця, де перебували на відпочинку ченці похилого віку. Китаївські ченці відзначалися подвижництвом, найвідомішим з них був Досифей (після його смерті, однак, з'ясувалося, що насправді це була жінка, у миру – Дар'я Тяпкіна, 1721–76). Від 1898 тут діяв лаврський свічковий з-д. 1835 споруджено трапезну церкву на честь 12 апостолів. 1904 прибудовано церкву на честь св. Серафима Саровського. Після встановлення в Україні рад. влади пустинь у 1920-х рр. було закрито, а її тер. підпорядковано Всесоюзному дослідному ін-ту плодового та ягідного госп-ва (з 1931 – Укр. НДІ садівництва, після 1945 – Респ. навч.-вироб. комбінат бджільництва і Укр. НДІ захисту рослин). 1932 було розібрано дзвіницю.

На поч. 1990-х рр. Свято-Троїцьку церкву реставрували. Тоді ж її передали УПЦ (МП). 1994 тут відродилося чернече життя, 1996 почав діяти чол. монастир (має статус самостійного).

Біля пустині, на тер. давньорус. городища, зберігся печерний монастир, датування якого дискусійне (12–13 або 17–18 ст.).

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Зверинский В.В. Материал для историко-топографического исследования о православных монастырях в Российской империи, т. 2. СПб., 1892
  2. Денисов Л.И. Православные монастыри Российской империи. М., 1908
  3. Дятлов В. Монастыри Украинской Православной Церкви. Справочник-путеводитель. К., 1997
  4. Китаївська пустинь. В кн.: Звід пам'яток історії та культури України. Київ, кн. 1, ч. 1. К., 1999
  5. Китаевская пустынь. К., 2000.

Посилання:
  • ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ
  • ГОЛІЦИН ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ
  • ГОРОДИЩА, ДАВНІ ПОСЕЛЕННЯ
  • КОВНІР СТЕПАН ДЕМ'ЯНОВИЧ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВ

  • Пов'язані терміни:
  • ГОЛОСІЇВСЬКА ПУСТИНЬ
  • КОВНІР СТЕПАН ДЕМ'ЯНОВИЧ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • ПЕРЕСІЧЕН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)