ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КЮЛЬМАН РІХАРД ФОН

  Бібліографічне посилання: Кривець Н.В., Кулинич І.М. КЮЛЬМАН Ріхард фон [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kyulman_R (останній перегляд: 22.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КЮЛЬМАН РІХАРД ФОН

КЮЛЬМАН (Kühlmann) Ріхард фон (н. 03 (за ін. даними – 17). 05.1873 – п. 06 (за ін. даними –16).02.1948) – нім. дипломат. Н. в м. Стамбул. Його батько був дир. анатолійських залізниць. К. вивчав право в ун-тах Лейпцига, Берліна, Мюнхена. 1896 став доктором права. 1899 поступив на дипломатичну службу. Деякий час працював у Санкт-Петербурзі. 1904–05 був повіреним у справах у Танжері (нині м. Сеута, Іспанія), від 1909 – радником посольства в Лондоні (Велика Британія). 1915 його призначили посланником у Гаазі (Нідерланди), а 1916 – перевели до Стамбула. Від 7 серп. 1917 – статс-секретар закордонних справ Німеччини. Очолював нім. делегацію під час переговорів у Брест-Литовську (нині м. Брест, Білорусь), які закінчились укладенням Брестського мирного договору УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918 та Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918. 20 груд. 1917, перед від'їздом до Брест-Литовська, К. оголосив у рейхстазі, перед лідерами нім. партій, програму осн. напрямів роботи нім. делегації на переговорах, у ній ішлося, зокрема, про те, що Берлін вимагатиме від рос. уряду право на самовизначення для Польщі, Литви та Курляндії (істор. обл. у Прибалтиці на тер. сучасної Латвії на зх. і пд. зх. від Ризької зат.), а відокремлення від колиш. Російської імперії Фінляндії, України, Кавказу й ін. її частин визнає тільки тоді, коли це зробить рос. уряд. Водночас, проголосивши рад. уряд своїм єдиним офіц. партнером на Сході, К. фактично санкціонував проведення конфіденційних переговорів з Українською Народною Республікою. Переконавшись, що більшовики не збираються приймати умов Берліна, Німеччина і її союзники кардинально змінили ставлення до укр. питання і К. став активно вести переговори з укр. делегацією для тиску на російську, щоб підписати мир на вигідних для Центр. д-в умовах. Тим часом подальше ускладнення екон. становища Центр. д-в змусило їх піти на значні поступки в переговорах з українцями у територіальному питанні. 16 січ. 1918 К. погодився підтримати вимоги укр. делегації з прикордонних питань. "Щоб досягти задовільного в усіх пунктах мирного договору, ми вважаємо, що треба прихильно поставитись до бажання укр. делегації щодо етнічного розширення в Холмській губернії", – сказав він у своєму виступі. К. брав участь у спец. нараді представників вищої влади імперій – Німеччини та Австро-Угорщини, яка відбулася під головуванням кайзера Німеччини Вільгельма II Гогенцоллерна 5 лют. 1918 у Берліні. В ній взяли участь також канцлер Німеччини Г. фон Гертлінг, нач. нім. генштабу ген. Е.Людендорф, нач. штабу головнокомандування "Схід" ген. М.Гофман, міністр закордонних справ Австро-Угорщини О.Чернін та ін. К., враховуючи небезпеку соціального вибуху в Австро-Угорщині через брак продовольства, підтримав пропозицію О.Черніна про необхідність терміново укласти мир з Україною. На нараді, за наполяганням нім. кер-ва, було також ухвалено рішення про створення для українців Східної Галичини окремого коронного краю у складі Австро-Угорщини та приєднання Холмщини до УНР. Необхідною передумовою для підписання мирного договору з Україною були домовленості з торгово-екон. питань. 9 лют. 1918 К., виступаючи на пленарному засіданні, присвяченому підписанню мирного договору з УНР, відзначив: "...те, що цей мир підписано з молодою і перспективною державою, яка вийшла із штормів цієї великої війни, сприймається представниками союзних делегацій з особливим задоволенням".

При обговоренні питання мирного договору з УНР у нім. рейхстазі 20 лют. 1918 К., говорячи про вигідність для Німеччини підписання цього договору, зазначав, що Німеччина і особливо Австро-Угорщина зацікавлені у налагодженні торг. відносин з Україною, в обміні фуражу та сировини на пром. товари.

3 берез. 1918 підписав Брестський мирний договір з РСФРР, а 7 трав. цього ж року – Бухарестський мирний договір з Румунією. Наступного місяця, виступаючи в рейхстазі, зауважив, що Німеччина не зможе успішно закінчити війну самими лише військ. засобами без залучення дипломатії. Це викликало гнів ген. Е.Людендорфа та його прибічників, і К. змушений був піти у відставку (24 черв.). Він зосередився на пром. діяльності та управлінні своїми маєтностями, почав писати книги. У передвоєн. період (до Другої світової війни) виконав низку неофіц. дипломатичних доручень нім. уряду у Франції та США. Публікувався в різних нім. газетах. Автор "Спогадів" (Гейдельберг, 1948).

П. у м. Ольштадт (Німеччина).

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Мирные переговоры в Брест-Литовске, т. 1. М., 1920
  2. Гофман М. Война упущенных возможностей. М.–Л., 1925
  3. Нотович Ф.И. Захватническая политика германского империализма на Востоке в 1914–1918 гг. М., 1947
  4. Документы внешней политики СССР, т. 1. М., 1957
  5. Норден А. Между Берлином и Москвой. К истории германо-советских отношений. М., 1957
  6. Советско-германские отношения от переговоров в Брест-Литовске до подписания Рапалльского договора: Сборник документов, т. 1. М., 1968
  7. Несук М. Драма вибору. Відносини України з Центральними державами у 1917–1918 рр. К., 1999
  8. Кураєв О.О. Українська проблема у політиці Берліна та Відня у Першій світовій війні (1914–1918). К., 2006.

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БІЛЬШОВИКИ
  • БРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР РСФРР З ДЕРЖАВАМИ ЧЕТВЕРНОГО СОЮЗУ 3 БЕРЕЗНЯ 1918 Р.
  • БРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР З ДЕРЖАВАМИ ЧЕТВЕРНОГО СОЮЗУ 9 ЛЮТОГО 1918 Р.
  • БУХАРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1918 Р.
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ХОЛМЩИНА
  • КОРОННИЙ КРАЙ
  • ЛЮДЕНДОРФ (LUDENDORFF) ЕРІХ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СХІДНА ГАЛИЧИНА
  • СТАМБУЛ
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • ВІЛЬГЕЛЬМ ІІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)