ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛАППО-ДАНИЛЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Ясь О.В. ЛАППО-ДАНИЛЕВСЬКИЙ Олександр Сергійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lappo-Danilevsky_O_S (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАППО-ДАНИЛЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

ЛАППО-ДАНИЛЕВСЬКИЙ Олександр Сергійович (27(15).01. 1863–07.02.1919) – рос. історик, археограф та соціолог. Ординарний академік Петерб. АН (1905). Член Міжнар. соціологічного ін-ту, Міжнар. асоціації академій (1913). Почесний д-р права Кембриджського ун-ту (1916). Координатор діяльності низки губернських учених архівних комісій. Н. в маєтку Удачне при с. Мало-Софіївка (нині село Малософіївка Криничанського р-ну Дніпроп. обл.) в дворянській родині. Закінчив Сімферопольську г-зію із золотою медаллю (1882), Петерб. ун-т (1886). Захистив магістерську дис. на тему: "Організація прямого оподаткування в Московській державі від часів Смути до епохи перетворень" (1890), яка була відзначена Уваровською премією Петерб. АН. Від 1890 – приват-доцент Петербурзького університету. Від 1887 й до кінця життя читав курси лекцій і проводив семінари з рос. історії, історіографії, методології історії та дипломатики в Петерб. ун-ті. Викладав в Історико-філол. ін-ті, приватній г-зії Л.Таганцевої та Тенишевському реальному уч-щі (заснованому В.Тенишевим) у Санкт-Петербурзі. Створив наукову школу з джерелознавства (С.Валк, Б.Греков, О.Пресняков, Б.Романов та ін.). Один із засновників Соціологічного т-ва ім. М.Ковалевського (1916). Учасник Третього (Берлін, 1908) та Четвертого (Лондон, 1913) міжнар. конгресів істориків. Заснував і очолював комісію "Російська наука" Петрогр. (від 1917 – Рос.) АН (1915–19). За дорученням Рос. АН був головою Виконавчого к-ту з організації міжнар. конгресу істориків у Петрограді (нині м. С.-Петербург) у 1918, який, однак, не відбувся через воєн. та революц. події.

Виступав за реформування рос. сусп-ва за зразками західноєвроп. лібералізму. 1905 разом з О.Шахматовим склав записку "Про свободу друку", яка була підтримана заг. зборами Петерб. АН. 1906 обраний членом Держ. ради від Петерб. АН та уні-тів. Однак склав свої повноваження після розпуску 1-ї Держ. думи (див. Державна дума Російської імперії). Після Лютневої революції 1917 брав участь в Особливій нараді з підготовки закону про вибори до Установчих зборів.

На формування наук. поглядів і світогляду Л.-Д. мали істотний вплив ідеї О.Конта та Дж.-С.Мілля. На поч. 20 ст. він став прибічником теорії пізнання неокантіанської баденської школи (див. також Неокантіанство в історичній науці) і критикував контівський позитивізм (див. також Позитивізм в історичній науці) за відсутність в ньому розуміння особливостей пізнання історичного. Вважав, що наук. реконструкція історії має здійснюватися на засадах принципу еволюціоністської цілісності, а істор. дійсність має бути осмислена як сукупність явищ, які випливають із психічних чинників, зокрема, із впливу певної індивідуальності на сусп. середовище. В рамках істор. методології протиставляв поняття "закономірність" і "цінність", останнє з цих понять тлумачив як критерій добору істор. фактів. Трактував істор. факт як вплив свідомості певної індивідуальності на сусп. середовище. Висунув оригінальну концепцію історії рос. к-ри, яка спиралася на ідею виявлення і висвітлення об'єднаних, уніфікованих принципів мислення, що характеризують ту чи іншу нац. к-ру як підсистему світового цілого. Обстоював думку, що культ. традиція створюється не вихованням та обставинами, а виникає з сукупності різних фрагментів культ. дійсності. Заразом намагався простежувати роль західноукр. впливів у рос. к-рі. Створив власну теорію джерелознавства, зокрема, розглядав джерело історичне як реалізований продукт людської психіки. Запропонував методологію історії, побудовану на засадах феноменології к-ри. Виділяв у ній два рівні – методологію джерелознавства та методологію історичної побудови. Один із перших у Росії порушив питання про місце історіографії в дисциплінарній структурі істор. науки, зокрема про неформальну інституціоналізацію істор. науки – школи та напрями. Автор праць із рос. соціально-екон. історії 17–18 ст., історії селянства, дипломатії, проблем рос. археографії, а також студій, присвячених скіф. старожитностям (див. Скіфи) та печаткам галицько-волин. князів. Наук. спадщина й погляди Л.-Д. справили неабиякий вплив на рос. істор. науку та соціогуманітаристику 1-ї третини 20 ст., зокрема на творчість О.Андрєєва, В.Вернадського, Г.Вернадського, С.Валка, І.Гревса, М.Кондратьєва, С.Ольденбурга, Ф.Ольденбурга, О.Преснякова, Т.Райнова, П.Сорокіна та ін.

П. у м. Петроград.

Бібліогр.: [Шилов А., Андреев А.] Cписок трудов А.С. Лаппо-Данилевского. "Русский исторический журнал" (Пг.), 1920, № 6.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Скифские древности. "Записки Отделения русской и славянской археологии императорского Русского археологического общества" (СПб.), 1887, т. 4
  2. Лекции по русской истории. СПб., 1891
  3. Критические заметки по истории народного хозяйства в Великом Новгороде и его области за XI–XV вв. СПб., 1895
  4. Очерк внутренней политики императрицы Екатерины II. СПб., 1898
  5. Русская промышленность и торговые кампании в 1-ой половине XVIII ст.: Исторический очерк. СПб., 1899
  6. Разыскания по истории прикрепления владельческих крестьян в Московском государстве XVI–XVII вв. СПб., 1900
  7. Основные принципы социологической доктрины О.Конта. В кн.: Проблемы идеализма: Сборник статей. М., 1902
  8. И.И. Бецкой и его система воспитания. СПб., 1904
  9. Очерки истории образования главнейших разрядов крестьянского населения в России. СПб., 1905
  10. Записка А.С. Лаппо-Данилевского о сборнике Галичских актов Д. Зубрицкого, приготовленном к изданию А.А. Куником. В кн.: Летопись занятий императорской Археографической комиссии за 1904 г., вып. 17. СПб., 1907
  11. Печати последних Галичско-Владимирских князей и их советников. В кн.: Болеслав-Юрий II, князь всей Малой Руси. СПб., 1907
  12. Методология истории: "Журнал Министерства народного просвещения: новая серия", 1917, ноябрь–декабрь
  13. Россия и Голштиния: Очерк из истории германо-русских отношений в XVIII веке. "Исторический архив", 1919, № 1
  14. Очерк русской дипломатики частных актов: Лекции, читанные слушателям "Архивных курсов" при Петроградском археологическом институте в 1918 г. Пг., 1920
  15. Очерк развития русской историографии. "Русский исторический журнал" (Пг.), 1920, № 6
  16. Методология истории, вып. 1. Пг., 1923
  17. История русской общественной мысли и культуры XVII–XVIII вв. М., 1990
  18. Методология истории. М., 2006
  19. Очерк русской дипломатики частных актов. СПб., 2007.
Література:
  1. Кондратьев Н.Д. Теория истории А.С. Лаппо-Данилевского. "Историческое обозрение" (Пг.), 1915, т. 20
  2. Сборник статей, посвященный Александру Сергеевичу Лаппо-Данилевскому. Пг. 1916
  3. Пресняков А.Е. А.С. Лаппо-Данилевский. Пг., 1922
  4. Материалы для биографии А.С. Лаппо-Данилевского. Л., 1929
  5. Черепнин Л.В. А.С. Лаппо-Данилевский – буржуазный историк и источниковед. "Вопросы истории", 1949, № 8
  6. Mazour a. Modern Russian Historiography. Princeton, 1958
  7. Грехова Г.И. Эпистолярное наследие А.С. Лаппо-Данилевского. В кн.: Вспомогательные исторические дисциплины, вып. 8. М., 1976
  8. Киреева Р.А. Неопубликованные труды А.С. Лаппо-Данилевского по русской историографии. В кн.: История и историки. 1978. М., 1981; Її ж. Изучение отечественной историографии в дореволюционной России с середины ХIХ в. до 1917 г. М., 1983
  9. Цамутали А.Н. Борьба направлений в русской историографии в период империализма: Историографические очерки. Л., 1986
  10. Шмидт С.О. А.С. Лаппо-Данилевский на рубеже эпох. В кн.: Археографический ежегодник за 1994 г. М., 1996
  11. Медушевская О.М. Методология истории Лаппо-Данилевского и современное гуманитарное познание. Там само
  12. Нечухрин А.Н., Рамазанов С.П. Мир абсолютных ценностей: Александр Сергеевич Лаппо-Данилевский. В кн.: Историки России. XVIII – начало ХХ века. М., 1996
  13. Чернобаев А.А. А.С. Лаппо-Данилевский. В кн.: Историки России. XVIII–ХХ вв., вып. 4. М., 1997
  14. Вернадский Г.В. Русская историография. М., 1998
  15. Приймак Н.И. О несостоявшемся международном конгрессе историков в России в 1918 г. "Вестник Санкт-Петербургского университета: Серия 2", 1998, вып. 4
  16. Медушевская О.М. Феноменология культуры: концепция А.С. Лаппо-Данилевского в гуманитарном познании новейшего времени. "Исторические записки" (М.), 1999, вып. 2 (120)
  17. Трапш Н.А. Теоретико-методологическая концепция А.С. Лаппо-Данилевского: опыт эволюционной реконструкции. Ростов-на-Дону, 2006.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АРХЕОГРАФІЯ
  • ДЕРЖАВНА ДУМА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
  • ДЖЕРЕЛА ІСТОРИЧНІ
  • ГРЕКОВ БОРИС ДМИТРОВИЧ
  • ГУБЕРНСЬКІ ВЧЕНІ АРХІВНІ КОМІСІЇ
  • КОНДРАТЬЄВ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ
  • КОНТ ОГЮСТ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРІЇ, МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
  • НЕОКАНТІАНСТВО В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
  • ОЛЬДЕНБУРГ СЕРГІЙ ФЕДОРОВИЧ
  • ПЕТЕРБУРЗЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ПІЗНАННЯ ІСТОРИЧНЕ, ГНОСЕОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА, ЕПІСТЕМОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА
  • ПОЗИТИВІЗМ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
  • ПРЕСНЯКОВ ОЛЕКСАНДР ЄВГЕНОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕЛЯНСТВО
  • ШАХМАТОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • СКІФИ
  • СОРОКІН ПИТИРИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ВЕРНАДСЬКИЙ ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ВЕРНАДСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ГРЕКОВ БОРИС ДМИТРОВИЧ
  • КОНДРАТЬЄВ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ
  • КРИТИКА ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
  • ЛЕТОПИСЬ ЗАНЯТИЙ АРХЕОГРАФИЧЕСКОЙ КОМИССИИ
  • МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ІСТОРИКІВ
  • НАУКОВІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ, ТЕЧІЇ, ГУРТКИ
  • ПЕТЕРБУРЗЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ПРАВИЛА ПУБЛІКАЦІЇ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ
  • ПРЕСНЯКОВ ОЛЕКСАНДР ЄВГЕНОВИЧ
  • РОСІЙСЬКЕ ВОЄННО-ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • РУССКАЯ ИСТОРИЧЕСКАЯ БИБИЛИОТЕКА
  • СКЕПТИЧНА ШКОЛА
  • ВЕРЕТЕННИКОВ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
  • ЗАПИСКИ ИМПЕРАТОРСКОГО РУССКОГО АРХЕОЛОГИЧЕСКОГО ОБЩЕСТВА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)