ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛАШКАРЬОВ ВАДИМ ЄВГЕНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Храмов Ю.О. ЛАШКАРЬОВ Вадим Євгенович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lashkarev_V_E (останній перегляд: 20.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАШКАРЬОВ ВАДИМ ЄВГЕНОВИЧ

ЛАШКАРЬ0B Вадим Євгенович (07.10.1903–01.12.1974) – фізик. Академік АН УРСР (1945). Н. в м. Київ. 1924 закінчив Київ. ін-т нар. освіти. 1924–27 –аспірант, викладач Київ. н.-д. кафедри фізики. Від 1928 працював у Ленінгр. фізико-тех. ін-ті, 1930 очолював там відділ рентгенівської та електронної оптики, а з 1933 – лабораторію дифракції електронів. Цього ж року опублікував монографію "Дифракция электронов". За результатами отриманих ним досліджень 1935 йому без захисту дисисертації присудили вчений ступінь д-ра фіз.-мат. наук. У лютому 1935 був заарештований за "участие в к/р группе мистического толка", а в липні цього ж року засуджений на 5 років заслання до м. Архангельськ (РФ; реабілітований 15 липня 1957). 1935–39 – працював зав. кафедри Архангельського мед. ін-ту. Від 1939 – зав. відділом напівпровідників Ін-ту фізики АН УРСР. У 1941 експериментально відкрив p-n перехід у закисі міді. У роки війни Німеччини з СРСР (див. Друга світова війна) разом з Ін-том фізики АН УРСР був евакуйований до м. Уфа (РФ). Після визволення Києва разом з ін-том повернувся в Україну. 1944–52 водночас з роботою в ін-ті завідував кафедрою фізики, а 1952–56 – новоствореною кафедрою фізики напівпровідників Київ. ун-ту.

Досліджував біполярну дифузію нерівноважних носіїв струму. Заклав основи вчення про електрорушійні сили в напівпровідниках. Від 1956 був гол. редактором заснованого цього ж року "Українського фізичного журналу". Від 1960 працював в Ін-ті напівпровідників АН УРСР (з 1960 – зав. відділом; 1960–70 – дир.). Спільно з В.Ляшенко провів піонерські дослідження поверхневих явищ у напівпровідниках. Створив наук. школу.

Лауреат Держ. премії УРСР (1981, посмертно).

П. у м. Київ.

2002 його iм'я присвоєно Ін-ту фізики напiвпровiдникiв НАН України.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Храмов Ю.А. История формирования и развития физических школ на Украине. К., 1991.

Посилання:
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • КИЇВ

  • Пов'язані терміни:
  • ІСТОРІЯ НАУКИ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)