ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛАТКІН ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко І.Б. ЛАТКІН Василь Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Latkin_V_M (останній перегляд: 25.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАТКІН ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

ЛAТКІН Василь Миколайович (28.11.1858–1927) – рос. історик права, політ. діяч. Д-р держ. права (1887), професор (1889). Н. в м. Красноярськ (нині місто РФ). По батькові походив зі старовинного новгород. купецького роду, син золотопромисловця і водночас географа та статистика Миколи Васильовича Латкіна (1832–1904). Мати – Шарлотта Едуардівна – за походженням була німкенею. Дитинство провів у Єнісейській губ., а з 1870 мешкав у Санкт-Петербурзі. 1878 закінчив приватну г-зію Ф.Бичкова. Від 25 жовтня цього ж року був узятий під поліцейський нагляд за причетність до революц. народницької орг-ції (див. Народники). 1882 закінчив юрид. ф-т Петерб. ун-ту і був залишений для підготовки до професорсько-викладацької діяльності. Наступного року склав магістерські іспити. 1885 оприлюднив і захистив як магістерську дисертацію працю, присвячену земським соборам Давньої Русі ("Земские соборы древней Руси, их история и организация сравнительно с западноевропейскими представительными учреждениями: историко-юридическое исследование"; публікація дістала низку схвальних рецензій, була удостоєна 1889 Уваровської премії Петерб. АН). Дослідив у ній, зокрема, документи Земського собору 1651 (цей собор розглядав питання військово-політ. союзу Рос. д-ви і Війська Запорозького; саме ці дослідження підштовхнули М.Василенка, за спогадами останнього, у студентські роки зайнятися проблематикою земських соборів; однак відповідні дослідження власне Л. він оцінив досить критично). 1886 зайняв посаду приват-доцента в Петербурзькому університеті. 1887 захистив як докторську дисертацію 1-й том праці з історії законодавчих комісій Росії 18 ст. (у книзі розглядалися законопроектні роботи до скликання Катерининської комісії – див. Комісія законодавча 1767–1768, – у т. ч. досвід т. зв. малорос. комісії 1728–59, результатом роботи якої стала пам'ятка укр. права "Права, за якими судиться малоросійський народ", 1743; у книзі досліджувалися також питання виборів делегатів у Катерининську комісію від Гетьманщини, Слобідської України і Вольностей Війська Запорозького низового, зокрема, виборчий наказ депутатам від м. Глухів). Гол. інформаційним джерелом цієї праці були архівні документи кодифікаційного відділу при Держ. раді Рос. імперії (колишнього 2-го відділу Власної Його Імператорської Величності канцелярії). Замість запланованого 2-го тому досліджень з історії законодавчих комісій Росії обмежився публікацією кількох невеликих наукових праць на цю тему.

1889 став екстраординарним, а з 1891 – ординарним професором Петерб. (з 1914 – Петрогр.) ун-ту. Від 1893 читав 2-гу частину курсу історії рос. права (18 і 19 ст.; 1-шу частину викладав В.Сергеєвич). Водночас з роботою в ун-ті 1891–1905 обіймав кафедру історії рос. права в Імператорському уч-щі правознавства. 1894–99 редагував "Журнал Санкт-Петербургского юридического общества".

Від 1906 він увійшов до "Союза 17 октября" (див. Октябристи), був обраний членом ЦК цієї партії, редагував (1906–16) місц. щотижневу парт. газ. "Царскосельское дело" (видання, проте, було більш краєзнавчим, ніж політичним). 1916 через стан здоров'я відійшов від активної наук. та політ. діяльності.

Нагороджений орденами св. Станіслава 2-го і 1-го ст., св. Анни 2-го ст., св. рівноапостольного кн. Володимира 4-го і 3-го ст.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Материалы для истории земских соборов XVII ст. СПб., 1884
  2. Наказ города Архангельска в Екатерининскую законодательную комиссию 1767 г. "Юридический вестник", 1986, ноябрь
  3. Законодательные комиссии в России в XVII столетии: историко-юридическое исследование. СПб., 1887
  4. Лекции по внешней истории русского права: Московское государство – Российская империя. СПб., 1888 (2-е вид. – 1890)
  5. Лекции по истории русского права, читанные в Императорском училище правоведения. СПб., 1892 (2-е вид. – 1912)
  6. Проект Уложения, составленный законодательной комиссией 1754–1766 годов (часть 3: "О состоянии подданых вообще"). СПб., 1893
  7. Учебник истории русского права периода империи (XVII и XIX ст.). СПб., 1899 (2-е вид. – 1909)
  8. К истории кодификации в России в XVII столетии. "Журнал Министерства юстиции", 1902, № 5.
Література:
  1. Богданов А.И. Петербургская фамилия: Латкины. СПб., 2002
  2. Томсинов В.А. Василий Николаевич Латкин (1858–1927): Биографический очерк. В кн.: Латкин В.Н. Учебник истории русского права периода империи (XVIII и XIX вв.). М., 2004.

Посилання:
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • КОМІСІЯ ЗАКОНОДАВЧА 1767–1768
  • НАРОДНИКИ
  • ОКТЯБРИСТИ
  • ПЕТЕРБУРЗЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ПРАВА, ПО КОТОРЫМ СУДИТСЯ МАЛОРОССИЙСКИЙ НАРОД
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • ВАСИЛЕНКО МИКОЛА ПРОКОПОВИЧ
  • ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ
  • ВОЛЬНОСТІ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО НИЗОВОГО
  • ЗЕМСЬКИЙ СОБОР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)