ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛАВА

  Бібліографічне посилання: Музиченко П.П. ЛАВА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lava (останній перегляд: 18.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАВА

ЛАВА – суд. орган, складова частина магістрату в польс., литов., а також укр. містах, яким було надано магдебурзьке право. Займалася переважно кримінальними справами. Розгляд цивільних справ було віднесено до компетенції ін. складової частини магістрату – ради. Тяжкі злочини і складні цивільні справи Л. розглядала на спільних засіданнях з радою.

До складу Л. входили війт (він був головуючим) і лавники (у різних містах їх було від 4 до 12). Лавники могли отримувати посади райців (радців) і бурмістрів (див. Бурмистер), тобто ті самі особи виконували як адм., так і суд. функції. Раду як адм. орган і Л. як суд. орган об'єднувала спільність інтересів і дій. Л. мала право судити не тільки жителів даного міста, а й іногородніх при зіткненні їхніх інтересів з інтересами жителів міста.

Особливістю лавних судів в укр. містах було використання ними при визначенні покарання не лише джерел магдебурзького права, а й норм звичаєвого права і Статутів Великого князівства Литовського.

Чітко визначеної процедури обрання лавників не існувало. Згідно з магдебурзьким правом, міські судді обиралися щорічно громадою із середовища заможного міськ. патриціату. Такої практики дотримувалися, зокрема, у м. Олика. У м. Ковель у 17 ст. міська громада щорічно на початку року представляла королів. старості (див. Староство) 8 кандидатур, з-поміж яких староста або його намісник (підстароста) призначав 4-х райців і 4-х лавників, які утворювали колегію. Фактично Л. набула статусу нижньої палати ради. Від 1578 у Львові встановилася практика, за якою райці обиралися з лавників, а останні – з колегії 40 мужів (quadraginta viri), яка обиралася населенням міста щорічно. У 1661 король Ян II Казимир Ваза видав декрет, яким приписувалося обирати лавників з числа докторів права, медицини і філософії, а також міських писарів і синдиків. Колегія 40 мужів була породжена укр. звичаєвим правом і фактично була колегією виборців.

Апеляція на рішення лавного суду подавалася до ради, звідти – до старости (представника центр. адміністрації), а від старостинського суду – до великокнязівського (господарського, королівського). Після приєднання частини укр. земель до Рос. д-ви апеляції там подавалися до полкових судів і полкових канцелярій. Ці ж інстанції повинні були затверджувати вироки лавних судів із кримінальних справ. Від 2-ї пол. 18 ст. лавні суди було звільнено з-під юрисдикції полкових судів і підпорядковано Генеральному військовому суду, який водночас став для них апеляційною інстанцією.

За реформою міськ. управління, проведеною рос. імп. Катериною II (1785), суд було відокремлено від адміністрації, і Л. стала виключно суд. органом, який розглядав цивільні і кримінальні справи міщан. Після остаточного поділу Польщі (1795; див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) і приєднання Правобережної України до Російської імперії на укр. міста цієї території була поширена дія Жалуваної грамоти містам 1785. Після смерті імп. Катерини II була відновлена система міськ. самоврядування. Лавні суди припинили існування з ліквідацією магдебурзького права в містах Рос. імперії (1831). У Києві магдебурзьке право, а з ним і лавні суди були ліквідовані 1834.

Дж.: Groicki B. Porządek sądow i spraw miejskich prawa majdeburskiego w Koronie Polskiej. Warszawa, 1953.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Багалей Д. Магдебургское право в Левобережной Малороссии. "Журнал Министерства народного просвещения", 1892, № 3
  2. Любавский М.К. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. М., 1910
  3. Падох Я. Суди й судовий процес старої України: Нарис історії. Нью-Йорк–Львів, 1990
  4. Музиченко П. Магдебурзьке право в Україні. "Юридичний вісник", 1994, № 3
  5. Bardach J. et al. Historia ustroju i prawa polskiego. Warszawa, 1996
  6. Білостоцький С.М. Кримінальне судочинство міста Львова XVI–XVIII cт. (за матеріалами війтівсько-лавничого суду міста Львова). Дис. … канд. юрид. наук. Львів, 2008
  7. Кобилецький М.М. Магдебурзьке право в Україні. Львів, 2009.

Посилання:
  • БУРМИСТЕР
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ СУД
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КОВЕЛЬ
  • ЛЬВІВ
  • МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
  • МАГІСТРАТ
  • МІЩАНИ
  • ОЛИКА
  • ПАТРИЦІАТ
  • ПІДСТАРОСТА
  • ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ 1772, 1793, 1795
  • ПОЛКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
  • ПОЛКОВИЙ СУД
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РАДА
  • РАЙЦІ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СТАРОСТВО
  • СТАТУТИ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО 1529, 1566, 1588
  • ВІЙТ
  • ЯН II КАЗИМИР ВАЗА
  • ЖАЛУВАНА ГРАМОТА МІСТАМ 1785
  • ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО

  • Пов'язані терміни:
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • ЛАВНИКИ
  • ЛЬВІВ
  • МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
  • МАГІСТРАТ
  • ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УКРАЇНИ У ЛЬВОВІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)