ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛАВРИНЕНКОВ ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Буцько О.В. ЛАВРИНЕНКОВ Володимир Дмитрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lavrinenkov_V_D (останній перегляд: 22.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАВРИНЕНКОВ ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ

ЛАВРИНЕНКОВ Володимир Дмитрович (17.05.1919–14.01. 1988) – військ. льотчик, генерал-полковник (1971). Двічі Герой Рад. Союзу (1943, 1944). Н. в с. Птахіно (нині село Смоленської обл., РФ) у сім'ї селянина. 1934 закінчив 7-річку і поступив до фабрично-заводського уч-ща в м. Смоленськ. Працював столяром і водночас відвідував аероклуб. 1940 призваний до Червоної армії (див. Радянська армія). 1941 закінчив Чугуївське військ. уч-ще і деякий час служив у ньому інструктором, згодом, у січні 1941, переведений інструктором у Черніг. авіац. школу. З початком окупації вермахтом зх. регіонів СРСР (див. Друга світова війна) уч-ще було евакуйоване до м. Батайськ Ростовської обл., РФ.

Учасник бойових дій на фронтах війни з 1942. Від жовтня цього ж року служив у 9-му гвард. одес. авіац. полку (Восьма повітряна армія, Південно-Західний фронт). Мав позивний "Сокіл" і бортовий номер "17" (за датою народження). Упродовж кількох місяців здійснив 322 бойових вильоти, провів 78 повітряних боїв, у яких особисто збив 16 і в групі 11 літаків противника. За це указом Президії ВР СРСР від 1 травня 1943 йому було присвоєно звання Героя Рад. Союзу.

У серпні 1943 в районі с. Александровка Матвеєво-Курганського р-ну Ростовської обл. здійснив повітряний таран розвідувального літака противника, під час якого зумів викинутися з парашутом. Одразу після приземлення був схоплений гітлерівцями й невдовзі під конвоєм відправлений до Берліна (як повітряний ас). По дорозі втік з полону й приєднався до партизан. загону ім. В.Чапаєва, що діяв у районі Переяслава (нині м. Переяслав-Хмельницький). Нагороджений медаллю "Партизан Отечественной войны". У жовтні цього ж року після встановлення зв'язку партизан. загону з військами Червоної армії на Букринському плацдармі 1943 повернувся в розташування своєї авіац. частини і вже невдовзі збив ворожий літак в р-ні дніпровських плавнів. До травня 1944 воював у небі Криму й на Одес. напрямку.

1 липня 1944 указом Президії ВР СРСР за відвагу і мужність у боях та вміле командування ескадрильєю, за 34 особисто збитих ворожих літаки йому вдруге було присвоєно звання Героя Рад. Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№ 20). У серпні 1944 став командиром 9-го гвард. одес. винищувального авіац. полку. У наступні місяці війни воював у небі Прибалтики, Сх. Пруссії, над Берліном. Відзначився в бойових діях авіаполку "Нормандія–Німан". Нагороджений франц. Військ. хрестом. За точність дій у бою авіаконструктор О.Яковлєв назвав Л. математиком у авіації.

Усього за роки війни здійснив 448 бойових вильотів, у 134 повітряних боях особисто збив 35 і в групі 11 літаків противника.

Після війни командував авіац. д-зією. 1948 закінчив Військ. академію ім. М.Фрунзе, 1954 – Військ. академію Генштабу. Служив у військах Протиповітряної оборони. 1971 йому було присвоєно військ. звання генерал-полковник авіації. 1973 тяжко захворів, однак після операції повернувся до праці. Від 1977 – нач. штабу, заст. нач. Цивільної оборони УРСР, від 1984 – військ. консультант Київ. військ. уч-ща протиповітряної оборони.

Нагороджений також 6-ма орденами Червоного Прапора, багатьма ін. вітчизн. та зарубіжними орденами й медалями.

Написав кілька книг спогадів, зокрема: "Повернення в небо" (К., 1972); "Без войны" (К., 1977); "Сокол-1" (М., 1976); "Дед Василь" (К., 1984); "Шпага чести" (М., 1988).

На обеліскові на честь визволителів Криму на Сапун-горі ім'я Л. викарбувано одним із перших.

П. у м. Київ. Похований на центр. алеї Байкового цвинтаря.

15 червня 2000 КМ України постановою № 975 "Про заснування стипендій імені героїв Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років для слухачів і курсантів вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів" заснував "Стипендію імені двічі Героя Радянського Союзу генерал-полковника авіації Лавриненкова Володимира Дмитровича".

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Бобров Н. "Я – Сокол-17". Смоленск, 1951
  2. Звезды на крыльях: воспоминание ветеранов Советской армии. М., 1959
  3. Дважды Герои Советского Союза. М., 1973
  4. Советские асы. М., 1996
  5. Красковский В.М. Генерал-полковник Лавриненков Владимир Дмитриевич. Web: Воздушно-космическая оборона (http://old.vko.ru).

Посилання:
  • БАЙКОВИЙ ЦВИНТАР
  • БУКРИНСЬКИЙ ПЛАЦДАРМ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • КИЇВ
  • ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • ВЕРМАХТ
  • ВОСЬМА ПОВІТРЯНА АРМІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ВОСЬМА ПОВІТРЯНА АРМІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)