ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛАВРОВСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ЛАВРОВСЬКИЙ Микола Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lavrovsky_M_O (останній перегляд: 16.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАВРОВСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ

ЛАВРОВСЬКИЙ Микола Олексійович (03.12(21.11).1825–30(18). 09.1899) – історик, філололог, педагог, сановник, дійсний член Імператорської АН (1890). Член-засновник Харківського історико-філологічного товариства, член Історичного товариства Нестора-літописця. Брат П.Лавровського, брат у перших І.Вишнеградського. Н. в с. Видропузьк Тверської губ. (нині село Спіровського р-ну Тверської обл., РФ) в сім'ї сільс. священика. Грамотою оволодів удома. 1841 закінчив повітове духовне уч-ще в м. Торжок (нині місто Тверської обл., РФ), з 1842 навч. на історико-філол. ф-ті Гол. пед. ін-ту в м. Санкт-Петербург. 1849 без зазначення авторства опублікував свою першу статтю "Сравнение перевода “Одиссеи” Жуковского с подлинником на основании разбора 9-й рапсодии" ("Отечественные записки", № 3). По закінченні ін-ту із золотою медаллю 1851 залишився там ад'юнктом кафедри грец. та лат. словесності й старожитностей. Наступного року в збірнику "Опыты историко-филологических трудов студентов Главного педагогического института" (вип. 6) побачила світ написана іще в студентські роки монографія "Избрание Михаила Феодоровича на царство". 1852 був направлений на таку ж посаду до кафедри педагогіки Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет), однак ненадовго затримався у С.-Петербурзі, щоб захистити магістерську працю "Рассуждение о византийском элементе в языке договоров русских с греками" (С.-Петербург, 1853; перевидання – Варшава, 1904).

Навесні 1853 переїхав на Слобідську Україну. 1854 обнародував дис. про давньорус. "училища", 1855 став д-ром слов'яно-рос. філології. 1856–58 викладав в ун-ті й водночас цензурував газ. "Харьковские губернские ведомости". Друкувався в цьому ж виданні, а також у столичних часописах "Летописи русской литературы и древностей", "Русское слово", "Москвитянин" та ін. 1858 зайняв кафедру рос. словесності Харків. ун-ту, відмовившись від професорства в Петерб. гол. пед. ін-ті. 1859 підготував спецкурс "О характере древнейшей письменности, народной словесности вообще и о “Слове о полку Игореве” в особенности".

1862 виступив з публічною лекцією, присвяченою пам'яті Т.Шевченка. Від цього року служив також деканом історико-філол. ф-ту. Брав участь у діяльності недільних шкіл, учительських з'їздів (написав "Обозрение учительских съездов в 1862 году в Харьковском учебном округе"), керував пед. курсами. Підтримував О.Потебню. Опублікував низку праць: "Карамзин и его литературная деятельность", "О прусских регулятивах 1, 2 и 3 октября 1854 г.", "Памятники старинного русского воспитания", "О трудах Ломоносова по русскому языку и русской истории", "Несколько слов о Ломоносове", "Памяти Ломоносова", "Замечания о гире Константина Багрянородного", "О новом чешском переводе “Слова о полку Игореве”" та ін. Досліджував минуле шкільництва в Україні. Кілька публікацій присвятив історії Харків. ун-ту, зокрема: "О сношении Н.М. Карамзина с Харьковским университетом", "Замечания о первоначальной истории Харьковского университета", "Из первоначальной истории Харьковского университета", "Василий Назарьевич Каразин и открытие Харьковского университета", "Воспоминание о Василии Назаровиче Каразине (1773–1873)", "Эпизод из истории Харьковского университета". У місячнику "Журнал Министерства народного просвещения" (1871, № 3) надрукував біографію чеського діяча Карела-Яромира Ербена "Очерк жизни и деятельности К.-Я. Эрбена", висловив у ній думку про важливість "висвітлювати для народу його історію, його історичні права на свободу та незалежність".

13 (1) січня 1875 став директором-облаштувальником Ніжинського історико-філол. ін-ту кн. Безбородька (див. Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька), створив там наук. друкований орган "Известия Нежинского историко-филологического института князя Безбородко", організував придбання для ін-ту б-ки моск. проф. С.Шеверьова. Паралельно, до середини 1876, завідував тамтешнім юрид. ліцеєм, який підлягав ліквідації. У наступні роки надрукував праці "Заметка о тексте русских былин" (К., 1877), "Памятники старинного русского воспитания" (К., 1879), "Гимназия высших наук кн. Безбородко в Нежине: 1820–1832" (Київ, 1879), написав кілька персоналій професорів для впорядкованої М.Гербелем книги "Гимназия высших наук и лицей князя Безбородко" (С.-Петербург, 1881). Викладав рос. словесність, виголошував актові промови (їхні тексти 1877–80 публікувалися в "Известиях Историко-филологического института князя Безбородко"). 16 (4) вересня 1881 мав слово на відкритті в Ніжині пам'ятника М.Гоголю (опубліковано: "К биографии Н.В. Гоголя". Київ, 1881). 1882 узяв відставку й оселився на дачі в с. Кочеток Вовчанського пов. Харків. губ. (нині с-ще міськ. типу Чугуївського р-ну Харків. обл.).

1883 повернутий на держ. службу, виконував обов'язки ректора Варшавського ун-ту, читав у цьому закладі лекції з історії давньорус. писемності. Тоді ж виступив зі статтями "Кирилл и Мефодий и начало христианства в России" (Мефодиевский сборник. Варшава, 1885) та "Из семьи и школы А.С. Пушкина" ("Варшавский дневник", 1887).

1890 призначений попечителем Дерптського навч. округу, опікувався запровадженням в ун-ті м. Дерпт (з 1893 – Юр'єв, нині м. Тарту, Естонія) викладання рос. мовою за типовим статутом аналогічних закладів Російської імперії.

1899 остаточно пішов у відставку.

П. у с. Кочеток.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. О педагогическом значении сочинений Екатерины Великой. Х., 1856
  2. Обозрение ветхозаветных апокрифов. Х., 1864
  3. О Ломоносове по новым материалам. Х., 1865
  4. О Петровских песнях (Песни, собранные И.В. Киреевским). Воронеж [1872].
Література:
  1. Сребницкий И. Н.А. Лавровский. В кн.: Гимназия высших наук и лицей князя Безбородко. СПб., 1881
  2. Смирнов А.И. Очерк педагогической и учено-литературной деятельности Н.А. Лавровского (по поводу назначения его на пост попечителя Дерптского учебного округа). "Русский филологический вестник", 1890, № 3
  3. Будилович А.С. Памяти Н.А. Лавровского. "Сборник Учено-литературного общества при Юрьевском университете", 1899, т. 3
  4. Рудаков В.Е. Николай Алексеевич Лавровский. "Исторический вестник", 1899, № 11
  5. Браиловский С.Н. Воспоминания о Н.А. Лавровском. "Исторический вестник", 1900, № 3
  6. Добиаш А.В. Николай Алексеевич Лавровский, первый директор Института князя Безбородько. "Известия Историко-филологического института князя Безбородько", 1900, т. 18
  7. Грот К.Я. Н.А. Лавровский (некролог). "Журнал Министерства народного просвещения", 1900, № 1
  8. Лавровский Николай Алексеевич. В кн.: Историко-филологический институт князя Безбородько в Нежине, 1875–1900: Преподаватели и воспитанники. Нежин, 1900
  9. Сумцов Н.Ф. Памяти Николая Алексеевича Лавровского. В кн.: Сборник Харьковского историко-филологического общества, т. 12. Х., 1900
  10. Його ж. Лавровский Николай Алексеевич. В кн.: Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805–1905). Х., 1908
  11. Круковский А.В. Старое педагогическое гнездо (из воспоминаний о Нежинском историко-филологическом институте). "Филологические записки", 1911, вып. 6
  12. Материалы для биографического словаря действительных членов Императорской Академии наук, ч. 2. Пг., 1917
  13. Грот К.Я. Братья П.А. и Н.А. Лавровские как деятели науки и просвещения. Л., 1929
  14. Медведев И.П. Лавровский Николай Алексеевич. В кн.: Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979
  15. Шевченкознавство в Харківському університеті. Х., 1989
  16. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К., 1990.

Посилання:
  • ГЕРБЕЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО НЕСТОРА-ЛІТОПИСЦЯ
  • ИЗВЕСТИЯ НЕЖИНСКОГО ИСТОРИКО-ФИЛОЛОГИЧЕСКОГО ИНСТИТУТА КНЯЗЯ БЕЗБОРОДКО
  • ХАРКІВСЬКЕ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.КАРАЗІНА
  • ЛАВРОВСЬКИЙ ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • НЕДІЛЬНІ ШКОЛИ
  • НІЖИН
  • НІЖИНСЬКИЙ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА
  • ОТЕЧЕСТВЕННЫЕ ЗАПИСКИ
  • ПОТЕБНЯ ОЛЕКСАНДР ОПАНАСОВИЧ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • ВИШНЕГРАДСЬКИЙ ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ЖУРНАЛ МИНИСТЕРСТВА НАРОДНОГО ПРОСВЕЩЕНИЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ЛАВРОВСЬКИЙ ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ЛЕБЕДЄВ
  • ОТЕЧЕСТВЕННЫЕ ЗАПИСКИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)