ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЕБЕДЄВ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ЛЕБЕДЄВ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lebedev_A_S (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕБЕДЄВ

ЛЕБЕДЄВ Амфіан Степанович (22(10).02.1833–09.02(27.01). 1910) – історик, магістр богослов'я (1858), дійсний статський радник (від 26 грудня 1891 за ст. ст.), доктор honoris causa "за праці з російської історії, здебільшого стосовно території Слобідської України", та засл. професор (1894), член Імператорського т-ва історії та старожитностей російських при Моск. ун-ті, член Еллінського філол. силогосу в Константинополі (див. Стамбул), дійсний член Імператорського Моск. археол. т-ва. Н. в с. Карпов (Карпово, Карповка) Богородського пов. Моск. губ. (нині село Ногинського р-ну Моск. обл., РФ) в сім'ї священика. Середню освіту здобув у підмосковній Віфанській духовній семінарії (у Спасо-Віфанському монастирі, неподалік Троїце-Сергієвої лаври), вищу – у Моск. духовній академії. Захистив дис. на тему: "О нравственном достоинстве гражданских законов Моисеевых" (М., 1856). Від 27 (15) жовтня 1856 – пом. інспектора Моск. духовної семінарії, 1858 зайняв там посаду професора всесвітньої історії, 1859 переведений до Херсонської семінарії. 1860 виїхав за кордон Російської імперії на лікування, а також для набуття нових знань і підвищення пед. майстерності. Майже рік присвятив богословсько-філос. студіям у Женевській академії (Швейцарія).

Повернувшись до Москви, 4 грудня (22 листопада) 1861 був призначений професором церк. історії духовної семінарії. 1862 дебютував на шпальтах часописів "Душеполезное чтение" та "Православное обозрение" (побачили світ його статті: "Человеколюбивое участие церкви в судьбе угнетенных в IV–VI веках", "Краткие очерки из истории церкви Христовой" та "О благотворительности в первые века христианства"). Пізніше співробітничав із друкованими органами в Москві, Санкт-Петербурзі, Харкові, Києві ("День", "Русский вестник", "Беседа", "Чтения в Обществе любителей духовного просвещения", "Журнал Министерства народного просвещения", "Христианское чтение", "Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете", "Русская старина", "Киевская старина"та ін.). 1868 одержав відпустку для поїздки за рубіж на 4 місяці, знайомився переважно із церковно-реліг. життям сербів і чехів.

24 (12) березня 1869 рада історико-філол. ф-ту Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет) обрала його (на пропозицію М.Лавровського) екстраординарним професором (міністерським наказом затверджений на кафедрі історії церкви в серпні цього ж року). Невдовзі приїхав до Харкова і восени прочитав вступну лекцію (надрукував її текст під назвою "История церкви как предмет университетского преподавания" в ж. "Вестник Европы", 1875, № 10). 1871 став ординарним професором. 1888 добровільно перейшов за штат ун-ту. Крім заг. курсу, викладав спецкурси, зокрема з церк. історіографії та історії розколу. Серед його учнів були В.Бузескул і М.Сумцов (саме Л. рецензував і рекомендував нагородити золотою медаллю студентську розвідку М.Сумцова з історії християн. демонології).

Від 1 лютого (20 січня) 1891 і до 1901 виконував обов'язки декана історико-філол. ф-ту Харків. ун-ту. Входив до кер-ва місц. товариства грамотності. Викладав на вищих жін. курсах і курсах для робітників.

У різні роки брав участь в археологічних з'їздах: 28 березня – 4 квітня (16–23 березня) 1861 – у Москві, 19 грудня 1871 – 1 січня 1872 (7–20 грудня 1871) – у С.-Петербурзі, 27 серпня – 8 вересня (15–27 серпня 1902) – у Харкові, 1905 – у м. Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ), 1908 – у Чернігові.

На актовому зібранні в Харків. ун-ті 24 (12) 1877 з нагоди сторіччя від дня народження імп. Олександра I оприлюднив доповідь "Обозрение русских университетов Александровского времени, их устройство и начальная деятельность". Виголосив промови на урочистостях, присвячених Г.Сковороді (текст уміщено в добірці ж. "Киевская старина", 1900, № 12, під заголовком "Юбилейное чествование памяти Григория Саввовича Сковороды") та Харківському колегіуму. Став одним із засновників Історико-філологічного товариства при Харківському університеті, виступав на його засіданнях, друкувався на сторінках видань "Сборник Харьковского историко-филологического общества" та "Труды Педагогического отдела Харьковского историко-филологического общества". 1874 підготував проект популярного ж. "Церковно-общественный вестник" (видання не було дозволене цензурою). Велику увагу приділяв візантиністиці й слов'янознавству, минулому навч. закладів Слобідської України, постатям церковних ієрархів, освіт. і держ. діячів. Завдяки його зусиллям було обнародувано матеріали з рукописної спадщини Ю.Крижанича.

Увів до наук. обігу чимало документальних джерел, головно, з архівів духовних консисторій Слобожанщини і монастирів – Сумського Успенського, Путивльського, Бєлгородського, Миколаївського, курських Знаменського, Троїцького та Корінного Рождественського (Різдвяного), Глинської й Софроніївської пустиней. Написав і опублікував значну кількість біографічних та краєзнавчих розвідок. Серед них: "Новые исследования о времени и личности Константинопольского патриарха Фотия" ("Православное обозрение", 1868, кн. 5–8); "Антон Антонович Дегуров" ("Вестник Европы", 1876, № 3); "Молдавский митрополит Антоний Черновский на русских епископских кафедрах (в Чернигове 1740–1741 гг. и Белгороде 1742–1748 гг.)" ("Древняя и новая Россия", 1880, № 9); "Монастырские записки о презентах архиереям" ("Мир", 1881, № 1); "Церковные отлучения в Белгородской епархии в XVIII веке" (Х., 1881); "Отставные военные на монашеских порциях в монастырях" (М., 1881); "О борьбе духовенства в Слободской Украйне против вечерниц" ("Мир", 1882, № 1); "Мандрованные дьяки в Слободской Украйне" ("Харьковский календарь на 1886 г." Х., 1885); "Исторические разыскания в южнорусских архивах", вип. 1–3 (М., 1884–86); "О брачных разводах по архивным документам Харьковской и Курской консисторий" (М., 1887); "Духоборцы в Слободской Украйне" (Х., 1890); "О борьбе духовных властей в бывшей епархии Белгородской с суевериями" ("Киевская старина", 1890, № 1); "Вотчинный быт монастырей Курского Знаменского и Белгородского Николаевского" (Х., 1892); "Об участии харьковского общества в открытии Харьковского университета" ("Записки Императорского Харьковского университета", 1893, кн. 1); "К истории низших духовных и общественных школ в Белгородской епархии в XVIII веке" (Х., 1894); "Феоктист Мочульский, архиепископ Белгородский (1787 –1799 г.) и Курский (1799–1818 г.)" (Х., 1896); "Кафедра богословия в Харьковском университете (1819–1896 г.)" (Х., 1896); "Въезд белгородских архиереев в епархию и езда их по епархии" (Х., 1898); "Иосаф Горленко, епископ Белгородский и Обоянский (с 2 июня 1748 г. по 10 декабря 1754 г.)" (Х., 1900); "Белгородские архиереи и среда их архипастырской деятельности" (Х., 1902); "Сведения о некоторых архивах духовного ведомства в губерниях Курской и Харьковской" (Х., 1902); "Землевладение и торговые промыслы духовенства Белгородской епархии в XVIII в." (Х., 1905); "Первый научный труд профессора Н.Ф. Сумцова" (Х., 1908).

Читав доброчинні лекції на користь народних шкіл і на підтримку пд. слов'ян, підпалих під владу Османської імперії. 1908 Товариство взаємодопомоги студентів у Харкові літографувало витяги з його досліджень історії церкви.

Нагороджений кількома орденами, у т. ч. св. рівноапостольного кн. Володимира та св. Анни третіх ступенів, св. Станіслава 2-го ст.

П. у м. Харків.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Замечательные иностранные сочинения по истории славянства и его церковной жизни. "Православное обозрение", 1869, кн. 5
  2. Евгений Булгарис, архиепископ Славенский и Херсонский. "Древняя и новая Россия", 1876, № 3
  3. Архив Курского Знаменского монастыря. Там само, 1878, № 12
  4. К вопросу о крепостном владении приходских церквей. "Чтения в Обществе любителей духовного просвещения", 1879, № 5
  5. Любопытный документ о Мазепе [Х., 1881]
  6. Из путевых воспоминаний [М., 1882]
  7. Харьковский коллегиум как просветительный центр Слободской Украйны до учреждения в Харькове университета. М., 1886
  8. Протестантство и протестанты в России до эпохи преобразований. Историческое исследование Дм. Цветаева. Москва, 1890. "Журнал Министерства народного просвещения", 1892, № 3
  9. Г.С. Сковорода как богослов. "Вопросы философии и психологии", 1895, № 3
  10. Церковная история: Лекции, читанные в Императорском Харьковском университете, ч. 1–3. Х., 1902
  11. Записки по истории церкви. Х., 1908
  12. Краткое извлечение из истории русской церкви. Х., 1908
  13. Вероисповедное положение армян в России до времени Екатерины II (включительно). М., 1909
  14. Лебедев [автобиография и список трудов]. В кн.: Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования. Х., 2007.
Література:
  1. Сумцов Н.Ф. Из слободско-украинской церковной истории. "Харьковские губернские ведомости", 1880, 1 марта
  2. Халанский М.Г. Опыт истории историко-филологического факультета Императорского Харьковского университета. Х., 1883
  3. Цветаев Д.В. Ответ критику. "Журнал Министерства народного просвещения", 1893, № 3
  4. Местные известия. "Харьковские губернские ведомости", 1894, 8 мая
  5. Чествование проф. А.С. Лебедева. Там само, 1901, 21 октября
  6. Проф. А.С. Лебедев (к чествованию его как декана историко-филологического факультета): 1891–1901 г. Х., 1901
  7. Сумцов Н.Ф. 25-летие Харьковского историко-филологического общества. Х., 1904
  8. Профессор А.С. Лебедев: К 50-летнему юбилею. "Харьковские губернские ведомости", 1906, 19 сентября
  9. Сумцов Н.Ф. А.С. Лебедев. "Южный край", 1906, 17 октября
  10. Чествование проф. А.С. Лебедева. Там само, 7 ноября
  11. Сумцов Н.Ф. Памяти проф. А.С. Лебедева. Там само, 1910, 28 января
  12. Вязигин А.С. Памяти А.С. Лебедева. "Харьковские губернские ведомости", 1910, 5 февраля
  13. Грисюк А. Профессор А.С. Лебедев (некролог). "Труды Киевской духовной академии", 1910, № 1
  14. Филевский И. Памяти проф. А.С. Лебедева. "Церковный вестник", 1910, № 7
  15. Памяти проф. А.С. Лебедева. "Записки Императорского Харьковского университета", 1910, кн 2
  16. Бузескул В.П. А.С. Лебедев (некролог). "Журнал Министерства народного просвещения", 1910, ч. 26
  17. Його ж. Исторические этюды. СПб., 1911
  18. Багалей Д.И. Очерки из русской истории, т. 2. Х., 1913
  19. Лаптева Л.П. Лебедев. В кн.: Славяноведение в дореволюционной России. М., 1979
  20. Тодийчук О.В. Украина XVI – XVIII вв. в трудах Общества истории и древностей российских. К., 1989
  21. Кунденко Л.В. Историк церкви профессор Харьковского университета Амфиан Степанович Лебедев. В кн.: Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Х., 2000
  22. Кунденко Л.В., Посохов С.І. Професор Харківського університету А.С. Лебедєв: сторінки біографії та наукової творчості. "Віра і розум", 2000, № 1.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АРХЕОЛОГІЧНІ З'ЇЗДИ
  • БУЗЕСКУЛ ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ЧТЕНИЯ В ОБЩЕСТВЕ ИСТОРИИ И ДРЕВНОСТЕЙ РОССИЙСКИХ ПРИ МОСКОВСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО ПРИ ХАРКІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
  • ХАРКІВ
  • ХАРКІВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.КАРАЗІНА
  • КРИЖАНИЧ ЮРІЙ
  • КИЇВ
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • ЛАВРОВСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • МОСКВА
  • НАРОДНІ ШКОЛИ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУССКАЯ СТАРИНА
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СКОВОРОДА ГРИГОРІЙ САВИЧ
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • СТАМБУЛ
  • СУМЦОВ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ
  • ТОВАРИСТВА ГРАМОТНОСТІ
  • ЖУРНАЛ МИНИСТЕРСТВА НАРОДНОГО ПРОСВЕЩЕНИЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)