ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЕБЕДИНЦЕВ ПЕТРО ГАВРИЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ЛЕБЕДИНЦЕВ Петро Гаврилович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lebedintsev_P_G (останній перегляд: 17.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕБЕДИНЦЕВ ПЕТРО ГАВРИЛОВИЧ

ЛЕБЕДИНЦЕВ Петро Гаврилович (02.01.1820(21.12.1819)–15 (03).12.1896) – учений, педагог, журналіст, реліг. та освіт. діяч, почесний член Імператорського Моск. археол. т-ва, Київської духовної академії, Ун-ту св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), член-засн. Історичного товариства Нестора-літописця, дійсний член Тимчасової комісії для розбору давніх актів при київ. військовому, волин. і подільському генерал-губернаторові (див. Київська археографічна комісія), Імператорського правосл. Палестинського т-ва, Одеського товариства історії та старожитностей, член Київ. духовної консисторії (з 1863). Брат Ф.Лебединцева. Н. в с. Зелена Діброва Звенигородського пов. Київ. губ. (нині село Городищенського р-ну Черкас. обл.) в родині священика с. Яблунівка Богуславського пов. Київ. губ. (нині село Корсунь-Шевченківського р-ну Черкас. обл.) Г.Лебединця (Лебединцева; див. Лебединцеви). Навч. в зеленодібровській церковно-парафіяльній школі (див. Парафіяльні школи), духовному уч-щі м. Богуслав і Київ. духовній семінарії, звідти як найкращий вихованець вступив до Київ. духовної академії, закінчив її 1843 за 1-м розрядом і восени того ж року був призначений учителем "словесності та з'єднаних із нею предметів" Орловської духовної семінарії (у м. Орел; нині місто в РФ). Після затвердження у званні магістра богослов'я займав посаду професора, виконував обов'язки помічника інспектора та секретаря семінарського правління. Навесні 1845 повернувся до Києва, на кафедру логіки та психології Київ. духовної семінарії. Додатково 1847 викладав у цьому закладі нім. мову, від 1847 до 1850 був економом семінарії, з 1850 викладав франц. мову.

2 березня (18 лютого) 1851 рукоположений на священика Спасо-Преображенського храму в Білій Церкві й разом із тим 12 квітня (31 березня) став законовчителем Білоцерківської г-зії. Входив до складу створеної київ. військовим та київ., подільським і волин. генерал-губернатором кн. І.Васильчиковим комісії з угамування учасників Київської козаччини 1855. Фіксував істор. перекази вірян, їхні спомини. Як благочинний місц. церков 1859 розгорнув упровадження початкової освіти для дітей. За сприяння В.Науменка, митрополита Київ. і Галицького Ісидора (Нікольського) та власника маєтку графа В.В.Браницького (див. Браницькі) відкрив 4 школи (серед них у парку "Олександрія"), що слугували за приклад для організації подібних закладів у Київ. губ. і в цілому по Правобережній Україні.

Під псевдонімом "Южнорусс" випустив "Несколько слов из Юго-Западной Руси" (К., 1859). Напевне, саме він склав і брошуру "Голос из Юго-Западной Руси" (К., 1860; без зазначення авторства) про потребу в букварях і книжках для нар. вжитку. Брав активну участь у ж. "Руководство для сельских пастырей", вмістив там "Дополнительные сведения к сказанию о мученической кончине млиевского ктитора Даниила Кушнира", "О способах содержания православного духовенства в Киевской губернии", "Вопросы иерейской совести", "Обеты трезвости", "Названия: пастырь, священник, поп", "Христианская гостиница" тощо.

14 (2) червня 1860 переведений священиком до київ. Подільського Свято-Успенського собору, а також законовчителем до 2-ї Київ. г-зії (на цій посаді залишався до 1868). Невдовзі став наглядачем київ. церковно-парафіяльних шкіл, благочинним подільських церков Києва. 18(6) травня 1861 домігся дозволу властей на зупинку в Києві процесії з домовиною Т.Шевченка, з яким особисто був знайомий змалку. Наступного дня в церкві Різдва Христова відправив по небіжчикові заупокійну літію. 11 липня (29 червня) зведений у сан протоієрея. Того самого року став одним із фундаторів і з 13 (1) січня 1862 – редактором газ. "Киевские епархиальные ведомости" (керував цим часописом до 1874, а потім – від 1886 до смерті). 2 жовтня (21 вересня) 1862 перейшов настоятелем до Києво-Печерської Спасо-Преображенської церкви (див. Спаса на Берестові церква), 12 квітня (31 березня) 1864 – до Свято-Миколаївської церкви при будинку генерал-губернатора, 30 (18) липня 1868 – до Києво-Софійського кафедрального собору (див. Софійський собор) кафедральним протопопом.

Зажив великої слави проповідями, у т. ч. надрукованими: "Слово в неделю 3-ю по Пятидесятнице" (1861), "Слово при первом священнослужении в Киево-Печерской Преображенской церкви, в древности известной под именем Спаса на Берестове" (1862), "Слово в день Рождества Пресвятой Богородицы" (1863), "Слово в день св. архистратига Михаила", "Слово при богослужении в день торжественного акта киевских гимназий", "Слово при первом священнослужении в домовой генерал-губернаторской церкви" (1864), "Слово при первом священнослужении в Киево-Софийском кафедральном соборе" (1868), "Слово в день преставления св. Кирилла – просветителя славян 14 февраля 1869 г.", "Речь над гробом б. киевского, подольского и волынского генерал-губернатора, генерал-адъютанта Александра Павловича Безака" (1869) та ін.

Коли 1863 до київ. Кловського палацу, відбудованого за його участю та на кошти, переважно ним зібрані, перейшло уч-ще дівчат духовного звання, Л. був там гол. розпорядником (у 1880-х рр. улаштував іще й другий такий заклад, яким теж опікувався – до літа 1893). Через київ., подільського і волин. генерал-губернатора О.Безака та свого молодшого брата Данила – високого петерб. урядовця – ініціював скасування в Російській імперії становості (див. Стани) духовенства. 1874 обраний товаришем (заст.) голови церковно-археол. т-ва при Київ. духовній академії, на 3-му Всерос. археол. з'їзді в Києві (див. Археологічні з'їзди) головував у відділі церковних старожитностей. Друкувався у збірниках "Труды Киевской духовной академии", "Труды Московского археологического общества", "Труды 3-го археологического съезда".

Написав кілька монографічних досліджень (зокрема: 1879 – "Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–1853 г.", 1884 – "Киево-Михайловский Златоверхий монастырь в его прошедшем и настоящем состоянии", 1886 – "Киево-Печерская лавра в ее прошедшем и нынешнем состоянии", 1890 – "Св. София Киевская, ныне Киево-Софийский кафедральный собор"). Надав значну допомогу у виданні час. "Киевская старина", виступив там із більш як 30 статтями та повідомленнями (серед них: "Почему Десятинная в Киеве церковь известна в народе под именем Десятинного Николая?", "Рассказы старых людей о старых временах", "Открытие древних мозаик в главном куполе Киево-Софийского собора", "Материалы для истории возникновения и распространения штунды в России", "Баптизм или штунда в Киевской губернии", "София – премудрость Божия в иконографии севера и юга России", "Где жили первые киевские митрополиты: в Переяславе или в Киеве?", "К вопросу о начале Киевской академии", "Когда и где совершилось крещение киевлян при св. Владимире?", "В каком виде могут быть изображены св. равноапостольный князь Владимир и св. княгиня Ольга, и имеем ли мы их подлинные изображения?", "О начале христианства в Киеве до торжественного принятия христианской веры при св. Владимире", "Святой Владимир, благоверный и равноапостольный князь киевский", "Церковь св. Василия", "Спас на Берестове", "Остатки церквей на развалинах древнего Корсуня или Херсонеса, их открытие и значение", "По поводу 900-летия Черниговской архиерейской кафедры", "Михаил, митрополит Киевский XII века", "Тарас Григорьевич Шевченко: Некоторые дополнения и поправки к его биографии").

Як краєзнавець особливу увагу приділяв минулому Києва, склав нотатки "Население Киева в прошлом столетии", "Какая местность в древности называлась Ольговой могилой?", "Где находился киевский дом Саввы Туптала сотника?", "Еще одна из древнейших церквей в Киеве", "Исторические заметки о Киеве", "О Копыреве конце г. Киева", "О местоположении древних киевских церквей", "О планах г. Києва в XVIII веке" та ін. Популяризував знімки зі старовинних гравюр і портретів. Був гласним міської думи, ініціатором перейменування Бессарабської площі в Києві на площу Богдана Хмельницького, а також вулиць неподалік від неї: Тарасівська, Паньківська й Микільсько-Ботанічна – на честь Т.Шевченка, П.Куліша, М.Костомарова. 1870 увійшов до к-ту зі спорудження київського пам'ятника Б.Хмельницькому, 1881 вийшов із цієї інституції, зазнавши доносів з боку М.Юзефовича. Очолював термінові роботи з виявлення та розчищення стінопису 12 ст. у Кирилівській церкві.

Обнародував чимало унікальних документів (серед них – знайдений у відомчому архіві Гол. інженерного управління план Києва 1695), оприлюднив спогади "Посмертный рассказ о. Антония Ковальского (К истории крестьянских волнений в Киевской губернии, 1855 г.)", листування свого старшого брата Арсенія: "Письма протоиерея Лебединцева, б. благочинного церквей южного берега Крыма, к преосвященному Иннокентию, архиепископу Херсонскому и Таврическому, с донесениями о ходе военных действий и состоянии церквей и духовенства во время 11-месячной осады Севастополя" (ці унікальні звіти містять багато відомостей з історії Кримської війни 1853–1856, головно Севастопольської оборони 1854–1855).

Нагороджений орденом св. Анни 1-го ст. 1888 від імп. Олександра III одержав митру.

П. у м. Київ. Похований на Щекавицькому кладовищі.

Найцінніші раритети з власної б-ки заповів Київ. духовній академії. "Киевская старина" 1898 репрезентувала підготовлену ним епістолярію "Письма Ф.Г.Лебединцева к брату в Киев (1865–1867)", а надалі його племінник І.Гордієвський за успадкованими чернетками завершив працю "Святитель Феодосий Углицкий, архиепископ Черниговский" ("Киевская старина", 1903, № 9). Побачила світ і серія матеріалів І.Гордієвського, оперта на виїмки з архіву Л.: "Записки протоиерея Петра Гавриловича Лебединцева о "козащине" 1855 г." ("Киевская старина", 1900, № 7–8), "Письма митрополита Киевского Арсения к протоиерею Петру Гавриловичу Лебединцеву" ("Киевская старина", 1900, № 10), "К биографии Андрея Николаевича Муравьева и письма его к протоиерею Петру Гавриловичу Лебединцеву" ("Киевская старина", 1901, № 10), "Письма професcора Университета св. Владимира протоиерея Назария Антоновича Фаворова к протоиерею Петру Гавриловичу Лебединцеву" ("Киевская старина", 1901, № 11), "Письма графини Антонины Дмитриевны Блудовой к протоиерею Петру Гавриловичу Лебединцеву" ("Киевская старина", 1902, № 1), "Письма Н.В.Закревского к протоиерею П.Г.Лебединцеву" ("Киевская старина", 1902, № 7/8), "Из переписки протоиерея Петра Гавриловича Лебединцева с митрополитом киевским Платоном" ("Киевская старина", 1902, № 10). Пізніше поширено анонімну публікацію "Два письма к Н.И.Костомарову" ("Киевская старина", 1903, № 5) з кореспонденціями О.Лазаревського й Л., а також впорядковану В.Науменком добірку "Переписка М.А.Максимовича с П.Г.Лебединцевым" ("Киевская старина", 1904, № 9).

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Науменко В.П. Петр Гаврилович Лебединцев (некролог). "Киевская старина", 1897, № 2
  2. Гордиевский И. Памяти кафедрального протоиерея П.Г. Лебединцева. "Киевские епархиальные ведомости", 1897, № 5– 7, 9, 11
  3. Титов Ф.И. Киево-Софийский кафедральный протоиерей Петр Гаврилович Лебединцев. К., 1897
  4. Загоровский А. Несколько данных и соображений по поводу писем митрополита Арсения к протоиерею П.Г. Лебединцеву. "Киевская старина", 1901, № 4
  5. Левицький О. Історія будови пам'ятника Б.Хмельницькому у Київі. "ЛНВ", 1913, № 6
  6. Спогади про Тараса Шевченка. К., 1982
  7. Листи до Тараса Шевченка. К., 1993
  8. Проценко Л.А. Київський некрополь. К., 1994
  9. Корпанюк М.П. Лебединцев Петро Григорович. В кн.: УЛЕ, т. 3. К., 1995
  10. Денисенко В.А. Брати Лебединцеви. "Пам'ять століть", 1999, № 5
  11. Степаненко В.М., Степаненко Г.В. Освітня діяльність Києво-Софійського кафедрального протоієрея Петра Гавриловича Лебединцева (друга половина XIX ст.). В кн.: Сарбеївські читання. К., 2003
  12. Палієнко М.Г. "Киевская старина" у громадському та науковому житті України (кінець XIX – початок XX ст.). К., 2005
  13. Степаненко А.В. "Киевский почин" о. Петра Лебединцева: Попытка микроисторического анализа. В кн.: Проблеми історії України XIX – початку XX ст., выд. 15. К., 2008.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АРХЕОЛОГІЧНІ З'ЇЗДИ
  • БЕЗАК ОЛЕКСАНДР ПАВЛОВИЧ
  • БІЛА ЦЕРКВА
  • БОГУСЛАВ
  • БРАНИЦЬКІ
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО НЕСТОРА-ЛІТОПИСЦЯ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КИЕВСКИЕ ЕПАРХИАЛЬНЫЕ ВЕДОМОСТИ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ
  • КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ 1819–1919
  • КИЇВСЬКА КОЗАЧЧИНА 1855
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • КИРИЛІВСЬКА ЦЕРКВА В КИЄВІ. СВЯТО-КИРИЛІВСЬКИЙ ХРАМ ПРИ ПАВЛІВСЬКІЙ ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНІЙ ЛІКАРНІ М. КИЇВ.
  • ЛАЗАРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МАТВІЙОВИЧ
  • ЛЕБЕДИНЦЕВ ФЕОФАН (ТЕОФАН) ГАВРИЛОВИЧ
  • ЛЕБЕДИНЦЕВИ
  • НАУМЕНКО ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ
  • ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • ОЛЕКСАНДР ІІІ
  • ОЛЕКСАНДРІЯ
  • ПАРАФІЯЛЬНІ ШКОЛИ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • ПРОТОІЄРЕЙ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ОБОРОНА 1854–1855
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СОФІЙСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ
  • СПАСА НА БЕРЕСТОВІ ЦЕРКВА
  • СТАНИ, УСТАЛЕНІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ В СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТА РАННЬОМОДЕРНИХ СУСП-ВАХ
  • ТРУДЫ КИЕВСКОЙ ДУХОВНОЙ АКАДЕМИИ, НАУК. ЦЕРКОВНО-ІСТОР. ЧАСОПИС
  • ВАСИЛЬЧИКОВ ІЛАРІОН ІЛАРІОНОВИЧ
  • ЮЗЕФОВИЧ МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АРХЕОЛОГІЧНІ З'ЇЗДИ
  • КИЕВСКИЕ ЕПАРХИАЛЬНЫЕ ВЕДОМОСТИ
  • ЛЕБЕДИНЦЕВ ФЕОФАН (ТЕОФАН) ГАВРИЛОВИЧ
  • ЛЕБЕДИНЦЕВИ
  • МИКОЛИ МОКРОГО ІКОНА
  • ЗАКРЕВСЬКИЙ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)