ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЕПЕШИНСЬКА ОЛЬГА ВАСИЛІВНА

  Бібліографічне посилання: Ясь О.В. ЛЕПЕШИНСЬКА Ольга Василівна [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lepeshinska_O_V (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕПЕШИНСЬКА ОЛЬГА ВАСИЛІВНА

ЛЕПЕШИНСЬКА Ольга Василівна (28(15).09.1916–20.12.2008) – балерина, педагог. Нар. артистка СРСР (1951). Н. в м. Київ у сім'ї інженера шляхів сполучень зі старого дворянського роду. Онука В.Лепешинського (був активним учасником "Народної волі") . З дитинства любила танцювати. 1933 закінчила Моск. хореографічне уч-ще (педагог О.Чекригін) й стала артисткою балетної трупи Большого театру СРСР. У роки окупації вермахтом зх. регіонів СРСР (див. Друга світова війна) виступала з концертами в діючих частинах Червоної армії (див. Радянська армія).

1959 знімалась у телебалеті "Граф Нулін" (на музику Б.Асаф'єва). Танцювала разом з Г.Улановою та ін. відомими артистами.

Не раз гастролювала в Україні. Танцювала в Київ. театрі опери та балету.

У різні роки працювала: заст. голови К-ту рад. жінок, заст. голови Правління Центр. будинку працівників мист-в (ЦБПМ).

1962 закінчила кар'єру танцівниці.

Партії: Ліза ("Марна пересторога" І.Гертеля, 1933), Аврора ("Спляча красуня" П.Чайковського, 1936), Кітрі ("Дон Кіхот" Л.Мінкуса, 1940), Оксана ("Тарас Бульба" В.Соловйова-Сєдого, 1941), Попелюшка ("Попелюшка" С.Прокоф'єва, 1945), Жанна ("Полум'я Парижа" Б.Асаф'єва, 1947); Мірандоліна ("Господиня готелю" В.Вайнонена, 1949); Тао Хоа ("Червоний мак" Р.Гліера, 1950) та багато ін. (загалом кілька десятків).

Від 1963 – на викладацькій роботі. Як педагог-консультант тривалий час працювала в Італії, Німеччині, Норвегії, Угорщині, Швеції, Єгипті, Мальті та ін. країнах. Від 1991 – голова Рос. хореографічної асоціації, з 1996 – голова (з 2003 – почесний голова) ЦБПМ. Від 1997 – професор Рос. академії театрального мист-ва.

Лауреат Держ. премій СРСР (1941, 1946, 1947, 1950).

Нагороджена орденом "Знак пошани", двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Леніна, орденом Жовтневої революції та ін. орденами й медалями, у т. ч. закордонними.

П. у м. Москва, похована на Введенському кладовищі.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Гарин Ф. Ольга Лепешинская. В кн.: Молодые мастера искусства. М.–Л., 1938
  2. Ольга Васильевна Лепешинская. М., 1953
  3. Леонидова Е. Энергия радости. "Театр", 1991, № 9
  4. Ольга Лепешинская, знакомая и не очень. "Театральная жизнь", 1992, № 19–20
  5. Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997
  6. Интервью с Ольгой Лепешинской. "Неделя", 1998, № 4
  7. Сталин называл ее "Стрекозой" (Беседа с О.В. Лепешинской). "Трибуна", 2002, 29 мая
  8. Web: Государственный академический большой театр России (http://www.bolshoi.ru/ru /theatre/people/detail.php?act26=info&id26=844).

Посилання:
  • ЧАЙКОВСЬКИЙ ПЕТРО ІЛЛІЧ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ГЛІЕР РЕЙНГОЛЬД МОРІЦОВИЧ
  • КИЇВ
  • МОСКВА
  • НАРОДНА ВОЛЯ
  • ПРОКОФ'ЄВ СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • ВЕРМАХТ

  • Пов'язані терміни:
  • ОЛЕША ЮРІЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)