ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЕПКИЙ БОГДАН СИЛЬВЕСТРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. ЛЕПКИЙ Богдан Сильвестрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lepkiy_B_S (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕПКИЙ БОГДАН СИЛЬВЕСТРОВИЧ

ЛЕПКИЙ Богдан Сильвестрович (псевдоніми і криптонім – Нестор, Л.Богдан, Б.Л. та ін.; 04.11.1872–21.07.1941) – поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, художник, педагог. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний д-р Українського вільного університету та "Просвіти" (див. Просвіта). Професор (1932). Брат Л.Лепкого. Н. на х. Кривеньке біля с. Крегулець (нині с. Крогулець Гусятинського р-ну Терноп. обл.) в сім'ї о. Сильвестра та Домни (в дівоцтві Глібовицької). Освіту здобував у Бережанах (з 1878 – у нар. школі з польс. мовою навчання, від 1883 – у г-зії з польс. мовою навчання), у Відні (з 1891 – спочатку в Академії мист-в, а потім – в ун-ті, студіював мовознавство й історію літератури; продовжував опановувати малювання) та у Львові (з 1892 – в ун-ті). Почав друкуватися 1895. Цього ж року став працювати учителем укр., нім. й польс. мов і літератур у г-зії в Бережанах. Займався громад. працею: започатковував читальні "Просвіт" й б-ки. Співав у хорі "Боян", грав у драм. гуртку. 1897 з дозволу Папи Римського одружився з донькою свого дядька по батькові – Олександрою, яку здавна кохав. Від 1899 (і до 1914) викладав укр. мову та літературу в Краківському університеті. Водночас працював у 3-й г-зії і в г-зії св. Яцека в Кракові. Співробітничав з літ. об'єднанням "Молода Польща" і час. "Swiat slowjanski", в останньому вів рубрики "Руська хроніка" й "Огляд руської преси". Переклав польс. мовою "Слово о полку Ігоревім" (Краків, 1905). Допомагав т-ву "Рідна школа", уклав читанку для нар. шкіл. 1912 вступив до партії "Християнсько-суспільний союз" у Львові. Був одним з організаторів у Кракові вечора до 100-річчя від дня народження Т.Шевченка. З початком Першої світової війни евакуювався до м. Яремне, потім переїхав до м. Рудава, згодом – до Відня. Працював у час. "Вістник Союзу визволення України" і в Культурній раді. Восени 1915 був мобілізований до армії й направлений до Німеччини для ведення там у таборах укр. військовополонених рос. армії пед. і культурно-освіт. роботи. Спочатку працював у таборі біля м. Бадей, потім (з лютого 1916) – у таборі біля м. Весляр. 1919 був співробітником Укр. військово-санітарної місії. Після ліквідації таборів замешкав у м. Берлін. Очолював Укр. допомоговий к-т і К-т опіки над утікачами. Займав посаду викладача укр. літератури на курсах українознавства при посольстві УНР у Берліні. 1921–28 співробітничав з вид-вом "Українське слово". 1925 переїхав до Кракова. Досліджував історію козац. України. Створив цикл істор. повістей, об'єднаних назвою "Мазепа" (1926–29; твір є оповіддю про визвол. боротьбу укр. народу в 2-й пол. 17 – на поч. 18 ст., про трагедію Батурина й про Полтавську битву 1709, а також про тогочасних істор. діячів, перш за все гетьмана І.Мазепу) . Від 1926 – викладач, з 1932 – професор укр. літератури в ун-ті. З нагоди 60-річного ювілею Л. в Кракові було організовано виставку його худож. робіт. 1938 був обраний сенатором Сейму, де представляв українців Галичини. Малював картини й ікони. Від 1939 працював для "Українського видавництва" , писав укр. і польс. мовами, розвивав західноукр. писемно-літ. практику шляхом синтезу книжних і уснорозмовних лексичних одиниць. Після окупації Польщі (див. Друга світова війна) втратив постійну роботу, бідував, займався літ. працею.

Автор численних збірок поезій і оповідань, публіцистично-філос. та істор. повістей, спогадів ("Три портрети", 1937; "Казка мойого життя", 1936–41), книжок для дітей, літературо- та мистецтвознавчих праць, перекладів на укр. і польс. мову. За обсягом опублікованого вважається одним з найбільш плідних письменників. На тексти Л. писали музику М.Гайворонський, Ф.Колесса та ін. Найвідоміша з пісень Л. – "Журавлі" ("Чуєш, брате мій...") з музикою брата Л. – Лева. Ілюстратор власних видань і книжок ін. авторів. Його твори перекладені польс., рос., нім., англ., чеською, угор., сербською та ін. мовами.

П. у м. Краків. Похований там само на Раковецькому цвинтарі. 1972 на могилі встановлено барельєф (скульп. Г.Пецух).

21 квітня 1991 в с. Крогулець відкрито перший в Україні музей Б.Лепкого. У січні 1992 ж. "Тернопіль" (нині – "Літературний Тернопіль") заснував літературно-мистецьку премію ім. братів Богдана та Левка Лепких. 27 серпня 1995 у Бережанах відкрито музей Б.Лепкого (в одному з його залів експонуються 56 картин з малярського спадку Л.). Пам'ятники Л. відкриті у с. Жуків Бережанського р-ну (20 липня 1991, скульп. О.Маляр, архіт. Р.Білик), с. Крогулець (20 жовтня 1992, скульп. В.Садовник), в м. Бережани (19 жовтня 1997, скульп. І.Сонсядло, архіт. А.Пилипець).

Збереглися портрети Л., створені художниками М.Бойчуком (1909) та П.Обалем.

Більша частина архіву Л. зберігається нині в НТШ у Нью-Йорку.

Бібліогр.: Пеленський Є.Ю. Богдан Лепкий. 1872–1941: Творчий шлях, бібліографія творів. Краків–Львів, 1943; Білик Н. (Лиса). Богдан Лепкий в духовній історії України. "Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Історія, 1999, № 8.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Про життя і творчість Тараса Шевченка. Аделаїда, 1989
  2. Вибране. Львів, 1990
  3. Казки. К., 1991
  4. Твори, т. 1–2. К., 1991 (2-ге вид. – К., 1997)
  5. [Листи]. В кн.: У півстолітніх змаганнях: Вибрані листи до Кирила Студинського (1891–1941). К., 1993
  6. Казка мойого життя. Івано-Франківськ, 1998
  7. Три портрети. Львів, 1998
  8. Журавлі повертаються..: З епістолярної спадщини Богдана Лепкого [1895–1932 рр.]. Львів, 2001.
Література:
  1. Лев В. Богдан Лепкий і його творчість. Нью-Йорк та ін. (ЗНТШ, Т. CXCIII), 1976
  2. Богдан Лепкий – письменник, учений, митець: Матеріали наукової конференції. Івано-Франківськ, 1992
  3. Середяк А. Діячі "Просвіти". В кн.: Нарис історії "Просвіти". Львів–Краків–Париж, 1993
  4. Ільницький М. "Найпопулярніша постать на галицькому грунті..." В кн.: Українське слово, т. 1. К., 1994
  5. Качкан В. В ключі української ментальності (Б.Лепкий). В кн.: Качкан В. Українське народознавство в іменах, кн. 1. К., 1994
  6. Заячківська Н.М. Культурна діяльність Б.Лепкого у контексті україно-польських зв'язків. В кн.: Діалог культур: Україна у світовому контексті: Міжвузівський збірник наукових праць. Львів, 1996
  7. Кучинський М. Краківський амбасадор України. В кн.: Історичний календар'97. К., 1996
  8. Погребенник Ф. "Чуєш, брате мій...": Пісні братів Лепких. Тернопіль, 1996
  9. Повернення Україні Богдана Лепкого. Чикаго, 1996
  10. Нахлік О. Сповідь і роздуми (філософія Б.Лепкого-поета). "Слово і час", 1997, № 11/12
  11. Лиса Н. Науковий доробок Б.Лепкого як феномен доби українського національно-культурного відродження кінця ХIХ – початку ХХ ст. В кн.: Діячі науки і мистецтва рідного краю у розвитку української національної культури: Збірник матеріалів і тез наукової конференції. Рівне, 1998
  12. Погребенник В. Україна в поетичній творчості Богдана Лепкого. "Визвольний шлях", 1998, № 10
  13. Полєк В. Твори Б.Лепкого в чужоземній критиці та перекладах. "Просфонема" (Львів), 1998, № 5
  14. Шумило Н. Богдан Лепкий: на перехресті традиційного і нового. "Слово і час", 1998, № 9/10
  15. Білик-Лиса Н.І. Богдан Лепкий у духовному відродженні українського народу. Тернопіль, 1999
  16. Качкан В. Духовна Говерла Б.Лепкого. В кн.: Качкан В. Хай святиться ім'я твоє: Історія української літератури і культури в персоналіях (ХIХ – I половина ХХ ст.). Івано-Франківськ, 2000
  17. Коритко Р. Від передгроззя до громовиці. Львів, 2000
  18. Кубійович В. Мемуари. Роздуми. Вибрані листи, т. 2. Париж–Львів, 2000
  19. Погребенник Ф. Берлінські видання творів Івана Котляревського, споряджені Богданом Лепким. "Слово і час", 2000, № 10
  20. Царик О. Богдан Лепкий і Владислав Оркан: дружба митців і творчий діалог. Тернопіль, 2000
  21. Мишанич О. Давнє українське письменство в науковій та художній спадщині Богдана Лепкого. В кн.: Щасливий у праці: Збірник праць і матеріалів на пошану Ф.Погребенника. К., 2000
  22. Федорук О. Богдан Лепкий і поступ національно-мистецької школи. Там само
  23. Білик Н. Богдан Лепкий: життя і діяльність. Тернопіль, 2001
  24. Горак Р. Трагедія Богдана Лепкого. Івано-Франківськ, 2002
  25. Лепкіяна Уляни Скальської. Івано-Франківськ, 2002
  26. Бурківська Л. Лексика історичної прози Богдана Лепкого в контексті загальнолітературної та стилістичної норми: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філологічних наук. К., 2003
  27. Головин Б.П. Нації незгасний смолоскип: Статті, інтерв'ю, спогади. Тернопіль, 2003
  28. Білик Н. Постать Богдана Лепкого у контексті українсько-польських взаємин. В кн.: Українська історична біографістика: забуте і невідоме, ч. 1. Тернополь, 2005
  29. Головчанська О. Богдан Лепкий і українське мистецьке середовище Кракова 30-х років ХХ століття: Гурток "Зарево". В кн.: Мистецтвознавство України, зб. 6–7. К., 2006
  30. Гавдида Н. Незвичайна сполука пера і пензля (до 135-річчя від дня народження Богдана Лепкого). В кн.: Українознавство: Календар-щорічник. 2007. К., 2006
  31. Лавренюк В. Богдан Лепкий в духовній історії України. "Море", 2007, № 1 (10)
  32. Франкіана Богдана Лепкого. Іван Франко та родини Лепких, Глібовицьких. Івано-Франківськ, 2007
  33. Білик Н. Богдан Лепкий – співробітник "Шляху" (Німеччина). В кн.: Українська історична біографістика
  34. Забуте і невідоме, ч. 2. Тернопіль, 2008
  35. Шевченкіана Богдана Лепкого: Ювілейний науковий збірник, кн. 2. Івано-Франківськ, 2008
  36. Леся Петлюра. Народе мій, улюблений... К., 2009
  37. Богдан Лепкий. Web: Тернопільська обласна бібліотека (http://www.yl.edu.te.u

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БАТУРИН
  • БЕРЕЖАНИ
  • БОЙЧУК МИХАЙЛО ЛЬВОВИЧ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ГАЙВОРОНСЬКИЙ МИХАЙЛО-ОРЕСТ
  • ГАЛИЧИНА
  • КОЛЕССА ФІЛАРЕТ МИХАЙЛОВИЧ
  • КРАКІВ
  • КРАКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ЛЕПКИЙ ЛЕВ СИЛЬВЕСТРОВИЧ
  • ЛЬВІВ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПРОСВІТА (1868–1939)
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО (КРАКІВ - ЛЬВІВ)
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ У ПРАЗІ (У МЮНХЕНІ)
  • ВІДЕНЬ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕРВОНА КАЛИНА, ВИДАВНИЦТВО
  • ДІЛО
  • ДЗВОНИ
  • ГАЙВОРОНСЬКИЙ МИХАЙЛО-ОРЕСТ
  • ГРИНЕВИЧЕВА КАТРЯ
  • ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СПРАВ
  • КАМЕНЯР
  • КОЗАК ЕДВАРД ТЕОДОРОВИЧ
  • КРАКІВ
  • КРАКІВСЬКІ ВІСТІ
  • КРАКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • КУБІЙОВИЧ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • КУЛИКІВ
  • КУЗЕЛЯ ЗЕНОН
  • ЛЕПКИЙ ЛЕВ СИЛЬВЕСТРОВИЧ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛІТОПИС “ЧЕРВОНОЇ КАЛИНИ”
  • ЛИТОВСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО
  • ЛУЦЬКИЙ ОСТАП МИХАЙЛОВИЧ
  • МАНЯВСЬКИЙ СКИТ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МОЛОДА МУЗА
  • НОВІ ШЛЯХИ - ЖУРНАЛ
  • ОРЕНШТАЙН ЯКІВ
  • ПАРАЩУК МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • РУСЬКА ТРІЙЦЯ
  • РЖЕПЕЦЬКИЙ БОРИС
  • СІМОВИЧ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
  • СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ, СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІНСТИТУТ ІМЕНІ В. ЛИПИНСЬКОГО
  • СТУДИНСЬКИЙ КИРИЛО ЙОСИПОВИЧ
  • СВОБОДА - ТИЖНЕВИК, ЛЬВІВ (1897-1938)
  • СВОБОДА - ГАЗЕТА, США
  • ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • ВІСНИК СОЮЗУ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ
  • ВИТВИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)