ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЕЩЕНКО ПЕТРО КОСТЯНТИНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. ЛЕЩЕНКО Петро Костянтинович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Leschenko_P_K (останній перегляд: 13.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕЩЕНКО ПЕТРО КОСТЯНТИНОВИЧ

ЛЕЩЕНКО Петро Костянтинович (псевд. – Мартинович; за деякими джерелами – за псевд. обрав прізвище свого батька; 03.07, за ін. даними, 14.06.1898 – 14, за ін. даними, 16.07.1954) – естрадний співак (ліричний баритон), виконавець нар. і характерних танців, гітарист, аранжувальник усіх пісень свого репертуару; член Румун. театрального т-ва "Сцена" (1920). Н. в с. Ісаєве (нині село Миколаїв. р-ну Одес. обл.). Народжений поза шлюбом, був вивезений матір'ю ще немовлям до Кишинева (нині столиця Молдови). З дитинства чув від неї укр. пісні, з 1906 сам співав у церк. хорі. До 1915 здо-був середню освіту. Систематичної муз. освіти не мав, вивчав муз. теорію в митрополичій капелі під кер-вом О.Березовського. У роки Першої світової війни пішов 1915 на фронт добровольцем; до листопада 1916 служив у 7-му Донському козац. полку. У березні 1917 закінчив Київ. піх. школу й отримав звання прапорщика. Воював на Румунському фронті в складі 55-го піх. Подільського полку 14-ї піх. д-зії. В серпні цього ж року був важко поранений і контужений, до січ-ня 1918 перебував у госпіталі м. Кишинів. Унаслідок захоплення Румунією Бессарабії опинився у вимушеній еміграції. Працював псаломщиком у церкві, співав у вокальному квартеті, виступав з танцювальними номерами в кафе і кінотеатрах (перед сеансами). Почав співати рос. і циганські романси в Кишиневі (1918–20) та Бухаресті (столиця Румунії; 1920–23). 1923–25 навч. в Паризькій балетній школі у В.Трефілової, колиш. балерини Маріїнського театру. Познайомившись там із рижанкою Женні (Зінаїдою) Закітт, 1926 одружився з нею. Разом вони 1926–28 гастролювали по Європі та країнах Бл. Сходу (Париж, Бейрут, Дамаск, Афіни, Салоніки, Стамбул). Зимою 1929/30 подружжя виїхало до Риги (Латвія), звідки й пішла всесвітня слава співака Лещенка (як танцівник він виступав під прізвищем Мартинович). Для нього писали шлягери в сучасних ритмах танго і фокстротів композитори О.Строк і М.Мар'яновський; грамплатівки з його записами розходилися по світу величезними накладами; до СРСР вони потрапляли контрабандою: ім'я Л. як "білоемігранта" (а пізніше – ще й "фашиста", "зрадника Батьківщини") було табуйовано; його творчість офіційно вважалася ідеологічно шкідливою, вульгарною, "кабацькою" і низькопробною. За поширення записів його пісень або їх виконання (а особливо – славнозвісного "Чубчика") передбачалося ув'язнення до 10 років. Незважаючи на це, населення СРСР підпільно слухало його в радіопередачах з Софії (Болгарія) і Бєлграда (Югославія), в аматорських записах на рентгенівських знімках і захоплювалося його "безідейними", розкутими і вільними піснями про загальнолюдські інтимні почуття. 1932 подружжя Лещенків повернулося до Румунії й незабаром переїхало до Бухареста, де Л. відкрив спочатку ресторан "Касуца ностру" ("Наш будиночок"), а 1935 – ресторан "Лещенко", де виступав зі своїм оркестром. У 1930-ті рр. він гастролював у Югославії, Австрії, Великій Британії (двічі), Латвії, Франції. Після окупації УРСР (див. Друга світова війна) з травня 1942 виступав у Одесі, відкрив там ресторан "Северный". Перебуваючи в Одесі, закохався у співачку Віру Бєлоусову й побрався з нею. Через інтриги колиш. дружини був призваний до румун. армії, але не воював (був інтендантом у тилових частинах, симулював хвороби). Знову опинився в Бухаресті; співав для Червоної армії (див. Радянська армія), мріяв повернутися на Батьківщину. Під час концерту в м. Брашов (Румунія) був заарештований румун. службою безпеки як "офіцер королівської румунської армії". Відбував покарання на буд-ві Дунайського каналу.

П. у тюремній лікарні в м. Бухарест від виразки шлунку. Місце поховання не відоме.

Репертуар Л. складали бл. 150 творів: рос. і циганські романси, укр. нар. пісні ("Карії очі", "Комар"), побутові і салонні пісні, бл. 30 танго ("Татьяна", "Вино любви", "Скажите, почему? ", "Черные глаза"), 20 фокстротів, пісні І.Дунаєвського та ін. рад. композиторів. Найвідомішим (крім "Чубчика") є "Лист з Румунії" ("Я тоскую по Родине…") на музику Жоржа Іпсіланті. Л. – автор текстів і музики до половини пісень свого репертуару. Нині творчість Л. повертається до її шанувальників. Фірма "Мелодия" (РФ) видала 6 дисків-гігантів з його записами. 1988 в Одесі було відзначено 90-річчя з дня народження Л., у Тирасполі (нині місто в Молдові) знято документальний кінофільм "Моє останнє танго", відбулися радіо- і телепередачі за участю В.Бєлоусової. 100-річчя Л. було відзначено 1998 у Київ. будинку вчених та в Кишиневі. Його пісні виконували Л.Утьосов, Г.Веліканова, Ю.Морфессі, Б.Рубашкін, А.Баянова.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Танго и романсы Петра Лещенко. М., 1992
  2. Дискографія [від 1931 р.]. В кн.: Бардадым В. Тот самый Петр Лещенко. Краснодар, 1993.
Література:
  1. Борзенко С. Жизнь на войне: Записки военного корреспондента. М., 1958
  2. Гурченко Л. Мое взрослое детство. М., 1982
  3. Кривицкий А. Мужские беседы: Повесть-хроника. М., 1985
  4. Галс А., Гридин В. Чубчик кучерявый. "Огонек", 1991, № 35
  5. Гридин В.М. Он пел, любил и страдал: Записки о Петре Лещенко. Одесса, 1998
  6. Його ж. Прощай мой табор... Одесса, 1998
  7. Кипнис Г. "Моя Марусечка" (о Петре Лещенко и не только о нем). В кн.: Кипнис Г. На перекрестках встреч. К., 2001
  8. Краснящих А., Беляев К. Тысяча псевдонимов. Х., 2002
  9. Гуркович В.Н. Русский певец Петр Лещенко – офицер Румынской армии в Крыму (1943–1944 гг.). "Историческое наследие Крыма", 2003, № 1
  10. Змієвський С. Петро Лещенко: "Я журюсь за Вітчизною". "Культура і життя", 2008, 4 червня.

Посилання:
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДУНАЄВСЬКИЙ ІСАК ОСИПОВИЧ
  • ОДЕСА
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • РУМУНСЬКИЙ ФРОНТ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • УТЬОСОВ ЛЕОНІД ЙОСИПОВИЧ
  • ЮГОСЛАВІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)