ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЄШКОВ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко І.Б. ЛЄШКОВ Василь Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Leshkov_V_M (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЄШКОВ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

ЛЄШКОВ Василь Миколайович (14(02).08.1810–02.02(21.01).1881) – правознавець, історик, публіцист, громад. діяч. Д-р права (1841), професор (1842). Н. в с. Медведів Стародубського пов. Черніг. губ. в сім'ї церк. служителя. Від 1820 навч. в Черніг. духовному уч-щі, з 1825 – у Черніг. духовній семінарії. 1829 закінчив семінарію і поступив до Гол. пед. ін-ту в Санкт-Петербурзі. 1835 закінчив ін-т зі срібною медаллю і невдовзі виїхав за кордон для поглиблення знань. Два роки навч. в Берлінському університеті, слухав там, зокрема, лекції Ф.-К. фон Савиньї з рим. права, Ф.-Л.-Г.Раумера і Л.Ранке – з всесвітньої історії, А.-В.Геффтера – з кримінального права, Е.Ганса – з міжнар. права. Потім поповнював знання в ун-тах Лейпцига (Німеччина), Праги (нині столиця Чехії) та Відня. У січні 1839 призначений ад'юнктом юрид. ф-ту Московського університету по кафедрі нар. права (з травня – секретар ф-ту). Водночас від 1840 (і до 1842) був секретарем Моск. цензурного к-ту. 1841 захистив дис. на ступінь д-ра народного (міжнародного) права "Про морський торговий нейтралітет" (невдовзі була опубл. під дещо зміненою назвою). З цього ж року брав участь у редагуванні зб. "Юридические записки" (4 томи – 1841–60 – видав П.Рєдкін). Від січня 1842 став екстраординарним професором юрид. ф-ту Моск. ун-ту, у квітні 1843 посів на тому ж ф-ті кафедру законів благоустрою і благочиння, читав там лекції спочатку як ординарний, а згодом (і до кінця свого життя) – як заслужений професор. 1847–50 знову служив у Моск. цензурному к-ті, зокрема під його цензурою був ж. "Москвитянин". Тричі (1863–66, 1867–72, 1877–80) обирався деканом юрид. ф-ту.

1858 оприлюднив монографію "Руський народ і держава: Історія руського суспільного права до XVIII століття". У ній детально висвітлив часи "Руської правди" і допетровський період рос. історії. Як традиційні риси рус. народу, що наскрізно проходять через усю його історію, розглядав общину, самоуправління і самодіяльність. Трактував общинність як здатність утворювати общини і жити общинним устроєм (вирішувати як загальні, так і деякі "приватні" справи членів общини всією общиною). Підкреслював подібність і навіть тотожність рус. общини з нім. маркою. Реформи рос. царя Петра І оцінював як такі, що через держ. регламентацію придушили попередній вільний розвиток сусп. та екон. життя населення.

Став засновником і першим (1865–80) головою Моск. юрид. т-ва. Був редактором (1866–67) "Юридической газеты", 1871–79 редагував "Юридический вестник" (офіц. видання Моск. юрид. т-ва). Ініціював скликання першого з'їзду рос. юристів у Москві 1875 та головував на ньому. Був обраний членом "Товариства шанувальників російської словесності", а також асоційованим членом (membre associé) Королів. т-ва пн. антикваріїв, дійсним членом Моск. т-ва історії та старожитностей російських і Київ. юрид. т-ва.

Протягом багатьох років обирався гласним до Моск. губернських земських зборів.

Опублікував понад 60 наук. праць, гол. чин. з міжнар. права, адм. ("поліцейського", а за термінологією Л. "суспільного") права та історії д-ви і права. Одним з перших у юрид. науці Російської імперії звернувся до вживання у своїх дослідженнях категорій "справедливість" і "моральність". Кілька робіт присвятив історії поліції Моск. царства. Вивчав історію дипломатії, економіки, освіти. Відносно повний перелік праць Л. міститься в статті Б.Гласко у вид. "Русский биографический словарь". Закінчив службу в чині дійсного статського радника (мав цей чин з 1873), був удостоєний кількох орденів і спадкового дворянства.

П. у м. Москва.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Исторические исследования начал нейтралитета относительно морской торговли. М., 1841
  2. Вопрос о литературной собственности с точки зрения народного права. В кн.: Юридические записки, т. 1. М., 1841
  3. Взгляд на состояние права иностранцев, по началам Европейского народного права вообще, и в особенности по законам отечественным. Там само, т. 2. М., 1842
  4. О праве осмотра. "Москвитянин", 1843, № 3
  5. О законах благоустройства и благочиния, или что такое полиция. Б/м, 1843: О древней русской дипломатии. М., 1847
  6. О древней московской городской полиции. "Москвитянин", 1851, № 6
  7. Исторический очерк древнего русского законодательства о промышленности. Там само, 1852, № 17
  8. О книге: Протокул Стародубского магистрата до записывания справ на рок 1690. Там само, 1853, № 1
  9. О Русской Правде в отношении к благоустройству. Там само, 1853, кн. 20
  10. Древние русские законы о сохранении народного богатства. "Временник Императорского Московского общества истории и древностей российских", 1854, кн. 18
  11. Общинный быт древней России. СПб., 1856
  12. Русский народ и государство. История русского общественного права до XVIII века. М., 1858
  13. Русские основы права. М., 1863
  14. Опыт теории земства и его земских учреждений. "День", 1865, № 42–44
  15. Заметка по вопросу о полицейском праве. "Московские университетские известия", 1868, кн. 2
  16. Человек в области права. М., 1868
  17. О праве самостоятельности, как основе для самоуправления. "Юридический вестник", 1872, № 1
  18. Об основном источнике и общем строе права. Там само, 1873, № 1
  19. Вопрос о субъекте и объекте юридического права. Там само, 1873, № 2
  20. Наша средняя история общественного права с Петра Великого, ее характер и разделение. Там само, 1874, № 3–4
  21. Народное просвещение по указам Петра Великого. Там само, 1877, № 5–6.
Література:
  1. Словарь профессоров Московского университета, ч. 1. М., 1855
  2. Гольцев В.А. Памяти В.Н. Лешкова. "Русская старина", 1886, кн. 8
  3. Гласко Б. Лешков Василий Николаевич. В кн.: Русский биографический словарь, т. 10: Лабзина-Ляшенко. СПб., 1914
  4. Емельянова И.А. "Общественное право" В.Н. Лешкова. "Правоведение", 1986, № 6
  5. Бельский К.С. Выдающийся русский ученый-полицеист В.Н. Лешков. "Государство и право", 1996, № 11
  6. Мушкет И.И., Матвеева Е.Б. Обоснование теории общественного права в книге В.Н. Лешкова "Русский народ и государство: История русского общественного права до XVIII века". "История государства и права", 2000, № 3
  7. Усенко І.Б. Лєшков Василь Миколайович. В кн.: Антологія української юридичної думки, т. 2: Історія держави і права України: Руська правда. К., 2002.

Посилання:
  • БЕРЛІНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • МОСКОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • МОСКВА
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • РАНКЕ ЛЕОПОЛЬД
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУСЬКА ПРАВДА- ЗБІРНИК ЗАКОНІВ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ВІДЕНЬ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)