ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЕВАНЕВСЬКИЙ СИГІЗМУНД ОЛЕКСАНДРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Грузін Д.В. ЛЕВАНЕВСЬКИЙ Сигізмунд Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Levanevsky_S_O (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕВАНЕВСЬКИЙ СИГІЗМУНД ОЛЕКСАНДРОВИЧ

ЛЕВАНЕВСЬКИЙ Сигізмунд Олександрович (Levanevsky Sigismund; 15(02).05.1902 – ймовірно, 13.08.1937) – льотчик. Герой Рад. Союзу (1934). Н. в м. Санкт-Петербург у сім'ї збіднілого польс. шляхтича. За словами самого Л., його батько працював двірником і помер, коли Л. було 8 років. Деякий час потому жив у с. Сокулка Гродненської губ. (нині м. Сокулки, Польща). 1916 закінчив 3 класи повітового уч-ща. Працював на з-ді АТ "Рессора". У жовтні 1917 вступив до Червоної гвардії, з 1918 служив у Червоній армії (див. Радянська армія). Був командиром роти, батальйону, полку на Сх. фронті. Від 1921 – завідувач госп. частини повітряно-плавального загону в м. Петроград. Восени 1923 відряджений до Севастопольської вищої школи мор. льотчиків. 1925 закінчив курс навчання й служив у цій же школі льотчиком-інструктором. 1928 звільнився в запас й працював льотчиком-інструктором у Миколаїв. школі Т-ва сприяння авіації та хімічній пром-сті (ТСАХ; рос. скорочення – Осоавиахим). 1929 з дружиною і дітьми переїхав до Полтави, займав там посаду нач. літальної частини Всеукр. літальної школи ТСАХ. 1933 став льотчиком Управління полярної авіації Главпівнічморшляху. Влітку цього ж року переправив гідролітак Dornier Wal із Севастополя в Хабаровськ (РФ), а потім на цьому ж літаку разом із штурманом В.Левченком (1906–37, українець, закінчив Севастопольську вищу школу мор. льотчиків; став незмінним штурманом у Л. в його найбільш ризикованих польотах) вилетів на допомогу амер. пілотові Дж.Маттерну, який зробив аварійну посадку в районі р. Анадир під час спроби кругосвітнього перельоту. 20 липня 1933 літак Л. доставив американця в м. Ном на Алясці (США). Цього ж року на цьому ж літаку забрав з о. Врангеля групу учасників тамтешньої експедиції. За мужність і героїзм був нагороджений (разом із В.Левченком) орденом Червоної Зірки. Повернувся до Полтави, здійснив кілька агітаційних перельотів територією УСРР. Взимку 1934, дізнавшися про те, що пароплав "Челюскин" був затертий льодами, за власною ініціативою повідомив Москву, що готовий летіти на допомогу потерпілим. Разом з керівником рятувальної операції Г.Ушаковим був пароплавом направлений до США, щоб з боку Аляски на закупленому в США літаку дістатися району аварії. 29 березня 1934 вилетів з м. Ном (Аляска, США) до миса Ванкарема (Чукотський п-ів, РФ). Через складні метеорологічні умови під час польоту і посадки літак зазнав істотних ушкоджень, а сам Л. був поранений і не зміг летіти далі. Проте гол. завдання – доставку до Ванкарема Г.Ушакова – було виконано. Дещо пізніше доставив хірурга в бухту Лаврентія, де перебували кілька хворих челюскінців. 20 квітня 1934 був удостоєний звання Героя Рад. Союзу. 27 червня 1934 у складі делегації СРСР брав участь у Міжнар. авіац. виставці у Великій Британії. На зворотному шляху відвідав у Польщі матір і сестру, які емігрували туди 1919 разом зі старшим братом Л. – Юзефом (Jόzef; з 1924 був льотчиком, загинув 11 вересня 1933 у авіакатастрофі під час перельоту Варшава–Омськ, що був етапом у підготовці до кругосвітнього польоту). 1934 поступив до Військово-повітряної академії РСЧА ім. М.Жуковського. 1935 опублікував книгу про свій політ на Аляску – "Моя стихия", а також заяву в газ. "Правда" про намір здійснити політ до США через Північний полюс. Після невдалої спроби реалізувати задумане на літаку АНТ-25 й зустрічі з цього приводу з Й.Сталіним був улітку 1936 разом з В.Левченком відряджений до США для ознайомлення та можливої закупівлі там гідролітаків. У серпні–вересні цього ж року на гідролітаку "Уолті" (штурман – В.Левченко) здійснив переліт Лос-Анджелес–Сан-Франциско (обидва – США) – Уелен (Чукотський автономний округ Магаданської обл., РФ) – Якутськ (Республіка Саха (Якутія)) – Свердловськ (нині м. Єкатеринбург) – Москва. За цей переліт був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (В.Левченко – орденом Леніна). У квітні–травні 1937 випробовував поблизу Севастополя амфібію Sikorsky S-43 та літальну лодку Duglas DF, а влітку отримав дозвіл здійснити 3-й в історії і 3-й у цьому році (слідом за В.Чкаловим і М.Громовим) переліт до США через Північний полюс. 12 вересня на новоствореному літаку ДБ-А "СССР Н-209" (ДБ-А – рос. абревіатура від слів: дальний бомбардировщик-академия), який на його вимогу був пофарбований у кольори його фамільного герба – червоний і синій, разом з екіпажем із 6 осіб стартував за маршрутом Москва – Архангельськ – о. Рудольфа – Північний полюс – Фербенкс (шт. Аляска, США). Надвечір 13 серпня надіслав радіограму, і після цього зв'язок з його літаком було втрачено. Пошуки екіпажу як з території СРСР, так і США, тривали багато місяців, однак не мали позитивних результатів.

Ім'ям Л. були названі вулиці в кількох містах, у т. ч. в Полтаві і Києві. Будинок у м. Полтава, де мешкала сім'я Л., був залишений за сім'єю в довічне користування. Його ім'я було також присвоєно новоствореному (1938) у м. Миколаїв Військово-мор. авіац. уч-щу. Іменами членів екіпажу літака ДБ-А "СССР Н-209" були названі кілька геогр. точок в архіпелазі Земля Франца-Йосифа, зокрема: ім'ям Леваневського – острів, ім'ям Левченка – мис.

Різного роду гіпотези щодо можливого місця падіння літака Л., зокрема в Якутії чи на Алясці, час від часу з'являються в літературі й стають поштовхом до здійснення відповідних пошукових експедицій.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Моя стихия. Ростов-на-Дону, 1935.
Література:
  1. Левченко В. Как мы будем держать курс. "Вечерняя Москва", 1937, 13 августа
  2. Зингер М.Э. Сигизмунд Леваневский. М., 1939
  3. Водопьянов М.В. Повесть о первых героях. М., 1980
  4. Полтава історична. Web: http://poltavahistory.org.ua/hisp_u_38.htm.

Посилання:
  • МИКОЛАЇВ
  • ПОЛТАВА
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕВАСТОПОЛЬ, МІСТО АРК
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ВАРШАВА

  • Пов'язані терміни:
  • КРУТЕНЬ ЄВГРАФ МИКОЛАЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)