ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЕВАШОВ СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Єфіменко Г.Г. ЛЕВАШОВ Сергій Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Levashov_S_V (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕВАШОВ СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

ЛЕВАШОВ Сергій Васильович (05.07.1857 – 24.05(06.06).1919) – терапевт, держ. діяч Російської імперії. Н. в с. Погорелоє Бєльовського пов. Тульської губ. в сім'ї дворянина. 1873 закінчив Тульську г-зію й поступив на мед. ф-т Моск. ун-ту, звідти перевівся до С.-Петербурга. 1878 з відзнакою закінчив Петерб. медико-хірургічну академію і був залишений у ній для підготовки до професорського звання. Був учнем С.Боткіна. 1884–86 – у наук. відрядженні за кордоном. Від 1886 до 1902 працював зав. кафедри факультетської клініки Казанського ун-ту. 1899 обраний іноз. чл.-кор. Паризького терапевтичного т-ва.

У січні 1903 призначений на посаду професора Новорос. ун-ту (нині Одеський національний університет) на кафедру факультетської терапевтичної клініки. Розробляв питання лікування захворювань серця й шлунка. 1905 обраний головою Т-ва рос. лікарів. У грудні 1907 призначений ректором Новорос. ун-ту. За роки ректорства (до 1913) чимало зробив для якісного поповнення викладацького складу ун-ту, для зміцнення його наук. бази. Активно займався сусп. діяльністю, був гласним Одес. міської думи, почесним мировим суддею. 1909 організував у місті Жін. мед. курси. 1912 був обраний депутатом 4-ї Державної думи від м. Одеса; у Думі став товаришем (заст.) голови, а згодом – головою фракції правих. 1915–17 брав активну участь у правомонархічному русі. Був членом Гол. ради союзу рос. народу, в. о. голови Ради монархічних з'їздів. Після Лютневої революції 1917 відійшов від політ. діяльності. Працював в ун-ті. Улітку 1919 пішов із життя: за одними даними – був убитий, за ін. – після арешту розстріляний за рішенням Одес. ЧК (див. ВУЧК).

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Современное состояние вопроса об этиологии сыпного тифа. СПб., 1894
  2. Об общественных задачах отечественной клинической медицины на пороге XX века. Речь, произнесенная в заключительном общем собрании на IX Пироговском съезде. СПб., 1904.
Література:
  1. Левашов С.В. В кн.: Биографический словарь профессоров и преподавателей Казанского университета (1804–1904). За сто лет, ч. 2. Казань, 1904
  2. Юбилейный сборник, посвященный Сергею Васильевичу Левашеву. Одесса, 1909
  3. Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник, т. 1. Одеса, 2000.

Посилання:
  • ДЕРЖАВНА ДУМА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ВУЧК (ВСЕУКРАЇНСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)

  • Пов'язані терміни:
  • ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)