ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЕВШИН ОЛЕКСІЙ ІРАКЛІЄВИЧ

  Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В. ЛЕВШИН Олексій Іраклієвич [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Levshin_O_I (останній перегляд: 24.03.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕВШИН ОЛЕКСІЙ ІРАКЛІЄВИЧ

ЛЕВШИН Олексій Іраклієвич (1799–1879) – держ. діяч і письменник. Походив з обрусілого нім. роду Левенштейнів. Випускник Харків. ун-ту. 1820 вступив на службу до азіатського департаменту і протягом 2-х років збирав у Оренбурзькому краї відомості про киргиз-кайсацькі орди. Потому займав посаду дир. Департаменту с.-г. та одночасно був головою вченого к-ту Мін-ва держ. маєтностей. 1831–37 – градоначальник Одеси. 1854–59 – товариш (заст.) міністра внутр. справ. Під час підготовки до сел. реформи склав доповідь імп. Олександру II (16 липня 1857), в ній обстоював необхідність збереження права власності на землю за поміщиками і поступовості самої реформи. Брав участь у складанні проекту реформи. Боячися сел. збурень, противився публікації отриманого віленським військ., гродненським, мінським і ковенським генерал-губернатором В.Назімовим імператорського рескрипту на цей проект (лат. rescriptum – належний до оприлюднення акт монарха, надісланий на ім'я певної службової особи) від 20 листопада 1857, який фактично поклав початок селянської реформи 1861. Останні роки життя був членом Держ. ради Рос. імперії, членом Петерб. АН та багатьох наук. т-в.

Написав низку досліджень з питань госп., побутового та громад. життя уральських козаків і киргиз-кайсаків (казахів), залишив "Письма из Малороссии" (1816 надруковані спочатку в ж. "Украинский вестник", а потім – окремим виданням у Харкові). Висловив думку, що невдовзі "генії тутешньої країни" (Малоросії) звернуть увагу на рідну мову й розвинуть її, і "тоді малоросіяни в славі вчених творів своїх будуть змагатися з найосвіченішими народами Європи". Характеризуючи духовність укр. селян, він наголошував на їхній набожності, любові до Батьківщини, войовничості, чистоті звичаїв, розвинутості в них почуття власності й пов'язану з цим відсутність у селах крадіжок.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Письма из Малороссии. Х., 1816
  2. Историческое и статистическое обозрение уральских казаков. СПб., 1823
  3. Описание киргиз-казачьих или киргиз-кайсацких орд и степей. СПб., 1832 (франц. пер. – Париж, 1840)
  4. Прогулки русского в Помпеи. СПб., 1843
  5. Достопамятные минуты моей жизни. "Русский архив", 1885, т. 8.
Література:
  1. Січинський В. Чужинці про Україну. Львів, 1991
  2. Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. К., 1993.

Посилання:
  • ОДЕСА
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • ПОМІЩИКИ
  • СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861
  • УКРАИНСКИЙ ВЕСТНИК, ТИЖНЕВИК (1816-1819)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)