Бібліографічне посилання: Лисенко І.М. ЛИСЬКО Зіновій [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lisko_Z (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛИСЬКО Зіновій (11.11.1895–03.06.1969) – композитор, музикознавець, фольклорист, педагог. Д-р музикознавства (1926). Член Наукового товариства імені Шевченка і Української вільної академії наук у Нью-Йорку (США). Н. в с. Ракобовти (нині село Буського р-ну Львів. обл.) в сім'ї священика. У ранньому віці разом з батьками переїхав до Львова. Ще в дитинстві виявив нахил до музики. Батько, розділяючи захоплення сина, не шкодував грошей на його муз. освіту. Навч. у Львів. г-зії і паралельно у Вищому муз. ін-ті у Львові (клас фортепіано М.Криницької та Вас.Барвінського). 1913 закінчив г-зію й поступив на істор. ф-т Львів. ун-ту. Під час перебування у Львові військ рос. армії (див Перша світова війна) 1915 був арештований та інтернований до Сх. України. Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 служив у війську Укр. січових стрільців. Під кінець українсько-польської війни 1918–1919 потрапив до польс. полону, утримувався в таборі Домб'є, звільнився 1920. Цього ж року став студентом Львівського таємного українського університету. 1923, прагнучи здобути вищу муз. освіту, виїхав до Праги (Чехословаччина), там вступив до Карлового університету (клас композиції З.Неєдли), який закінчив 1926. Паралельно навч. в Празькій консерваторії (клас композиції) і при цій же консерваторії закінчив Школу майстрів (клас композиції Й.Сука, 1929). Брав також уроки в композитора Ф.Якименка (брат Я.Степового).

Від 1925 працював спочатку викладачем, а потім асистентом Ф.Якименка в Укр. пед. ін-ті ім. М.Драгоманова в Празі. 1930 на запрошення рад. уряду виїхав до Харкова, де зайняв посади викладача Харків. консерваторії та муз. редактора Укр. радіо. 1931 переїхав до Львова, працював там викладачем Вищого муз. ін-ту, також був директором філії цього ін-ту в м. Стрий. Провадив велику музично-громад. роботу. Будучи членом Спілки укр. професійних музик, редагував її друкований орган – ж. "Українська музика" (1937–39), публікував там і власні музикознавчі праці. За його редакцією побачила світ збірка пісень "Співанки “Червоної Калини”" (1937; містить 229 хорових обробок стрілец. пісень). Разом з В.Витвицьким та М.Колессою створив "Диригентський порадник" (1938). Від 1939, після вступу рад. військ до Львова (див. Возз'єднання українських земель в єдиній державі), працював викладачем Львів. консерваторії та очолив при ній муз. кабінет. Після окупації УРСР вермахтом (див. Друга світова війна) залишився у Львові.

1944 емігрував. Спочатку мешкав у Мюнхені, а потім – у таборі в м. Міттенвальд (обидва міста в Німеччині), 1946 створив там муз. школу, був її керівником. Після ліквідації табору (1950) проживав на околиці Мюнхена (на "території укр. повоєнних неповерненців"). Працював інспектором муз. шкіл, а також гол. редактором вид-ва "Українська музична бібліотека" (друкувався в Парижі, Франції). З цього часу дещо припинив свою композиторську діяльність, віддавшись повністю створенню "Кодексу українських народних мелодій", до якого в цілому було включено бл. 12 тис. укр. нар. пісень (по його смерті цю роботу продовжила його дружина Дарія; праця побачила світ у вид-ві М.Коця у 1960-х рр. у 8-ми то-мах). 1960 переїхав до США, оселився в Нью-Йорку. Від 1961 очолював Укр. муз. ін-т у США.

Як композитор був представником модерного напряму в укр. музиці. Написав сюїту "Тризна" (для симфонічного оркестру), кантату "Пісня борців", вокальне тріо "Катерина", музику для струнного квартету, фортепіанного тріо, хорових творів, а також романси та обробки укр. нар. пісень.