ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ

  Бібліографічне посилання: Дзира Я.І. ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Litopis_Samovidtsya (останній перегляд: 22.11.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ

ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ – одне з джерел з історії Укр. козац. д-ви 2-ї пол. 17 ст., пам'ятка нац. писемності. Створений на Стародубщині в останній чв. 17 ст. сучасником (самовидцем) описаних у ньому подій. Зберігся на Лівобережній Україні в кількох списках 18 ст. (кожен зі списків має деякі доповнення і скорочення; жоден не містить назви твору та імені автора). Текст літопису дослідники поділяють на 2 частини. Перша охоплює події 1648–72 і має характер істор. мемуарів. У основі другої (1673–1702) лежать щоденникові записи. Заходами П.Куліша, який дав назву рукопису, уперше твір був опубл. О.Бодянським у Москві 1846.

Існує кілька гіпотез про ім'я автора літопису (зокрема, що ним є Ф.Коробка чи Ф.Кандиба; див. Кандиби), найбільш аргументованою з них вважається та, що розроблена В.Модзалевським, М.Петровським, М.Грушевським та ін. Згідно з нею, автором літопису був генеральний підскарбій часів І.Брюховецького, згодом – стародубський священик Р.Ракушка-Романовський (бл. 1622 – 1703). Цю гіпотезу вперше висловив у листі до П.Куліша історик-аматор П.Сердюков.

На думку дослідників, характерною особливістю літопису є відносно правдиве відображення заг. панорами істор. подій, що відбувалися в Україні в 2-й пол. 17 ст. Саме таким чином у ньому описано, зокрема, хід національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. (див. Національна революція 1648–1676) та утворення Укр. козац. д-ви. Автор на конкретних подіях виклав осн. причини польсько-укр. конфлікту. Його ставлення до козац. верхів, різних сусп. станів найяскравіше засвідчує оповідання про сплановану Москвою Чорну раду 1663. З багатьох висловлювань автора випливає, що він був прихильником сильної гетьман. влади, виразником інтересів заможного козацтва. Засуджував боротьбу різних політ. партій та соціальні заворушення, що тривали з 1658 до початку гетьманства І.Мазепи. Дав стриману характеристику Б.Хмельницькому (ймовірно, на тональності його тексту позначилися песимістичні погляди і настрої, що склалися в нього під впливом подій в Україні 1670-х рр. – доби Руїни). Досить часто практикував безпристрасну форму викладу, це давало йому можливість не виявляти власного ставлення до багатьох діячів свого часу. З симпатією він писав лише про лівобереж. гетьмана наказного Я.Сомка та про запороз. кошового отамана І.Сірка. У негативному плані зобразив тих провідників, які вже зійшли з істор. сцени, зокрема гетьманів І.Виговського, Д.Многогрішного, І.Самойловича, полк. В.Золотаренка. Ключові події свого часу – Гадяцький договір 1658,Андрусівський договір (перемир'я) 1667, підлеглість укр. церкви Московському патріархатові тощо – описав у спокійному тоні, а деякі такого ж масштабу події не згадав узагалі. Виявив своє співчуття народові у зв'язку із введенням Москвою податків і стихійними лихами (поширенням епідемій, нашестям сарани, великими морозами тощо).

У літописі описано стосунки гетьман. урядів із сусідніми д-ми: Річчю Посполитою, Росією, Кримським ханатом, Османською імперією, Молдавським князівством. Ставлення автора до Польщі, Росії, їхніх політ. діячів не завжди виразне, інколи приховане. Оцінка політики Крим. ханату й Осман. імперії стосовно України в усіх випадках є негативною і ґрунтується не тільки на реліг. переконаннях, а й, передусім, на засудженні спустошливих татаро-турец. нападів, унаслідок яких Правобережна "Україна стала пуста", знелюдніла. Автор був досить добре обізнаний з подіями, що відбувалися в Литві, Курляндії (істор. область у Прибалтиці на території сучасної Латвії на зх., пд. зх. і пд. від Ризької затоки), Ліфляндії (істор. область у Прибалтиці – пн. частина сучасної Латвії та пд. частина Естонії), Швеції, Пруссії, Голландії (нині Нідерланди), Австрії, Угорщині та в ін. країнах. Термін "Україна" в тексті вжито понад 70 разів.

Літопис помітно вплинув на подальший розвиток укр. історіографії, насамперед на твір Г.Граб'янки, а через нього – на "Короткий опис Малоросії", компілятивні праці Я.Лизогуба (див. Лизогубівський літопис), В.Рубана та ін. авторів. Зверталися до цієї пам'ятки О.Рігельман і автор "Історії русів". З неї брали сюжети для своїх творів письменники (зокрема П.Куліш під час роботи над романом "Чорна рада"). Літопис написаний книжною укр. мовою, близькою до народно-розмовної.

Дж.: Летопись Самовидца по новооткрытым спискам... К., 1878; Літопис Самовидця. К., 1971.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Иконников В.С. Опыт русской историографии, т. 2, кн. 2. К., 1908
  2. Багалій Д.І. Нарис української історіографії: Джерелознавство, вип. 2. К., 1925
  3. Петровський М.Н. Нариси з історії України 17 – початку 18 століть (досліди над Літописом Самовидця). Х., 1930
  4. Марченко М.І. Українська історіографія: (з давніх часів до середини 19 ст.). К., 1959
  5. Грушевський М.С. Самовидець Руїни та його пізніші відображення. "Український історик" (Нью-Йорк–Торонто), 1991–92
  6. Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. К., 1996.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АНДРУСІВСЬКИЙ ДОГОВІР 1667
  • БОДЯНСЬКИЙ ОСИП МАКСИМОВИЧ
  • БРЮХОВЕЦЬКИЙ ІВАН МАРТИНОВИЧ
  • ЧОРНА РАДА 1663
  • ГАДЯЦЬКИЙ ДОГОВІР 1658
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПІДСКАРБІЙ
  • ГЕТЬМАН НАКАЗНИЙ
  • ГРАБ'ЯНКА ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ І ЙОГО ЛІТОПИС УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОЗАЦТВА
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ІСТОРІЯ РУСІВ, ИСТОРІЯ РУСОВЪ
  • КАНДИБИ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • КОРОБКА ФЕДІР І РІД КОРОБОК. К.
  • КОРОТКИЙ ОПИС МАЛОРОСІЇ
  • КОШОВИЙ ОТАМАН
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • ЛИЗОГУБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МЕМУАРИ
  • МНОГОГРІШНИЙ ДЕМ'ЯН ГНАТОВИЧ
  • МОДЗАЛЕВСЬКИЙ ВАДИМ ЛЬВОВИЧ
  • МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПЕТРОВСЬКИЙ МИКОЛА НЕОНОВИЧ
  • РАКУШКА-РОМАНОВСЬКИЙ РОМАН ОНИСИМОВИЧ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РІГЕЛЬМАН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • РУБАН ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • СІРКО ІВАН
  • СОМКО ЯКИМ СЕМЕНОВИЧ
  • СТАНИ, УСТАЛЕНІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ В СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТА РАННЬОМОДЕРНИХ СУСП-ВАХ
  • ВИГОВСЬКИЙ ІВАН ОСТАПОВИЧ
  • ЗОЛОТАРЕНКО ВАСИЛЬ НЕЧИПОРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • БОДЯНСЬКИЙ ОСИП МАКСИМОВИЧ
  • ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ ІМЕНІ В.ТАРНОВСЬКОГО
  • ЧТЕНИЯ В ОБЩЕСТВЕ ИСТОРИИ И ДРЕВНОСТЕЙ РОССИЙСКИХ ПРИ МОСКОВСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕ
  • ДІВОВИЧ СЕМЕН ДАНИЛОВИЧ
  • ІСТОРІЯ РУСІВ, ИСТОРІЯ РУСОВЪ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ
  • КИРИЛИЧНА УКРАЇНСЬКА РУКОПИСНА ПИСЕМНІСТЬ 11–17 СТ.
  • ЛЕТОПИСЬ САМОВИДЦА О ВОЙНАХ Б.ХМЕЛЬНИЦКОГО И О МЕЖДОУСОБИЯХ, БЫВШИХ В МАЛОЙ РОССИИ ПО ЕГО СМЕРТИ
  • ЛЕТОПИСЕЦ КРАТКІЙ
  • ЛІВОБЕРЕЖНЕ ПОВСТАННЯ 1687
  • ЛИЗОГУБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • МОСКВА
  • ПЕТРОВСЬКИЙ МИКОЛА НЕОНОВИЧ
  • РАКУШКА-РОМАНОВСЬКИЙ РОМАН ОНИСИМОВИЧ
  • РАКУШКИ-РОМАНОВСЬКІ
  • РІГЕЛЬМАН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • СТАРОУКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
  • ВІЙСЬКОВА ІСТОРІЯ
  • ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)