ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛИТВИНОВА (ЛИТВИНОВА-БАРТОШ) ПЕЛАГЕЯ (ПОЛІНА) ЯКІВНА

  Бібліографічне посилання: Усенко І.Б. ЛИТВИНОВА (Литвинова-Бартош) Пелагея (Поліна) Яківна [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Litvinova_P_Ya (останній перегляд: 15.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛИТВИНОВА (ЛИТВИНОВА-БАРТОШ) ПЕЛАГЕЯ (ПОЛІНА) ЯКІВНА

ЛИТВИНОВА (Литвинова-Бартош) Пелагея (Поліна) Яківна (криптоніми Л-ва, П; 15(03).10. 1833–21(08).09.1904) – етнограф, письменниця, громад. діячка. Н. на х. Теребень (Теребенька Теребені) Глухівського пов. Черніг. губ. в родині дрібного землевласника, якому не вдалося підтвердити право на дворянство, титулярного радника Якова Яковича Бартоша. У деяких матеріалах про Л. місцем її народження називають м. Хмільник, де вона жила з батьками 1833–39. По лінії матері – Єлизавети Федорівни – походила зі знатного старшинського роду Туманських, онука Ф.Туманського. Рано залишилася без матері, а з 1848 – і без батька. Навч. спочатку в пансіоні Г.Серябрякової в містечку при Шостківському казенному пороховому заводі (нині м. Шостка), а потім, 1847–52, – у Єлизаветинському ін-ті для шляхетних дівчат у Москві. 1853 одружилася з 37-річним черніг. поміщиком Петром Олексійовичем Литвиновим, племінником О.М.Марковича. Жила в маєтку чоловіка в с. Богданове (нині у складі с. Полошки Глухівського р-ну Сум. обл.) під Глуховим. Народила 7 синів і 3 дочки. Особисто керувала їх вихованням і освітою. Від серед. 1860-х рр., коли діти підросли, мешкала за місцем їхнього навчання в Глухові, Новгороді-Сіверському, Ніжині, Києві й Москві. У Києві познайомилася з багатьма укр. діячами (переважно з кола Старої громади; див. Громади) – родинами Русових, Антоновичів, Лисенків, Старицьких, а також Б.Грінченком, Ф.Вовком та ін. Почала друкувати свої матеріали (однією з перших її публікацій була стаття зі спростуванням помилкових біографічних відомостей про Ф.Туманського в "Санкт-Петербургских ведомостях", 1875). Зацікавилася побутом і к-рою свого народу, стала одним із працівників дитячого притулку для дітей робітників і селян, відкрила приватну школу, сама написала для неї (за методом К.Ушинського) й видала абетку ("Азбука для народных школ. Составлена по звуковому методу для наглядного обучения", 1877). На поч. 1880-х рр. близько трьох років знімала для себе і двох синів квартиру в Глухові в будинку батьків майбутнього акад. М.Василенка (за спогадами самого М.Василенка, під її впливом він почав читати поетичні твори М.Некрасова, час. "Отечественные записки" та ін. суспільно-політ. видання). 1886, по смерті батькової сестри, успадкувала хутір у с. Землянка (нині село Глухівського р-ну), мешкала там до кінця своїх днів. Живучи переважно в провінції, вивчала нар. вірування, промисли і заняття (ткацтво, рибальство, кулінарію), збирала усну нар. творчість, писанки, рушники, плахти, візерунки народної вишивки тощо. Співпрацювала з київ. виданнями "Заря" і "Труд". Опублікувала кілька альбомів нар. візерунків та низку дописів, статей і споминів у час. "Киевская старина". Широку відомість набули її дослідження весільних обрядів і звичаїв, опубліковані 1900 у Львові за редакцією Ф.Вовка (на думку фахівців, вони і сьогодні не втратили свого наук. значення). Була обрана дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, чл.-кор. Паризького антропологічного т-ва. Співпрацювала також з Рос. геогр. т-вом і петерб. "Вольным экономическом обществом" (для останнього, зокрема, досліджувала ведення сільс. госп-ва й готувала відповідні статистично-екон. описи сіл Богданове і Землянка). Допомагала М.Біляшівському в організації археол. розвідок у с. Богданове. Брала участь у роботі 12-го Археол. з'їзду в Харкові (1902).

Передала багато експонатів зі своїх колекцій до петерб. і моск. музеїв.

П. в с. Землянка. Похована там само на місц. цвинтарі.

Її колекції, незавершені праці, рукописи і листування зберігаються нині у фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського НАН України, Інституту археології НАН України (листи до Ф.Вовка) та Національного музею історії України.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Ф.О. Туманский. "Санкт-Петербургские ведомости", 1875, № 218
  2. Азбука для народных школ. Составлена по звуковому методу для наглядного обучения. К., 1877
  3. Русские народные узоры, вып. 1: Малорусские узоры Черниговской и Полтавской губернии. К., 1877
  4. Южно-русский народный орнамент, вып. 1: Черниговской губернии Глуховский уезд: Узоры, вышиванья, тканья и рисованья. К., 1878 (2-ге вид., 1899)
  5. Сборник народных русских узоров для женских рукоделий. К., 1879
  6. Еще о старинных трактах или дорогах в Южной России. "Киевская старина", 1883, т. 5, № 3
  7. Криница – богиня плодородия у северян. Там само, 1884, т. 8, № 4
  8. Как сажали в старину людей старых на лубок. Там само, 1885, т. 12, № 6
  9. Как землянцы потеряли свою вольницу. Там само, 1886, т. 15, № 6
  10. Закрутки і заломи. Там само, 1899, т. 64, № 3
  11. Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського повіту у Чернігівщині. В кн.: Матеріяли до українсько-руської етнольогії, т. 3. Львів, 1900
  12. Южно-русский народный орнамент, вып. 2: Черниговская губерния (уезды: Конотопский, Кролевецкий, Новгород-Северский и Стародубский). Х., 1902
  13. К истории основопрививания в Малороссии. "Киевская старина", 1904, т. 85, № 5, Очерк из жизни старосветских помещиков. Там само, 1904, т. 86, № 7–8
  14. Олійниця у селі Землянці Глуховського повіту на Чернігівщині. В кн.: Матеріяли до українсько-руської етнології, т. 6. Львів, 1905
  15. Малоросiйськi святки. "Наука i суспiльство", 1989, № 12
  16. Русские народные узоры. М., 2006.
Література:
  1. Грушевський М.С. П. Литвинова-Бартош (некролог). "ЗНТШ", 1904, т. 62, кн. 6
  2. Спаська Ї. Пелагея Яківна Литвинова: Нарис її життя та праці за її рукописами та родинними документами. "Етнографічний вісник", 1928, кн. 7
  3. Василенко М.П. П.Я. Литвинова (післямова до статті І.Спаської). Там само
  4. Малинка О. Мої спогади про П.Я. Литвинову. Там само
  5. Литвинова-Соловйова В.О. Моя бабуся i етнограф Малинка. "Народна трибуна", 1992, № 24
  6. Терлецький В.В. Литвинова Пелагея Яківна. В кн.: Енциклопедія Сумщини, вип. 3. Суми, 1999
  7. Шудря Є. З життєпису дослідниці українських старожитностей XIX ст. (листування П.Литвинової з Ф.Вовком). "Народна творчість та етнографія", 1999, № 5–6
  8. Зайцева Н.О. Етнограф П.Я. Литвинова. В кн.: Збереження історико-культурних надбань Глухівщини: Матеріали першої науково-практичної конференції (18 квітня 2002 р.). Глухів, 2002
  9. Борисенко В.К. Пелагея Литвинова-Бартош: Доля народознавця. В кн.: Українки в історії. К., 2004
  10. П'ятаченко С.В. До народних джерел Сумщини: Навчальний посібник. Суми, 2004.

Посилання:
  • БІЛЯШІВСЬКИЙ МИКОЛА ФЕДОТОВИЧ
  • ДВОРЯНСТВО
  • ГЛУХІВ
  • ГРІНЧЕНКО БОРИС ДМИТРОВИЧ
  • ГРОМАДИ
  • ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМЕНІ М.РИЛЬСЬКОГО НАН УКРАЇНИ
  • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ
  • ХАРКІВ
  • ХМІЛЬНИК, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • КИЇВ
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • ЛЬВІВ
  • МАРКОВИЧ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • НІЖИН
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ
  • ОТЕЧЕСТВЕННЫЕ ЗАПИСКИ
  • ШОСТКА, МІСТО СУМСЬКОЇ ОБЛ
  • ШОСТКІНСЬКИЙ КАЗЕННИЙ ПОРОХОВИЙ ЗАВОД
  • ТРУД - ГАЗЕТА (1881)
  • ТУМАНСЬКІ
  • ТУМАНСЬКИЙ ФЕДІР ОСИПОВИЧ
  • УШИНСЬКИЙ КОСТЯНТИН ДМИТРОВИЧ
  • ВАСИЛЕНКО МИКОЛА ПРОКОПОВИЧ
  • ВОЛЬНОЕ ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ОБЩЕСТВО
  • ВОВК (ВОЛКОВ) ФЕДІР КІНДРАТОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)