ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛІВОБЕРЕЖНЕ ПОВСТАННЯ 1687

  Бібліографічне посилання: Станіславський В.В. ЛІВОБЕРЕЖНЕ ПОВСТАННЯ 1687 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Livoberezhne_povstannya_1687 (останній перегляд: 18.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛІВОБЕРЕЖНЕ ПОВСТАННЯ 1687

ЛІВОБЕРЕЖНЕ ПОВСТАННЯ 1687 – стихійний селянсько-козац. рух проти пануючих верств сусп-ва в Лівобережній Україні. Приводом до непокори стало зміщення з гетьман. посади І.Самойловича. Ініціаторами повстання були козаки, які самовільно полишили військо в липні 1687 під час повернення з походу на Крим (див. Кримські походи 1687 і 1689). Рух поширився на Переяславський полк, Гадяцький полк, Прилуцький полк, Стародубський полк, Лубенський полк, Миргородський полк та Чернігівський полк. Супроводжувався захопленням власності козац. старшини, купців, крамарів, орендарів, руйнуванням їхніх маєтків, грабунками церк. власності. З обранням на гетьманство І.Мазепи влада вжила негайних заходів для припинення непослуху. У полки надійшли накази ловити повсталих, ув'язнювати їх та розслідувати їхні дії, а також було розіслано гетьманський універсал щодо необхідності розбору скарг потерпілих у суд. порядку. Водночас, за свідченням Літопису Самовидця, було дане розпорядження щодо припинення дії оренди на винокуріння. Невдовзі повстання було жорстоко придушене силами укр. та рос. військ. Схоплених учасників повстання допитували, найбільш активних страчували, інших піддали тілесним покаранням, у частини з них було конфісковане майно.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Лучицкий И. Три документа к истории бунта в Малороссии в 1687 году. "Киевская старина", 1884, т. 9, № 6
  2. Дабижа А. Горленки (очерки прилуцкой старины). Там само, 1887, № 10
  3. Костомаров Н.И. Исторические монографии и исследования. В кн.: Костомаров Н.И. Собрание сочинений, т. 15, кн. 6. СПб., 1905
  4. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст. К., 1959
  5. Літопис Самовидця. К., 1971
  6. Величко С.В. Літопис, т. 2. К., 1991
  7. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. Нью-Йорк–К.–Львів–Париж–Торонто, 2001
  8. Щоденник Патріка Гордона за часів його перебування в Росії. "Сіверянський літопис", 2001, № 1–2.

Посилання:
  • ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ПОЛК
  • ГАДЯЦЬКИЙ ПОЛК
  • ГЕТЬМАНСЬКІ УНІВЕРСАЛИ
  • КОЗАК, СЛОВО
  • КРИМСЬКІ ПОХОДИ 1687 І 1689
  • ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • ЛУБЕНСЬКИЙ ПОЛК
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МИРГОРОДСЬКИЙ ПОЛК
  • ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ ПОЛК
  • ПРИЛУЦЬКИЙ ПОЛК
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • СТАРОДУБСЬКИЙ ПОЛК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)