ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛОГАНОВСЬКИЙ МЕЧИСЛАВ АНТОНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко І.Б. ЛОГАНОВСЬКИЙ Мечислав Антонович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Loganovsky_M_A (останній перегляд: 16.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛОГАНОВСЬКИЙ МЕЧИСЛАВ АНТОНОВИЧ

ЛОГАНОВСЬКИЙ Мечислав Антонович (1895–29.07.1938) – революціонер, розвідник, перший офіц. дипломатичний представник УСРР в Польщі. Н. в м. Кельці (нині м. Кельце, Польща). Від 1914 – член Польс. соціаліст. партії, входив до складу її моск. к-ту. Був особисто знайомий з Ф.Дзержинським та багатьма діячами польс. революц. руху. У листопаді 1917 брав участь у революц. подіях у Москві. Від 1918 – член РКП(б). 1919 закінчив 1-ші Моск. курси червоних командирів. Від травня 1920 – начальник і воєнком Реєстраційного відділу штабу 15-ї армії А.Корка в складі Зх. фронту (команд. – М.Тухачевський). Брав участь у польсько-радянській війні 1920, від серпня – комендант і воєнком Білостоцького округу. Співпрацював з Тимчасовим революц. к-том Польщі, займався організацією артилерії Польс. Червоної армії. У лютому 1921 став уповноваженим іноз. відділу ВЧК (див. ВЧК). Від квітня цього ж року – повноважний представник УСРР у Польщі, а також делегат РСФРР з репатріації, 2-й секретар повноважного представництва СРСР і водночас кер. об'єднаної резидентури ВЧК/ДПУ РСФРР та військ. розвідки у Варшаві. Згідно з деякими джерелами, був особисто причетним до організації кількох терористичних актів у Варшаві. 1923 нагороджений орденом Червоного Прапора РСФРР. Від вересня 1923 (за ін. даними – з 1922 або 1924) – 1-й секретар представництва СРСР в Австрії. Від листопада 1925 – член колегії та зав. відділу Балт. країн і Польщі (до 1926) і політ. відділу (1926–27) наркомату закордонних справ СРСР. М.Василенко у своїх щоденниках згадує його як активного учасника переговорів 1926 між СРСР (представниками Росії, України і Білорусі) і Литвою з приводу визначення долі комплексу архів. документів Литовської метрики. 1927–31 – на дипломатичній роботі у Фінляндії (березень–квітень 1927) й Персії (нині Іран), 1931–34 – у центр. апараті наркомату закордонних справ СРСР. Згодом – заст. наркома зовн. торгівлі СРСР і з 1937 – заст. наркома харчової пром-сті СРСР.

У травні 1937 заарештований на підставі сфальсифікованого звинувачення в належності до контрреволюц. "Польської військової організації". За вироком Військ. колегії Верховного суду СРСР від 29 липня 1938 страчений.

Реабілітований 12 грудня 1956.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Беседовский Г. На путях к термидору. М., 1997
  2. Лурье В.М., Кочик В.Я. ГРУ: Дела и люди. СПб., 2002
  3. Василенко М.П. Вибрані твори, т. 3: Спогади, щоденники, листування. К., 2008.

Посилання:
  • ДЗЕРЖИНСЬКИЙ ФЕЛІКС ЕДМУНДОВИЧ
  • ЛИТОВСЬКА МЕТРИКА
  • МОСКВА
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920
  • ВАРШАВА
  • ВАСИЛЕНКО МИКОЛА ПРОКОПОВИЧ
  • ВЧК (ВСЕРОСІЙСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)