Бібліографічне посилання: Бондаренко Р.І. ЛУКОМСЬКИЙ Георгій Крискентійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lukomsky_G_K (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛУКОМСЬКИЙ Георгій Крискентійович (14(02).03.1884–05.03. 1952) – мистецтвознавець, архітектор, художник. Н. в м. Калуга (нині місто в РФ), у сім'ї інженера. Навч. в приватних мистецьких школах у м. Казань (нині місто РФ). Першу вищу освіту здобув у Петерб. ін-ті цивільних інженерів. 1907–13 навч. у моск. студії К.Юона. У цей час також подорожував по країнах Зх. Європи, деякий час мандрував по Україні, зробив численні замальовки. Друкуватись почав 1908. 1912 оприлюднив працю "Батуринский дворец, его история, разрушение и реставрация". 1915 закінчив петерб. Академію мист-в і отримав звання художника-архітектора. Цього ж року опублікував, зокрема, дослідження "Галиция в ее старине". Співпрацював з журналами "Старые годы", "Зодчий", "Столица и усадьба", "Аполлон". Відомий своїм негативним ставленням до стилів модерну і раціоналізму. Підкреслено обстоював погляди аристократичного сусп-ва, критикував усе, що було пов'язане з нар. к-рою, зокрема твори В.Кричевського, І.Якубовича, Ф.Шумова, К.Жукова, П.Фетисова. Альтернативним напрямом вважав укр. бароко, розробив кілька проектів у формах цього стилю (не були реалізовані). Сприяв сусп. зацікавленню спадщиною укр. бароко, це спрямувало розвиток необарокових тенденцій у творах О.Литвиненка, Д.Дяченка, П.Альошина та ін. Значна кількість його праць стосується історії укр. арх-ри доби класицизму і ампіру. 1917 надрукував книгу "Старинные усадьбы Харьковской губернии" (ч. 1). Усі його твори з укр. арх-ри мають супровід з майстерно виконаними малюнками автора. Відомі його критичні виступи проти сучасної йому забудови Києва та ін. міст.

1918 переїхав до Києва. Став головою архіт. відділу при Всеукр. к-тові охорони пам'яток історії та старовини. Провів наук. реєстрацію багатьох будинків міста. 1919 брав участь в організації Київ. музею зх. та сх. мист-ва (див. Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків). Невдовзі потому через Крим емігрував у Константинополь. У 1920-х рр. замешкав у Парижі (Франція). Друкувався в емігрантських виданнях "Жар-птица", "Накануне", "Последние новости", а також мистецьких журналах "Apollo", "The Studio", "Emporium". Деякі з його метеріалів побачили світ у СРСР, зокрема у виданнях "Среди коллекционеров", "Жизнь искусства", "Красная панорама". Від 1940 жив у Лондоні (Велика Британія). По завершенні Другої світової війни часто приїздив у Францію.

П. у м. Ніцца (Франція).