ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛУНАЧАРСЬКИЙ АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Бондарчук П.М. ЛУНАЧАРСЬКИЙ Анатолій Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lunacharsky_A_V (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛУНАЧАРСЬКИЙ АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

ЛУНАЧАРСЬКИЙ Анатолій Васильович (23(11).11.1875–26.12. 1933) – рад. держ. діяч, письменник, драматург, літ. критик, мистецтвознавець. Академік АН СРСР (1930). Н. в м. Полтава в сім'ї чиновника О.Антонова. Прізвище і по батькові отримав від вітчима. Навчався в 1-й Київ. г-зії. 1892 став членом нелегальної марксистської учнівської орг-ції. Від 1895 (по закінченні г-зії) жив у Швейцарії (слухав курс філософії і природознавства в Цюрихському ун-ті), Франції, Італії. За кордоном зблизився з групою "Визволення праці". Від 1898 вів революц. роботу в Москві. 1899 заарештований, перебував на засланні: спочатку – у м. Калуга, пізніше переведений у Вологду, Тотьму (нині місто Вологодської обл., усі в РФ). 1903 повернувся із заслання в Київ. Співпрацював з газ. "Киевские отклики". 1904 на виклик В.Леніна виїхав до Швейцарії. Входив до складу редакцій більшовицьких газет "Вперед" і "Пролетарий". Восени 1905 переїхав до Санкт-Петербурга. Став членом редколегії газ. "Новая жизнь". 1906 був заарештований і два місяці утримувався в тюрмі. 1907 емігрував. Брав участь у Штутгартському (1907) і Копенгагенському (1910) конгресах Інтернаціоналу II. Полемізував з В.Леніним. 1909–11 входив до групи "Вперед", організованої ним, О.Богдановим та ін. "відзовістами" в Парижі (Франція); був учасником фракційних парт. шкіл на о-ві Капрі й у м. Болонья (Італія). Зазнав упливу ідей Й.-Г.Фіхте, Ф.-В.Ніцше та емпіріокритицизму (див. Позитивизм в історичній науці), останнє відобразилося, зокрема, в його працях "Релігія і соціалізм" (т. 1–2, 1908–11); "Атеїзм" (1908); "Міщанство й індивідуалізм" (1909). 1911 відійшов від "впередівців" і створив групу "Пролетарська література". Під час Першої світової війни разом з Л.Троцьким, Д.Мануїльським, В.Антоновим-Овсієнком входив до групи інтернаціоналістів. У травні 1917 повернувся в Росію, примкнув до групи "міжрайонців", у її складі був прийнятий на VI з'їзді Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) у більшовицьку партію. Був звинувачений Тимчасовим урядом у держ. зраді та заарештований (від 23 липня до 8 серпня утримувався у в'язниці "Хрести"). Після захоплення в листопаді 1917 більшовиками влади (див. Жовтневий переворот у Петрограді 1917) призначений нар. комісаром освіти Рад. Росії (займав цю посаду до 1929; не раз подавав у відставку, однак його відповідні заяви не були задоволені). 1918–20 був також уповноваженим Реввійськради на фронтах й у прифронтових районах. У травні–червні 1920 відвідав Полтаву, 6 червня виступив на мітингу залізничників у паровозо-ремонтних майстернях ст. Полтава-Південна. Зустрічався з В.Короленком. У жовтні цього ж року разом з М.Калініним і М.Семашком приїздив в УСРР з інструкторсько-агітаційним поїздом Всерос. ЦВК "Октябрьская революция". 1925 ще раз відвідав Полтаву. Від 1927 займався також дипломатичною роботою. 1929 звільнений з посади наркома освіти СРСР. Цього ж року став головою Вченого к-ту при ЦВК СРСР. 1933 призначений повноважним представником СРСР в Іспанії.

Писав на теми естетики ("Основи позитивної естетики", 1904; "Марксизм і естетика: Діалог про мистецтво", 1905); філософії ("Релігія і соціалізм", т. 1–2, 1908–11), літератури ("Листи про пролетарську літературу", 1914; "Ленін і літературознавство", 1932, та ін.). Автор статей про рос. та зарубіжних письменників. 1909 надрукував кілька статей про образотворче мист-во Італії ("Філософські поеми в фарбах і мармурі"), 1910 – цикл "Античні портрети". Низку праць присвятив Т.Шевченку (1912), М.Коцюбинському (1928), п'єсам "Камінний господар" Лесі Українки та "97" М.Куліша. Серед його пізніших творів: "Про кіно", "Про образотворче мистецтво" та ін. 1926 описав гастролі Укр. драм. театру ім. І.Франка (нині Національний академічний драматичний театр імені І.Франка) в Москві ("Гості з України"). Автор драм. творів (у 1920–30-х рр. були сценізовані в рад. театрах): "Королівський брадобрей" (1906); "Фауст і місто" (1918), "Олівер Кромвель" (1920), "Канцлер і слюсар" (1921), "Тома Кампанелла" (1922), "Звільнений Дон-Кіхот" (1922), "Палії" (1924), "Отрута" (1926) та ін. Кілька його п'єс було поставлено на сценах театрів Києва, Харкова, Одеси. Укр. мовою твори Л. перекладали О.Бойко, Д.Прикордонний, Л.Жарова та ін.

Вважається одним з теоретиків соціаліст. реалізму ("Про соціалістичний реалізм", 1933; див. Реалізм).

П. по дорозі в Іспанію в м. Ментона (Франція), похований у Москві.

У Києві на його честь названо вулицю, на фасаді будинку колиш. 1-ї Київ. г-зії (бульвар Т.Шевченка, № 14) встановлено меморіальну дошку. У Полтаві на будинку, де він народився (№ 9/1 по Першотравневому провулку), встановлено меморіальну дошку. Його ім'я присвоєно 3-й Полтав. середній школі.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Собрание сочинений, т. 1–8, М., 1963–67
  2. Силуэты. М., 1965
  3. Воспоминания и впечатления. М., 1968.
Література:
  1. Елкин А.С. А.В. Луначарский: Эстетические взгляды, общественно-литературная и критическая деятельность. М., 1961
  2. Каиров И.А. А.В. Луначарский – выдающийся деятель социалистического просвещения. М., 1966
  3. Елкин А.С. А.В. Луначарский. М., 1967
  4. Лебедев А.А. Эстетические взгляды А.В. Луначарского. М., 1969
  5. Кохно И.П. Черты портрета. Страницы жизни и деятельности А.В. Луначарского. Минск, 1972
  6. Круглов А.А. Анатолий Васильевич Луначарский. М., 1972
  7. Трифонов Н.А. Луначарский и советская литература. М., 1974
  8. Анатолий Васильевич Луначарский: Указатель трудов, писем и литературы о жизни и деятельности, т. 1–2. М., 1975–79
  9. А.В. Луначарский: Исследования и материалы. Л., 1978
  10. Павловский О. А. Луначарский. М., 1980
  11. О'Коннор Т.Э. Анатолий Луначарский и советская политика в области культуры. М., 1992
  12. Полтавщина: Енциклопедичний довідник. К., 1992
  13. Ростов А.Ф. Луначарский А.В. В кн.: Политические деятели России 1917: Биографический словарь. М., 1993
  14. Шикман А.П. Деятели отечественной истории: Биографический справочник. М., 1997.

Посилання:
  • АНТОНОВ-ОВСІЄНКО ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ІНТЕРНАЦІОНАЛ II
  • КАЛІНІН МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • ХАРКІВ
  • КОРОЛЕНКО ВОЛОДИМИР ГАЛАКТІОНОВИЧ
  • КОЦЮБИНСЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
  • КУЛІШ МИКОЛА ГУРОВИЧ
  • КИЕВСКИЕ ОТКЛИКИ
  • КИЇВ
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • ЛЕСЯ УКРАЇНКА
  • МАНУЇЛЬСЬКИЙ ДМИТРО ЗАХАРОВИЧ
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
  • НІЦШЕ ФРІДРІХ-ВІЛЬГЕЛЬМ
  • ОДЕСА
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПОЛТАВА
  • ПОЗИТИВІЗМ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
  • РЕАЛІЗМ
  • РОСІЙСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ (БІЛЬШОВИКІВ)
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕМАШКО М. О.
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ТРОЦЬКИЙ ЛЕВ ДАВИДОВИЧ
  • ТИМЧАСОВИЙ УРЯД
  • ВИЗВОЛЕННЯ ПРАЦІ
  • ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПЕТРОГРАДІ 1917

  • Пов'язані терміни:
  • ДЗВІН
  • ГРАНАТ, ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ СЛОВНИК
  • КОМУНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА
  • КОМУНІСТИЧНА АКАДЕМІЯ
  • КОНІ АНАТОЛІЙ ФЕДОРОВИЧ
  • КИЕВСКАЯ МЫСЛЬ
  • ЛУК'ЯНІВСЬКА ТЮРМА
  • ПОЛТАВА
  • САВІНКОВ БОРИС ВІКТОРОВИЧ
  • ШУМСЬКИЙ ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)