ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛУПУ (ЛУПУЛ) ВАСИЛЬ

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ЛУПУ (Лупул) Василь [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lupu_Vasil (останній перегляд: 20.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛУПУ (ЛУПУЛ) ВАСИЛЬ

ЛУПУ (Лупул) Василь (справжні особисте та родові імена Лупу Кочі; р. н. невід. – п. 1661) – молдов. господар (1634–53). У деяких джерелах його називають Василем Албанцем і виводять його походження з македонців із с. Албанітокорі (Арвані-токорі), що розташов. неподалік м. Тирново (Болгарія). Дехто вважає, що його матір була за походженням румункою. Існують також припущення, що він народився в с. Арнауткьой, розташов. неподалік м. Разград (Болгарія), а також, що він мав грецьке походження. Згідно з версією румунського історика К.Щербана, Л. народився у Валахії в сім'ї чиновника Н.Кочі та його дружини Ірини. Деякі довідники подають інформацію, що Л. народився у м. Стамбул (проте в хроніках і документах його сучасників підтверджень цьому поки що не знайдено). Жив у Молдові з поч. 1630-х рр. Став там великим землевласником, а потім – і господарем (взяв собі ім'я "Василіє"). Одружився на купленій на Кавказі черкешенці Катерині. Джерела характеризують Л. як тирана, разом з тим відзначають його досягнення в культ. та реліг. справах. Так, 1640 за його участю та за сприяння митрополита Київського Петра (Могили) в Яссах (нині місто в Румунії) було відкрито Слов'яно-греко-лат. академію (т. зв. Scoala Vasiliana – школу Василія), а 1641 засновано першу молдов. друкарню. В Яссах була зведена церква Трьох Святителей (на честь Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста). Його коштом було збудовано також правосл. храм у Львові. 1646 він опублікував перший молдов. кодекс законів ("Уложення"), що посилював владу господаря, регламентував феод. відносини, зокрема, офіційно забороняв перехід селян від одного землевласника до іншого. До 1648 проводив політику балансування між Річчю Посполитою та Османською імперією. Видав свою старшу дочку Марію заміж за гетьмана литов. кн. Я.Радзивілла. На початку визвол. війни укр. народу 1648–58 (див. Національна революція 1648–1676) в Україні підтримував Річ Посполиту. Це призвело до того, що українсько-татар. війська 1650 взяли Ясси (див. Молдовські походи війська Б.Хмельницького 1650, 1652, 1653). Задля мирного порозуміння видав (1652) свою молодшу дочку Роксанду за сина Б.ХмельницькогоТимоша Хмельницького (див. також Роксанда Хмельницька). Цей династичний шлюб зміцнив українсько-молдов. союз, а також сприяв легітимізації влади Б.Хмельницького в очах правителів тогочасних європ. д-в. Після поразки і загибелі під час валаського походу Т.Хмельницького та наступу на Молдову військ господаря Валахії Матея Басараба і трансильванського кн. Ракоці Дєрдя II, підтриманих загонами від польс. короля Яна II Казимира Ваза, змушений був утекти до Умані, звідти (за деякими джерелами, через підозри в причетності до таємних переговорів з поляками) виїхав до Кримського ханату. На вимогу турец. султана Мехмеда ІV був відправлений (імовірно 1660) у Стамбул і там утримувався в місц. фортеці, де й помер.

Мав сина Стефана (деякий час правив у Молдові), племінників Юрія та Гавриїла, племінницю Стефаницю (усі вони підтримували зв'язки з Б.Хмельницьким). Роксанда спочатку жила в Чигирині, потім Б.Хмельницький виділив їй м-ко Рашків над Дністром (нині село Хотинського р-ну Чернів. обл.; 1686 загинула від рук польс. розбійників).

Образи Л. та його дочки Роксанди не раз привертали до себе увагу поетів і письменників (зокрема, укр. О.Пахучого та Ю.Радзикевича).

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Исторические связи народов СССР и Румынии, т. 1–2. М., 1965–68
  2. Corfus I. Documente privitare la storia Romanilor culuse din Archivele polone secolul al XVII – lea. Bucuresti, 1983
  3. Грушевський М. Історія України-Руси, т. 9, ч. 1–2. К., 1996–97
  4. Мицик Ю.А. Джерела з історії національно-визвольної війни українського народу середини ХVII століття. Дніпропетровськ, 1996
  5. Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. К., 1997
  6. Голант Н.Г. Образ молдавского господаря Василе Лупу (Василия албанца) в летописях, записках путешественников, легендах и исторических романах. В кн.: Материалы конференции, посвященной 90-летию со дня рождения члена-корреспондента РАН Агнии Васильевны Десницкой. СПб., 2002. Web: http://dacoromania.org.

Посилання:
  • БАСАРАБ МАТЕЙ
  • ЧИГИРИН, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ХМЕЛЬНИЦЬКА РОКСАНДА
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТИМІШ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • ЛЬВІВ
  • МЕХМЕД ІV
  • МОГИЛА ПЕТРО СИМЕОНОВИЧ
  • МОЛДОВСЬКІ ПОХОДИ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І Т.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 1650, 1653
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РАДЗИВІЛЛ ЯНУШ
  • РАКОЦІ ДЄРДЬ ІІ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • СТАМБУЛ
  • УМАНЬ, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ЯН II КАЗИМИР ВАЗА

  • Пов'язані терміни:
  • БАСАРАБ МАТЕЙ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКА РОКСАНДА
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТИМІШ
  • КІЛІЯ
  • КОСТІН НЕКУЛАЄ
  • МАНЯВСЬКИЙ СКИТ
  • МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • МОЛДОВСЬКІ ПОХОДИ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І Т.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 1650, 1653
  • МОЛДОВА
  • МОНАРХІЯ
  • СУЧАВА, МІСТО В РУМУНІЇ
  • СУЧАВСЬКА ОБОРОНА 1653


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)