ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛУЦЕНКО ДМИТРО ОМЕЛЯНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Біленко В.В. ЛУЦЕНКО Дмитро Омелянович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lutsenko_D_O (останній перегляд: 23.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛУЦЕНКО ДМИТРО ОМЕЛЯНОВИЧ

ЛУЦЕНКО Дмитро Омелянович (15.10.1921–16.01.1989) – поет. Засл. діяч мист-в УРСР (1974). Н. в с. Березова Рудка (нині село Пирятинського р-ну Полтав. обл.). З дитинства знав багато пісень, які чув від батька та гостей, котрі відвідували родинну хату. Одразу після голодомору 1932–1933 років в УСРР підлітком виїхав на Донбас, працював на шахтах, навчався в гірничопром. технікумі. Від 1938 – студент Київського гідромеліоративного ін-ту. 1940 призваний до Червоної армії (див. Радянська армія), служив прикордонником на заставі Бури (на кордоні з Афганістаном). Після початку окупації вермахтом зх. регіонів СРСР (див. Друга світова війна) – автоматник розвідувальної роти. Був тяжко поранений і контужений, став інвалідом 2-ї групи. Деякий час служив у дивізійній газ. "За победу". У повоєнні роки працював у редакціях газет "Сільські вісті", "Молодь України", був кореспондентом Всесоюзного радіо по Україні. У "Сільських вістях" познайомився зі своєю майбутньою дружиною, присвятив їй багато ліричних віршів. Першу свою збірку поезій "Дарую людям пісню" опублікував 1962. Наступного року став членом Спілки письменників України. Через смерть доньки тяжко захворів. По одужанні почав співробітничати з композиторами О.Білашем, В.Верменичем, К.Домінченом, О.Екімяном, П.Майбородою, К.Мясковим, А.Пашкевичем, І.Покладом, С.Сабодашем, І.Шамо та ін. Разом з ними створив багато популярних пісень – усього понад 300 ("Києве мій", "Фронтовики", "Сивина", "Мамина вишня", "Не шуми, калинонько", "Осіннє золото", "Україно, любов моя" та ін.). На його слова писали музику кілька десятків композиторів, його пісні співали Д.Гнатюк, А.Мокренко, Д.Петриненко, Н.Матвієнко, Б.Сташків, хорова капела "Думка", Державний укр. нар. хор ім. Г.Верьовки.

Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1976).

Його твори перекладені білорус., казахською, таджицькою, молдов., англ., нім., франц. та ін. мовами. 1978 побачила світ книга рос. перекладів його віршів "Хлеб и песня".

Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1-го ст., Дружби народів, медалями.

П. у м. Київ, похований на Байковому цвинтарі поряд з могилою доньки.

Починаючи з 1990, у рідному селі поета, де він уже в зрілому віці подовгу жив і писав, у Березоворудському парку проводяться пісенно-мистецькі свята "Осіннє золото", на них виконуються пісні на його слова. У сільс. краєзнавчому музеї відкрито кімнату-музей поета.

1998 його іменем названо середню школу № 197 у м. Київ, де митець не раз виступав і де тривалий час працювали його дружина Тамара Іванівна та син Сергій. 19 травня того ж року в школі відкрито музей-світлицю поета.

2001 започаткована премія ім. Дмитра Луценка, вона вручається кращим поетам-піснярам, співакам, композиторам.

2006 Нац. банк України випустив у обіг ювілейну монету із зображенням портрета Л., присвячену 85-річчю з дня народження поета. На монеті також викарбувані його слова "Як тебе не любити, Києве мій!"

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Незакінчена соната. К., 1966
  2. Як тебе не любити. К., 1969
  3. Добрість. К., 1971
  4. Пахучий хліб. К., 1974
  5. За Березовою Рудкою. К., 1976
  6. Коли ти зі мною. К., 1978
  7. Березовий дзвін. К., 1980
  8. Вибране. К., 1981
  9. Дороги спадщини. К., 1984
  10. Усе любов'ю зміряне до дна. К., 1994
  11. А я люблю, люблю… К., 1995.
Література:
  1. Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997
  2. Короткий енциклопедичний словник з культури. К., 2003
  3. Музей ім. Д.О. Луценка. Web: http://www.edu.kiev.ua/schools/s197/sch197/index2.html.

Посилання:
  • БАЙКОВИЙ ЦВИНТАР
  • БІЛАШ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДУМКА
  • ГНАТЮК ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • КИЇВ
  • МАЙБОРОДА ПЛАТОН ІЛАРІОНОВИЧ
  • ПЕТРИНЕНКО ДІАНА ГНАТІВНА
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • ШАМО ІГОР НАУМОВИЧ
  • СІЛЬСЬКІ ВІСТІ - ГАЗЕТА
  • ВЕРМАХТ

  • Пов'язані терміни:
  • ШАМО ІГОР НАУМОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)